«Код створює розум»: науковець знайшов у ДНК доказ існування Творця

Сьогодні 00:45
Складна система генетичного коду, закладена в ДНК людини, є переконливим свідченням існування розумного творця, вважає новозеландський науковець у галузі медичної хімії Опсон Веджвуд. Він стверджує, що сучасна наука досі не має повного пояснення того, як могла виникнути система генетичних інструкцій та її взаємозалежність із білками без участі певного розуму.

Як передає ТСН, про це пише британське видання Daily Mail.

Веджвуд, який має докторський ступінь з органічної медичної хімії та займається розробкою лікарських препаратів, заявив, що генетична система людини нагадує складну мову, яка містить абстрактні інструкції.

«Це мова, і це справді свідчить про наявність розуму», – сказав науковець.

На його думку, ДНК настільки складна, що її спонтанне формування внаслідок випадкових хімічних процесів на ранній Землі є надзвичайно малоймовірним. Веджвуд також звертає увагу на те, що ДНК містить інформацію для створення білків, тоді як самі білки беруть участь у копіюванні та зчитуванні генетичних інструкцій.

Саме цю взаємозалежність він вважає однією з головних проблем для пояснення природного походження життя.

Три нездоланні перешкоди

Науковець виділяє три проблеми, які, на його думку, ускладнюють пояснення виникнення першого життя: хімічну, статистичну та концептуальну.

Статистична проблема, за його словами, пов’язана з тим, наскільки малоймовірним є самостійне формування складних функціональних білків із амінокислот.

«Вам потрібен бар’єр навколо клітини, щоб її вміст тримався разом і функціонував як єдине ціле», – пояснив Веджвуд, наголошуючи на складності появи повноцінної клітинної оболонки разом із системою генетичних інструкцій.

Він вважає, що запропоновані науковцями моделі, за яких ранні хімічні системи могли існувати в мікропорах гірських порід або в оболонках, подібних до бульбашок, не дають остаточної відповіді на питання про походження складних клітинних механізмів.

Код є результатом діяльності розуму

Веджвуд, який викладає свої аргументи у книзі «DNA: The Elephant in the Lab», вважає, що інформаційна природа ДНК заслуговує на особливу увагу.

«Будь-який інший код є безпосереднім результатом діяльності розуму, і це певною мірою свідчить на користь існування розумного Творця», – підсумував науковець.

Читати ще: Феномен довголіття: ДНК жінки, яка прожила 117 років, здивувала вчених

Інші сценарії походження життя

Водночас аргументація Веджвуда не є експериментальним доказом існування розумного творця. Його висновок ґрунтується на інтерпретації складності ДНК та на критиці окремих гіпотез походження життя.

Науковці досі не мають остаточної відповіді на питання, яким саме шляхом нежива хімія перетворилася на перші живі системи. Однак відсутність повного пояснення не означає, що природні механізми принципово не могли спричинити появу життя.

Однією з найбільш відомих гіпотез є концепція «світу РНК». Вона передбачає, що до появи сучасної системи ДНК та білків могли існувати простіші молекулярні системи на основі РНК, здатні зберігати інформацію, каталізувати хімічні реакції та поступово змінюватися внаслідок еволюції.

Таким чином, у межах цієї гіпотези складна сучасна клітина не повинна була виникнути одразу в повністю сформованому вигляді – її компоненти могли з’являтися та взаємодіяти поступово.

Нагадаємо, науковці виявили у ДНК сучасних людей приховані сліди двох загадкових видів гомінідів, рештки яких археологи досі ніколи не знаходили.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus