Не тільки Левчанівська. Луцькі сенатори та посли

Сенаторка Олена Левчанівська відома в історії тим, що будучи представницею Волині у Сенаті міжвоєнної Польщі, працювала на благо української громади, говорила про потреби українців з трибуни. У 1922 році її обрали до Сенату як представницю українського населення Волині за пропорційною виборчою системою.

Хоча згодом Олена Левчанівська короткий час пожила в Луцьку, її домом було село Линів у Локачинській громаді. Проте були сенатори і посли на сейм власне з Луцька.

Парламент міжвоєнної Польщі був двопалатним і складався з Сейму (нижчої палати, сюди обирали так званих послів на Сейм, або депутатів) та Сенату (вищої палати, представники якої були сенаторами). Вибори проходили практично в той самий час із різницею в тиждень. Спочатку до Сейму, тоді до Сенату.

За п'ять каденцій міжвоєнного часу в польському парламенті побували різні представники Луцька, які тут проживали, були помітними постатями, фахівцями, громадськими діячами і яких обирали за місцевим округом. Більшість із них були українці. Також були два поляки, один єврей. Представників німецької, чеської, караїмської громад Луцька не обирали і не висували. Між 1922 і 1939 роками було п'ять каденцій послів та сенаторів.Ким були представники Луцька?

Практично лучанином можна назвати сенатора Михайла Черкавського, представника української громади, як і Левчанівська. Родом він був із Кременецького повіту. Здобувши освіту в Петербурзі як філолог, Михайло у 1910-1915 роках працював викладачем російської мови в луцькій чоловічій або жіночій гімназії. У другій половині 1920-х видавав у Луцьку газети «Громада», «Українська громада». Був ревним прихильником українізації освіти.

Читати ще: П'ять сильних жінок Луцька за минулі 200 років

У польському парламенті головував в Українській парламентській репрезентації. Черкавський був засновником і членом різних організацій та політичних об’єднань. У 1928 році його обрали і до Луцької міської ради, але довго він там не працював, бо наступного року помер від хвороби.

Проживав якийсь час у Луцьку, вів тут адвокатську практику і політичну діяльність посол на Сейм Самійло Підгірський. Також очолював Українську парламентську репрезентацію. У 1930 році в його помешканні у Варшаві було знайдено комуністичні листівки. Підгірський від них відхрещувався, та його все ж засудили на два роки. Проте після подання апеляції чоловіка виправдали.Ще одним луцьким адвокатом, вибраним до парламенту, а саме до Сенату в 1928 році від Безпартійного блоку співпраці з урядом, був Станіслав Гусковський. Член Луцької ради адвокатів, Волинського рільничого товариства, Луцької кредитно-товарної асоціації. Гусковський був обраним до Луцької міської ради, працював у фінансовій, правничій, податковій комісіях. Мав демократичні погляди, був у складі правління Волинського демократичного об’єднання. Нащадки Станіслава Гусковського стали відомими фахівцями у післявоєнній Польщі в сфері математики, освіти, військової справи, політики.У тандемі можна розглядати двох послів Андрія Пащука і Хому Приступу. Вони часто діяли спільно і вочевидь мали схожі погляди. Обоє проживали в Луцьку. Були членами української громади, співзасновниками української книгарні «Нива», членами луцької повітової Просвіти. Обоє як політично опозиційні постійно були фігурантами скандалів, кпинів у провладній пресі, перебували під спостереженням органів.

Читати ще: Луцькі інвестори: друкарня та будинок Шнайдерів

Хома Приступа видавав у Луцьку газету «Наш шлях», номери якої неодноразово конфісковували. Обоє чоловіків мали комуністичні погляди, були членами Комуністичної партії західної України. Прихильно ставилися до СРСР, куди зрештою емігрували. Там їх у 1937 році розстріляли.Значно кращу репутацію мав Іван Власовський, обраний до Сейму в 1928 році. У 1918 році його призначили директором Луцької чоловічої гімназії. На цій посаді, попри зміну назви і перепрофілювання закладу, він працював до 1926 року. На той час це вже була Луцька українська гімназія. Також викладав українську мову та літературу.

Читати ще: Без підтримки у війні: розквіт луцьких шкіл за Першої світової

Був членом Товариства імені Петра Могили в Луцьку, виступав за українізацію православного богослужіння, яке на той час ще дуже було орієнтоване на московське бачення служби. Так, наприклад, у той час в Луцьку лише Хрестовоздвиженська церква перейшла на служби українською мовою. Крім того, Іван Власовський був редактором кількох церковних журналів, членом благодійних товариств. Організовував публічні лекції в Луцьку про життя та творчість українських письменників.Єдиним представником єврейської громадськості Луцька в польському парламенті був багаторічний луцький фармацевт і купець Лазар Даль. Фармацевтичну освіту він здобував у Петербурзі та Києві. У 1905 році відкрив аптеку в Луцьку. На той час їх було у місті три. Даль був керівником своєї аптеки до 1939 року. Сама ж аптека переміщувалася різними адресами. Остання її адреса – у будинку, що був на місці нинішнього кафе «Театральне». У цьому ж будинку свого часу розташовувалася луцька Просвіта.

Лазар Даль певний час був керівником єврейської громади, керував Купецьким банком, був членом люблінської Торгово-промислової палати, керівником Союзу оборони купців Волині. Його доля після 1939 року невідома. Аптека в радянський час вже не діяла, бо була розбомблена.Обраний від Безпартійного блоку співпраці з урядом сенатор Микола Маслов, батько дослідника й архітектора Леоніда Маслова, був одним із ініціаторів створення партії Волинське українське об’єднання. Голова Волинського громадського комітету допомоги голодуючим в Радянській Україні.

Крім політичної, вів активну громадську діяльність у Луцьку. Протягом кількох років був президентом українського клубу «Рідна хата», згодом став головою Товариства імені Лесі Українки, яке опікувалося шкільництвом у Луцьку, засновником Товариства Петра Могили, яке клопоталося релігійними питаннями. Також вів активну діяльність в деяких інших організаціях та комітетах. Був засновником Волинського українського театрального товариства.Колишній міністр УНР Сергій Тимошенко був послом і сенатором. Він приїхав до Луцька лише на початку тридцятих років. Продовжив свою архітекторську практику і робив проєкти будинків на замовлення лучан. Оскільки 1930-ті – це доба суцільного модернізму в Луцьку, то всі творіння Тимошенка – це приклади стильного і тоді дуже модного функціоналізму в дизайні споруд. Він проєктував і невеликі одно- двоповерхові котеджі, і більші будинки на кілька під’їздів. До сьогодні в місті збереглося до двох десятків споруд, що їх запроєктував Тимошенко у тридцятих. Багато із них зберегли автентичний не перепланований вигляд.

Читати ще: Український стиль: 10 луцьких храмів Сергія Тимошенка

Інша частина діяльності Тимошенка – організаційна. Він входив у керівні органи ключових міських організацій, перелічених вище. Був головою Української парламентської репрезентації в польському парламенті у Варшаві. А також деякий час був головою Волинського українського об’єднання, проурядової політичної партії, створеної за підтримки волинського воєводи Генрика Юзевського.Сенатор з Луцька Антон Станевич був адвокатом і правником, як і його колега Гусковський. Навчався в Луцькій прогімназії наприкінці ХІХ століття. Познайомився і заприятелював тут із В’ячеславом Липинським, також учнем цього навчального закладу. Вищу освіту здобував у Варшаві та Одесі. Після Першої світової повернувся до Луцька, де вів адвокатську практику. Був лідером Волинського демократичного об’єднання та головою редакційного комітету луцької газети Przegląd Wołyński («Волинський огляд»). Також був членом Луцької ради адвокатів, входив у правління різних міських організацій та комітетів. З 1926 до 1927 року обіймав посаду голови Луцької міської ради. Заарештований радянською владою в Луцьку у листопаді 1939 року, перебував у місцевій в’язниці.Український композитор Михайло Тележинський був обраний послом на Сейм у 1930 році. У Луцьку він вів активну діяльність. У клубі «Рідна хата» діяв хор, диригентом якого працював Михайло Тележинський. Він також був композитором і написав багато власних творів. Співпрацював як журналіст із газетою «Українська нива», був знавцем українського фольклору. Писав на ці теми в часопис. Працюючи в Луцьку, Тележинський виробив Статут українських народних хорів. Обіймав посаду регента хору Луцького братства. У політичній діяльності був співзасновником Волинського українського об’єднання. У 1936 році прийняв духовний сан.Ще одним депутатом й одночасно яскравим представником української інтелігенції міжвоєнного Луцька був Петро Певний, редактор тижневика «Українська нива». Спочатку він виходив у Варшаві, але в 1928-му переїхав до Луцька. Ангажував переїзд Генрик Юзевський, який того ж року став працювати на посаді волинського воєводи. Часопис працював до 1937 року, коли перейменувався на «Волинське слово». Петро Певний був головою Волинського українського об’єднання.Брат Петра Певного Микола з дружиною Антоніною створили в Луцьку Волинський український театр.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---