Луцьк у споминах відомих людей минулого
Цими вихідними лучани відзначають День міста. Віддавна Луцьк відвідували люди різних епох. Так чи так, місто заповнювало у їхніх життях певну нішу. Низка споминів-рефлексій про Луцьк – добре тому підтвердження.
Перша літописна згадка про Луцьк в Іпатіївському літописі: «У рік 1085… Ярополк залишив матір свою та дружину свою в Лучеську, а сам тікав до Ляхів».
Про облогу Луцька монголо-татарами і «Луцьке чудо» із Галицько-Волинського літопису (6 грудня 1259 року): «А потім, коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике. Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглося у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він [Куремса] прийшов до Луцька, то не міг перейти [ріку Стир]. Він хотів міст захопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і святий Іоанн [Златоустий], і святий Микола [Мирлікійський]: знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них, [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них, [городян] і зламався силою Божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони в сторони свої, тобто в поле». Ян Длуґош (польський хроніст, середина ХV століття): «Місто на Русі найбагатше золотом, сріблом та хутром і, найважливіше, таке, що лежить серед багон і озер», «…Луцьк, славний з незвичайної врожайності ґрунтів, омитий прекрасною, званою Стир, рікою».
Читати ще: Який вигляд мала площа Ринок у Луцьку 100 років тому
Амброджіо Контаріні (венеційський посол, 1470-ті роки):«20 березня виїхав я з Польщі і вступив до нижньої Русі, яка теж належить до володінь названого короля; до 23 числа їхали ми весь час лісами, зупиняючись для відпочинку то в невеликих замках, то в селах, і прибули в місто, яке називається Луцьк; місто те має досить гарну, хоч і дерев'яну фортецю. Тут ми залишилися до 24 числа, побоюючись за себе через два весілля, тому що всі там були п’яні, а в такому стані люди небезпечні. Тут не п’ють вина, але вживають напій із меду, набагато міцніший за вино».
Читати ще: Кілька штрихів до історії Лютеранської кірхи у Луцьку
Олександр Яґеллончик (великий князь литовський, 31 липня 1497 року): «Маючи бажання покращити стан міста нашого Луцька, аби мешканці його, відповідно до свого становища, могли краще дбати про благоустрій, замість руського чи волинського, чи будь-якого іншого права, яким вони послуговувалися, надаємо їм на вічні часи право тевтонське, що маґдебурзьким зоветься…». Алессандро Ґваньїні (італієць-мандрівник, друга половина ХVІ століття): «[Луцьк] – деревʼяне провінційне місто, славне тим, що є столицею римської релігії і резиденцією грецького владики. Воно має два замки, що стоять на високих пагорбах».
Себастьян Фабіан Кльонович (польський поет, 1584 рік): «Як не сказати про тебе, о Луцьку, всім музам догідний, Ти в своїх мурах також бачиш владики лице».
Читати ще: Міські грабіжники Луцька XVII століття
Данило Братковський (луцький братчик, волинський поет-шляхтич кінця ХVІІ століття)про життя у місті:
«Той крам вірменський накупив, багатий,
А ще багатший – дорогі блавати,
Той різні хутра, пишні сукенниці,
Той бакалії, той трима крамниці.
Медами, пивом вміло промишляє,
Горілку, оцет чи солодке має.
Той сіном, збіжжям, сіллю той торгує,
А пан без праці в соболях вікує».
Читати ще: Духовне і матеріальне у сприйнятті лучан 400 років тому
Із Люстрації (опису) Луцького староства (1789 року): «Луцьк у міщанах має осіб слухняних, поважних і розумних, усі вони незаможні, проте цнотливі (порядні) і в гріхах не запідозрені». Ебенезер Гендерсон (шотландський священник, 1821 рік): «Головною релігією міста є римо-католицизм. Єпископ засідає у чудовому і величному палаці біля східного в’їзду в місто. Тут був єзуїтський колегіум до вигнання єзуїтів з імперії. Хоча в місті проживає лише три тисячі мешканців, у ньому є монастирі та церкви різних католицьких орденів …. Ці споруди разом із обширним і старим романтичним замком додають атмосферу величі місту…» Чернець луцького Ордену бернардинів, автор рукопису «Опис міста Луцька і Волині» (перша половина ХІХ століття):«Року 1429 у тому місті Луцьку конгрес трьох монархів відбувся: Сиґізмунда, цісаря Священної Римської імперії, Владислава, короля польського, і Вітовта, князя литовського. Коли вони до міста в’їздили, четвертий біскуп Луцька, Сплавський, особисто їх зустрічав. Бо була за Вітовта кафедра, заснована Казимиром Великим, королем польським, року 1364, перенесена з Володимира до Луцька».
Читати ще: Кілька штрихів до історії луцьких вірменів чотириста років тому
«Року 1630 ксьонз Аґацій Ґроховський, 24 біскуп луцький, [мощі] святого Рецеса Мученика Рицаря з Риму привіз, якого місто своїм покровителем обрало». Юзеф Іґнатій Крашевський(польський письменник, художник, перша половина ХІХ століття):«Після двогодинної подорожі з лівого боку поштової дороги, якою ми їхали, нам завиднілося місто, що лежало в долині над заплавами Стиру, і гора, що ще тримала на собі замок. Здалеку нам гарно представилася кафедра й вежі кількох інших костелів і церков, та очі мої з ненаситною цікавістю були звернені до напівкруглих мурів замку з вежею, які темніли здаля на горі, – замку Вітовта!»
Читати ще: Цеховий Луцьк: європейський вимір міста ХVI століття
Олена Пчілка (українська письменниця, 1883 рік):
«Ти, Луцьк стародавній, що досі слід явний
Ховаєш старої давнини,
Й Тебе я спізнала, й Тебе пильнувала –
Були то хорошії днини!
Старезний Твій замок, дідизни останок
Навік в моїй думці зостався.
І повідь весняна широка, і давня
Та церковця, в котрій прощався
Мій дух із Тобою!.. Не жалем-журбою
Хотіла б Тебе спом’янути,
Волинський куточок, де мов в сповиточку
Години ті сплять незабутні!» Леся Українка (українська поетеса, уривок поеми «Віче», 1901 рік):
«Зубчата тінь від замкового муру
все довшала, а далі й двір покрила.
В бойниці небо стало темно-синім,
не стало вже червоного віночка
на голові малої Жанни д'Арк, а ми співали... Раптом наша варта нам гасло подала: «Гуси, додому,
вовк за горою!» – Все затихло миттю:
«великі» йшли!.. Під муром притаївшись,
ми бачили, як постаті незграбні,
хитаючись та пишучи «мисліте»,
блукали по замковому дворі, – «великі» йшли з веселої беседи.
Ой, видко, шлях був довгий та трудний,
либонь, їм там судилось ночувати...
Таємне віче розійшлось таємно:
скрадалися ніжки маленькі тихо
у темряві; ніхто не озивався:
ручки стискались мовчки на прощання;
за брамою всі різно подались...
Де ви, мої товариші колишні?
Ми розійшлися, мов стежки по лісі. Чи ви коли ще згадуєте замок і всі ті речі, співи, таємниці? Чи, може, вам ‒ «великим», мудрим людям –
тепер уже не до дитячих мрій?»... Ольга Косач-Кривинюк (молодша сестра Лесі Українки, початок ХХ століття): «Леся розказувала, що вони з Мишею та з іншими, дитячим товариством, дуже любили ходити до руїн Луцького замку... Історію замку і подій, що в ньому відбувалися, вони добре знали».
«... Вже більше ніколи в житті не довелося їй бути в Луцьку, хоч і жалувала того, бо любила його дуже як місто, де пройшло більш як два роки її отроцького життя, як частину, та ще й столицю її укоханої Волині» (про від’їзд Лесі Українки з Луцька у травні 1891 року).
Читати ще: Як Луцьк отримав Маґдебурзьке право: історія міського самоврядування 500 років тому
«Дарма, що наш батько був чернігівець, а мати полтавка, всі ми, їх діти, що народилися і зросли на Волині, а Леся чи найбільше за нас усіх, вважали себе за волинян. Леся пристрасно любила Волинь, її дратували ті часті суперечки з лівобережцями, слобожанами, а часто і з киянами про те, чи Волинь (і Галичина) – Україна чи ні, чи чисто по-українськи говорять на Волині? З якою втіхою слухала Леся, коли наша мати завзято боронила Волинь і волинян та їх мову, бо й сама стала від довгого і докладного знайомства з Волинню й волинянами їх палкою прихильницею».
Читати ще: Доброзичливість і приязнь у мові волинян чотириста років тому
Юрій Косач (український поет, прозаїк, син Миколи Косача, племінник Лесі Українки. Поема «Любартів замок у Луцьку», 1926 рік):
«Над стрем'ям Стиру ‒ срібнолукий Лучеськ
нап'яв тятиву: хланями просторів
дзвенить стріла, синіє хмар співучість,
і горда башта стала на дозорі.
Гніздо шулік ‒ це замчище суворе,
оселя чвар і зрад, похіття і жадоби,
ні, недарма їм судищ, в непокорі,
жадав народ, зриваючи закови.
Лунав тут гомін учт, чаділи жаги
сновид святенних, захмелілих мстою;
на вежах маяли зміїні жала-стяги,
палало золото, загарбане розбоєм.
Мовчать бійниці. Тишу полуденну
холодить легіт з піль, голубить промінь,
та вже Любарт не вступить у стремено,
не задуднить помостом ратна комонь.
Давно вже прах розвіян Ягайлонів,
і шарлат витлів вщерть княжат похмурих;
їх срібний панцир потоптали коні
полків козацьких, кресаних у бурях.
Ось башти тінь ‒ сторіч привиддя чорне - Впаде на площу, а на яснім ґанку,
де весен памолодь, сторінку перегорне
чиясь рука життя нового Данте».
Читати ще: Різні за вірою й походженням: мультикультурний Луцьк 400 років тому
Сергій Рудковський(луцький караїм-поет, 30-ті рр. ХХ століття) про річку Стир: «Гей, гей, річко, рідна річко, повновода і весела стрічко, на твоєму березі надійно я стою і дихаю спокійно...» Мєчислав Орлович (польський етнограф і краєзнавець, 1929 рік): «Луцьк походить за найстаріше місто Волині, а за легендою існувало вже в VІІ столітті… Першопочатково Лучеськом називався, назву виводили від Луки – вождя дулібського, інші – од племені лучан. Перед постанням Володимира Луцьк був столицею краю». «Яґеллонська – головна вулиця Луцька. Тут концентрується торговий рух міста і знаходяться найбільші готелі, ресторани, кав’ярні, магазини. Тут також на променаді можна зустріти увесь вишуканий світ Луцька».
Оксана ШТАНЬКО
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Перша літописна згадка про Луцьк в Іпатіївському літописі: «У рік 1085… Ярополк залишив матір свою та дружину свою в Лучеську, а сам тікав до Ляхів».
Про облогу Луцька монголо-татарами і «Луцьке чудо» із Галицько-Волинського літопису (6 грудня 1259 року): «А потім, коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике. Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглося у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він [Куремса] прийшов до Луцька, то не міг перейти [ріку Стир]. Він хотів міст захопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і святий Іоанн [Златоустий], і святий Микола [Мирлікійський]: знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них, [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них, [городян] і зламався силою Божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони в сторони свої, тобто в поле». Ян Длуґош (польський хроніст, середина ХV століття): «Місто на Русі найбагатше золотом, сріблом та хутром і, найважливіше, таке, що лежить серед багон і озер», «…Луцьк, славний з незвичайної врожайності ґрунтів, омитий прекрасною, званою Стир, рікою».
Читати ще: Який вигляд мала площа Ринок у Луцьку 100 років тому
Амброджіо Контаріні (венеційський посол, 1470-ті роки):«20 березня виїхав я з Польщі і вступив до нижньої Русі, яка теж належить до володінь названого короля; до 23 числа їхали ми весь час лісами, зупиняючись для відпочинку то в невеликих замках, то в селах, і прибули в місто, яке називається Луцьк; місто те має досить гарну, хоч і дерев'яну фортецю. Тут ми залишилися до 24 числа, побоюючись за себе через два весілля, тому що всі там були п’яні, а в такому стані люди небезпечні. Тут не п’ють вина, але вживають напій із меду, набагато міцніший за вино».
Читати ще: Кілька штрихів до історії Лютеранської кірхи у Луцьку
Олександр Яґеллончик (великий князь литовський, 31 липня 1497 року): «Маючи бажання покращити стан міста нашого Луцька, аби мешканці його, відповідно до свого становища, могли краще дбати про благоустрій, замість руського чи волинського, чи будь-якого іншого права, яким вони послуговувалися, надаємо їм на вічні часи право тевтонське, що маґдебурзьким зоветься…». Алессандро Ґваньїні (італієць-мандрівник, друга половина ХVІ століття): «[Луцьк] – деревʼяне провінційне місто, славне тим, що є столицею римської релігії і резиденцією грецького владики. Воно має два замки, що стоять на високих пагорбах».
Себастьян Фабіан Кльонович (польський поет, 1584 рік): «Як не сказати про тебе, о Луцьку, всім музам догідний, Ти в своїх мурах також бачиш владики лице».
Читати ще: Міські грабіжники Луцька XVII століття
Данило Братковський (луцький братчик, волинський поет-шляхтич кінця ХVІІ століття)про життя у місті:
«Той крам вірменський накупив, багатий,
А ще багатший – дорогі блавати,
Той різні хутра, пишні сукенниці,
Той бакалії, той трима крамниці.
Медами, пивом вміло промишляє,
Горілку, оцет чи солодке має.
Той сіном, збіжжям, сіллю той торгує,
А пан без праці в соболях вікує».
Читати ще: Духовне і матеріальне у сприйнятті лучан 400 років тому
Із Люстрації (опису) Луцького староства (1789 року): «Луцьк у міщанах має осіб слухняних, поважних і розумних, усі вони незаможні, проте цнотливі (порядні) і в гріхах не запідозрені». Ебенезер Гендерсон (шотландський священник, 1821 рік): «Головною релігією міста є римо-католицизм. Єпископ засідає у чудовому і величному палаці біля східного в’їзду в місто. Тут був єзуїтський колегіум до вигнання єзуїтів з імперії. Хоча в місті проживає лише три тисячі мешканців, у ньому є монастирі та церкви різних католицьких орденів …. Ці споруди разом із обширним і старим романтичним замком додають атмосферу величі місту…» Чернець луцького Ордену бернардинів, автор рукопису «Опис міста Луцька і Волині» (перша половина ХІХ століття):«Року 1429 у тому місті Луцьку конгрес трьох монархів відбувся: Сиґізмунда, цісаря Священної Римської імперії, Владислава, короля польського, і Вітовта, князя литовського. Коли вони до міста в’їздили, четвертий біскуп Луцька, Сплавський, особисто їх зустрічав. Бо була за Вітовта кафедра, заснована Казимиром Великим, королем польським, року 1364, перенесена з Володимира до Луцька».
Читати ще: Кілька штрихів до історії луцьких вірменів чотириста років тому
«Року 1630 ксьонз Аґацій Ґроховський, 24 біскуп луцький, [мощі] святого Рецеса Мученика Рицаря з Риму привіз, якого місто своїм покровителем обрало». Юзеф Іґнатій Крашевський(польський письменник, художник, перша половина ХІХ століття):«Після двогодинної подорожі з лівого боку поштової дороги, якою ми їхали, нам завиднілося місто, що лежало в долині над заплавами Стиру, і гора, що ще тримала на собі замок. Здалеку нам гарно представилася кафедра й вежі кількох інших костелів і церков, та очі мої з ненаситною цікавістю були звернені до напівкруглих мурів замку з вежею, які темніли здаля на горі, – замку Вітовта!»
Читати ще: Цеховий Луцьк: європейський вимір міста ХVI століття
Олена Пчілка (українська письменниця, 1883 рік):
«Ти, Луцьк стародавній, що досі слід явний
Ховаєш старої давнини,
Й Тебе я спізнала, й Тебе пильнувала –
Були то хорошії днини!
Старезний Твій замок, дідизни останок
Навік в моїй думці зостався.
І повідь весняна широка, і давня
Та церковця, в котрій прощався
Мій дух із Тобою!.. Не жалем-журбою
Хотіла б Тебе спом’янути,
Волинський куточок, де мов в сповиточку
Години ті сплять незабутні!» Леся Українка (українська поетеса, уривок поеми «Віче», 1901 рік):
«Зубчата тінь від замкового муру
все довшала, а далі й двір покрила.
В бойниці небо стало темно-синім,
не стало вже червоного віночка
на голові малої Жанни д'Арк, а ми співали... Раптом наша варта нам гасло подала: «Гуси, додому,
вовк за горою!» – Все затихло миттю:
«великі» йшли!.. Під муром притаївшись,
ми бачили, як постаті незграбні,
хитаючись та пишучи «мисліте»,
блукали по замковому дворі, – «великі» йшли з веселої беседи.
Ой, видко, шлях був довгий та трудний,
либонь, їм там судилось ночувати...
Таємне віче розійшлось таємно:
скрадалися ніжки маленькі тихо
у темряві; ніхто не озивався:
ручки стискались мовчки на прощання;
за брамою всі різно подались...
Де ви, мої товариші колишні?
Ми розійшлися, мов стежки по лісі. Чи ви коли ще згадуєте замок і всі ті речі, співи, таємниці? Чи, може, вам ‒ «великим», мудрим людям –
тепер уже не до дитячих мрій?»... Ольга Косач-Кривинюк (молодша сестра Лесі Українки, початок ХХ століття): «Леся розказувала, що вони з Мишею та з іншими, дитячим товариством, дуже любили ходити до руїн Луцького замку... Історію замку і подій, що в ньому відбувалися, вони добре знали».
«... Вже більше ніколи в житті не довелося їй бути в Луцьку, хоч і жалувала того, бо любила його дуже як місто, де пройшло більш як два роки її отроцького життя, як частину, та ще й столицю її укоханої Волині» (про від’їзд Лесі Українки з Луцька у травні 1891 року).
Читати ще: Як Луцьк отримав Маґдебурзьке право: історія міського самоврядування 500 років тому
«Дарма, що наш батько був чернігівець, а мати полтавка, всі ми, їх діти, що народилися і зросли на Волині, а Леся чи найбільше за нас усіх, вважали себе за волинян. Леся пристрасно любила Волинь, її дратували ті часті суперечки з лівобережцями, слобожанами, а часто і з киянами про те, чи Волинь (і Галичина) – Україна чи ні, чи чисто по-українськи говорять на Волині? З якою втіхою слухала Леся, коли наша мати завзято боронила Волинь і волинян та їх мову, бо й сама стала від довгого і докладного знайомства з Волинню й волинянами їх палкою прихильницею».
Читати ще: Доброзичливість і приязнь у мові волинян чотириста років тому
Юрій Косач (український поет, прозаїк, син Миколи Косача, племінник Лесі Українки. Поема «Любартів замок у Луцьку», 1926 рік):
«Над стрем'ям Стиру ‒ срібнолукий Лучеськ
нап'яв тятиву: хланями просторів
дзвенить стріла, синіє хмар співучість,
і горда башта стала на дозорі.
Гніздо шулік ‒ це замчище суворе,
оселя чвар і зрад, похіття і жадоби,
ні, недарма їм судищ, в непокорі,
жадав народ, зриваючи закови.
Лунав тут гомін учт, чаділи жаги
сновид святенних, захмелілих мстою;
на вежах маяли зміїні жала-стяги,
палало золото, загарбане розбоєм.
Мовчать бійниці. Тишу полуденну
холодить легіт з піль, голубить промінь,
та вже Любарт не вступить у стремено,
не задуднить помостом ратна комонь.
Давно вже прах розвіян Ягайлонів,
і шарлат витлів вщерть княжат похмурих;
їх срібний панцир потоптали коні
полків козацьких, кресаних у бурях.
Ось башти тінь ‒ сторіч привиддя чорне - Впаде на площу, а на яснім ґанку,
де весен памолодь, сторінку перегорне
чиясь рука життя нового Данте».
Читати ще: Різні за вірою й походженням: мультикультурний Луцьк 400 років тому
Сергій Рудковський(луцький караїм-поет, 30-ті рр. ХХ століття) про річку Стир: «Гей, гей, річко, рідна річко, повновода і весела стрічко, на твоєму березі надійно я стою і дихаю спокійно...» Мєчислав Орлович (польський етнограф і краєзнавець, 1929 рік): «Луцьк походить за найстаріше місто Волині, а за легендою існувало вже в VІІ столітті… Першопочатково Лучеськом називався, назву виводили від Луки – вождя дулібського, інші – од племені лучан. Перед постанням Володимира Луцьк був столицею краю». «Яґеллонська – головна вулиця Луцька. Тут концентрується торговий рух міста і знаходяться найбільші готелі, ресторани, кав’ярні, магазини. Тут також на променаді можна зустріти увесь вишуканий світ Луцька».
Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 3
Анонім
Показати IP
14 Вересня 2024 16:07
Діду, мерія - це і є міська рада. Ти вже зовсім постарів.
Спиридон
Показати IP
14 Вересня 2024 16:08
Пані Оксана, дякуємо! Чудова підбірка!
Гірськолижні курорти можуть спорожніти через глобальне потепління: вчені повідомили про загрозу
Сьогодні 00:31
Сьогодні 00:31
Нобелівський тиждень стартував: оголосили переможців премії у медицині й фізіології
7 Жовтня 2024 23:47
7 Жовтня 2024 23:47
У місті на Волині продають два комунальні приміщення. Скільки мільйонів хочуть виручити
7 Жовтня 2024 23:28
7 Жовтня 2024 23:28
Зеленський підписав закон, що регулюватиме виноградарство та виноробство
7 Жовтня 2024 23:09
7 Жовтня 2024 23:09
Волинянин узяв мотоцикл брата і потрапив у ДТП: хто винен у смерті пасажира
7 Жовтня 2024 22:51
7 Жовтня 2024 22:51
Її закінчили майже 2,5 тисячі учнів: музичній школі на Волині виповнилося 70 років
7 Жовтня 2024 22:32
7 Жовтня 2024 22:32
У Генштабі роз'яснили, як добровольці можуть служити у бажаній військовій частині без ТЦК
7 Жовтня 2024 22:14
7 Жовтня 2024 22:14
Клопотенко на Волині вчився готувати відомі світязькі пончики
7 Жовтня 2024 21:55
7 Жовтня 2024 21:55
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.