Невідома Волинь: наречена, яка плаче на весіллі, криниця з журавлем і млинці замість хліба. Відео

Студенти історичного факультету Волинського національного університету побували в кількох селах Камінь-Каширського району, де збереглося багато автентики. Люди допомагають відродити давні волинські звичаї, співають обрядові пісні й хизуються перед молоддю кулінарними здібностями.

Раритетне відео з такої експедиції, що відбулася в липні 2010 року, днями опублікував на своєму YouTube-каналі журналіст Андрій Гнатюк.

Студенти разом із керівницею експедиції Аллою Дмитренко записували спогади про життя і побут волинян у минулому.

Мешканка села Стобихва Олена Макарук, наприклад, пригадала, як колись святкували весілля.

«Колись молода плакала на весіллі, бо якщо не плакала – це позор. Колись співали: «Ой дайте-дайте цибулі в очі, бо молода плакати не хоче». А тепер же зуби вищирить і скаче, як лошиця, і радується. Чим радуєшся? Бо то йшла на все життя, а тепер за місяць додому прискакала», – розповіла жінка.

До неї приєдналася сусідка Олександра Набруско. Разом вони почали співати народні пісні і танцювати.

Весілля, пригадала Олена Макарук, колись було зовсім не таким, як тепер. Це було справжнє дійство, де порушити обряд вважалося ледь не гріхом. Але за брежнєвських часів весілля стали комсомольськими.

Багато їсти на весіллі вважалося, м’яко кажучи, непристойним, а про горілку взагалі нема що говорити.

«Бутилка стоїть на столі одна. І отака стопочка на лапочці – називався келішок. І той келішок ішов. І от сидимо ми всі підряд. Я влила, пийнула, тільки кажу: «Будьте здорові». «А, на здоров’я, пий». Пийнула, передала їй, а саме вже можу закушувати. Вона пийнула. Тій: «Будьте здорові». То поки дійде, той наїсться, а той ще чекає, бо ж треба чекати, поки черга дойде. Хто пив? То ж позор. То ж стидно, Боже мій. У корчму як там підуть, то вже кажуть: «Ой випив кварту горілки». То вже знали, що були в нас окремі даже жінки, які ходили в корчму», – розповіла Олена Макарук.

Увагу експедиції привернув старовинний дубовий звід – криниця з журавлем.

«Ми ходили до цієї криниці, то коло цієї криниці (ми ще своїх не повикопували) було сварки. Тож у мене було двоє корів, двоє свиней, тож треба вода. Скільки-то телята годували. Мало таких лишилося, бо ще оцей може вбити чоловіка. Бачите: нема ремонту. А колись там був такий журавель. Колись одна жінка пішла так витягати, як я, то її чуть не вбило. Добре, що пополам поламався», – сказала місцева мешканка Олександра Савонюк.Читати ще: Шацькі озера, магічний острів і оленяча ферма: тревел-блогери зняли випуск про Волинь. Відео

Тим часом Олександра Набруско видоїла корову та напекла млинців.

«Сіль, сироватка і сода – все, більш нічого. Я нічого більш не люблю, – поділилася вона рецептом. – Колись на весілля пекли і так, коли гості є. Ну чим вгостити? Млинці, сала порізав, посмажив і от тобі все, вже їжа… Яєчка не б’ють, бо буде сухше і більш черствішатиме».

Студенти вивчали фольклор, харчування, календар.

«І одна з бабусь сказала рецепт: літр води, стакан чорниць і засипають цукром. Таку настоянку роблять. І п’ють, коли поганий зір або щось із шлунком. Наприклад, ще дуже простий рецепт: листочки капусти прикладають, коли болить голова», – зазначила студентка Оксана Березко.

Керівниця експедиції Алла Дмитренко поділилася своїми враженнями: «Про щедроту, щедрість, те, що ділилися медом, вибирали мед і ділилися, тому що казали: «Бог дає всім і обов’язково треба ділитися». Ловили рибу, сусід приносив, коли зловив, всім сусідам, тому що треба було ділитися. Приносили гриби, ягоди та інше».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---