Більше фото та попередні експедиції див. тут.

Третя експедиція Комітету захисту національної спадщини історичними вуличками древнього Лучеська відкрила ще одну сторінку його архітектурної історії. Цього разу вона охопила відрізок від вулиці Дубнівської до самого центру міста.

Яри та гірки, вкриті плодовими деревами саду, що втонув у пухові снігу, створюють особливу атмосферу спокою, підкреслюючи помпезність старих будівель колишнього луцького сиротинця на вулиці Дубнівській. Нині тут розмістився інтернат та правничий ліцей. Весь цей комплекс створює непереборне відчуття просторової іншості, такої нехарактерної для спертого архітектурними коробками міста, що вирує поруч.


Вулиця Дубнівська розкинулася на місці колишнього міського хутора Бівуаки, назва якого сягає часів Київської Русі і означала місце розташування війська поза населеним пунктом. В другій половині ХІХ століття тут жили німці-колоністи, а під час Першої світової тут навіть проклали залізничну колію до кордону з Австро-Угорщиною.

Старі будівлі, огорнувши автомобільний завод, де ще не так давно складали луцькі автомобілі, що славилися своєю прохідністю і простотою, ще зберегли в собі дух тих часів. І він витає тут скрізь, сховавшись навіть у порожніх віконницях руїн.


Справжнім відкриттям стала дерев’яна забудова колишнього села Дворець, яке колись простягалося над заплавою Стиру і яке поглинуло місто на початку століття. Сьогодні воно розчинилося в тіні сучасних багатоповерхівок Київського майдану. Проте, душа Дворця ще живе в його мешканцях, в чиїх генах тече кров багатьох поколінь, які народила ця земля. Село Дворець приєднали до Луцька 100 років тому, але частинка його досі існує!







Для багатьох центральна частина міста обмежується проспектом Волі... Але варто зробити кілька кроків за цегляне обрамлення «хрущівок», що вервицею тягнуться вздовж його асфальтного полотна, як ви потрапите в одне із садибних архітектурних гетто, в якому ще жевріє історія. З-під сучасних будівельних бородавок визирають залишки старих садиб, що зберігають у собі сліди кількох поколінь лучан… Ветхі дерев’яні будиночки центру вже давно перетворилися на перспективні земельні ділянки для сучасних архітектурних коробок, наїжачених кованим залізом та обкладених диким камінням бастіонних огорож. Клоновані з холодних глянцевих картинок інтернет-видань, вони геть позбулися того витонченого сердечного відчуття, що несуть слова “дім” і “оселя”. Мабуть саме тому жителі цих вуличок з недовірою ставляться до перехожих, які уважно вдивляються у віконниці їхніх старих вікон та облущених часом похилених ганків.





Нині історія міста, залишена попередниками, - єдина серйозна крапля, на якій виблискує промінчик світлої надії. Цінуймо її! Адже з неї росте коріння майбутнього Луцька…








Текст: VolynTimes .

Хто бажає долучитись до наступних експедицій, звертайтесь за тел. 050-37-434-37, або на пошту: [email protected]