USD 41.25 41.55
  • USD 41.25 41.55
  • EUR 41.40 41.70
  • PLN 10.56 10.67

Луцьк у споминах відомих людей минулого

14 Вересня 2024 11:05
Цими вихідними лучани відзначають День міста. Віддавна Луцьк відвідували люди різних епох. Так чи так, місто заповнювало у їхніх життях певну нішу. Низка споминів-рефлексій про Луцьк – добре тому підтвердження.

Перша літописна згадка про Луцьк в Іпатіївському літописі: «У рік 1085… Ярополк залишив матір свою та дружину свою в Лучеську, а сам тікав до Ляхів».

Про облогу Луцька монголо-татарами і «Луцьке чудо» із Галицько-Волинського літопису (6 грудня 1259 року): «А потім, коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике. Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглося у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він [Куремса] прийшов до Луцька, то не міг перейти [ріку Стир]. Він хотів міст захопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і святий Іоанн [Златоустий], і святий Микола [Мирлікійський]: знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них, [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них, [городян] і зламався силою Божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони в сторони свої, тобто в поле».
Перша літописна згадка про Луцьк у Радзивилівському літописі ХV століття (копійованому з Іпатіївського літопису)
Перша літописна згадка про Луцьк у Радзивилівському літописі ХV століття (копійованому з Іпатіївського літопису)
Ян Длуґош (польський хроніст, середина ХV століття): «Місто на Русі найбагатше золотом, сріблом та хутром і, найважливіше, таке, що лежить серед багон і озер», «…Луцьк, славний з незвичайної врожайності ґрунтів, омитий прекрасною, званою Стир, рікою».

Читати ще: Який вигляд мала площа Ринок у Луцьку 100 років тому

Амброджіо Контаріні (венеційський посол, 1470-ті роки):«20 березня виїхав я з Польщі і вступив до нижньої Русі, яка теж належить до володінь названого короля; до 23 числа їхали ми весь час лісами, зупиняючись для відпочинку то в невеликих замках, то в селах, і прибули в місто, яке називається Луцьк; місто те має досить гарну, хоч і дерев'яну фортецю. Тут ми залишилися до 24 числа, побоюючись за себе через два весілля, тому що всі там були п’яні, а в такому стані люди небезпечні. Тут не п’ють вина, але вживають напій із меду, набагато міцніший за вино».

Читати ще: Кілька штрихів до історії Лютеранської кірхи у Луцьку

Олександр Яґеллончик (великий князь литовський, 31 липня 1497 року): «Маючи бажання покращити стан міста нашого Луцька, аби мешканці його, відповідно до свого становища, могли краще дбати про благоустрій, замість руського чи волинського, чи будь-якого іншого права, яким вони послуговувалися, надаємо їм на вічні часи право тевтонське, що маґдебурзьким зоветься…».
Олександр Дишко. Площа Ринок у Луцьку ХV-ХVIII ст., 2017 рік
Олександр Дишко. Площа Ринок у Луцьку ХV-ХVIII ст., 2017 рік
Алессандро Ґваньїні (італієць-мандрівник, друга половина ХVІ століття): «[Луцьк] – деревʼяне провінційне місто, славне тим, що є столицею римської релігії і резиденцією грецького владики. Воно має два замки, що стоять на високих пагорбах».

Себастьян Фабіан Кльонович (польський поет, 1584 рік): «Як не сказати про тебе, о Луцьку, всім музам догідний, Ти в своїх мурах також бачиш владики лице».

Читати ще: Міські грабіжники Луцька XVII століття

Данило Братковський (луцький братчик, волинський поет-шляхтич кінця ХVІІ століття)про життя у місті:

«Той крам вірменський накупив, багатий,

А ще багатший – дорогі блавати,

Той різні хутра, пишні сукенниці,

Той бакалії, той трима крамниці.

Медами, пивом вміло промишляє,

Горілку, оцет чи солодке має.

Той сіном, збіжжям, сіллю той торгує,

А пан без праці в соболях вікує».

Читати ще: Духовне і матеріальне у сприйнятті лучан 400 років тому

Із Люстрації (опису) Луцького староства (1789 року): «Луцьк у міщанах має осіб слухняних, поважних і розумних, усі вони незаможні, проте цнотливі (порядні) і в гріхах не запідозрені».
Найдавніше відоме зображення Луцька на іконі святого Ігнатія (Каєтана) другої половини ХVIII століття, Музей волинської ікони
Найдавніше відоме зображення Луцька на іконі святого Ігнатія (Каєтана) другої половини ХVIII століття, Музей волинської ікони
Ебенезер Гендерсон (шотландський священник, 1821 рік): «Головною релігією міста є римо-католицизм. Єпископ засідає у чудовому і величному палаці біля східного в’їзду в місто. Тут був єзуїтський колегіум до вигнання єзуїтів з імперії. Хоча в місті проживає лише три тисячі мешканців, у ньому є монастирі та церкви різних католицьких орденів …. Ці споруди разом із обширним і старим романтичним замком додають атмосферу величі місту…»
Казимир Войняковський. Вулиця Ринкова у Луцьку, 1797 рік
Казимир Войняковський. Вулиця Ринкова у Луцьку, 1797 рік
Чернець луцького Ордену бернардинів, автор рукопису «Опис міста Луцька і Волині» (перша половина ХІХ століття):«Року 1429 у тому місті Луцьку конгрес трьох монархів відбувся: Сиґізмунда, цісаря Священної Римської імперії, Владислава, короля польського, і Вітовта, князя литовського. Коли вони до міста в’їздили, четвертий біскуп Луцька, Сплавський, особисто їх зустрічав. Бо була за Вітовта кафедра, заснована Казимиром Великим, королем польським, року 1364, перенесена з Володимира до Луцька».

Читати ще: Кілька штрихів до історії луцьких вірменів чотириста років тому

«Року 1630 ксьонз Аґацій Ґроховський, 24 біскуп луцький, [мощі] святого Рецеса Мученика Рицаря з Риму привіз, якого місто своїм покровителем обрало».
Казимир Войняковський. Каплиця Скорботного Христа (розташовувалася поряд з монастирем отців бернардинів), 1797 рік
Казимир Войняковський. Каплиця Скорботного Христа (розташовувалася поряд з монастирем отців бернардинів), 1797 рік
Юзеф Іґнатій Крашевський(польський письменник, художник, перша половина ХІХ століття):«Після двогодинної подорожі з лівого боку поштової дороги, якою ми їхали, нам завиднілося місто, що лежало в долині над заплавами Стиру, і гора, що ще тримала на собі замок. Здалеку нам гарно представилася кафедра й вежі кількох інших костелів і церков, та очі мої з ненаситною цікавістю були звернені до напівкруглих мурів замку з вежею, які темніли здаля на горі, – замку Вітовта!»

Читати ще: Цеховий Луцьк: європейський вимір міста ХVI століття

Олена Пчілка (українська письменниця, 1883 рік):

«Ти, Луцьк стародавній, що досі слід явний

Ховаєш старої давнини,

Й Тебе я спізнала, й Тебе пильнувала –

Були то хорошії днини!

Старезний Твій замок, дідизни останок

Навік в моїй думці зостався.

І повідь весняна широка, і давня

Та церковця, в котрій прощався

Мій дух із Тобою!.. Не жалем-журбою

Хотіла б Тебе спом’янути,

Волинський куточок, де мов в сповиточку

Години ті сплять незабутні!»
Микола Кулеша. Руїни замку в Луцьку, середина ХІХ століття. Зображення з Національної бібліотеки Польщі
Микола Кулеша. Руїни замку в Луцьку, середина ХІХ століття. Зображення з Національної бібліотеки Польщі
Леся Українка (українська поетеса, уривок поеми «Віче», 1901 рік):

«Зубчата тінь від замкового муру

все довшала, а далі й двір покрила.

В бойниці небо стало темно-синім,

не стало вже червоного віночка

на голові малої Жанни д'Арк, а ми співали... Раптом наша варта нам гасло подала: «Гуси, додому,

вовк за горою!» – Все затихло миттю:

«великі» йшли!.. Під муром притаївшись,

ми бачили, як постаті незграбні,

хитаючись та пишучи «мисліте»,

блукали по замковому дворі, – «великі» йшли з веселої беседи.

Ой, видко, шлях був довгий та трудний,

либонь, їм там судилось ночувати...

Таємне віче розійшлось таємно:

скрадалися ніжки маленькі тихо

у темряві; ніхто не озивався:

ручки стискались мовчки на прощання;

за брамою всі різно подались...

Де ви, мої товариші колишні?

Ми розійшлися, мов стежки по лісі. Чи ви коли ще згадуєте замок і всі ті речі, співи, таємниці? Чи, може, вам ‒ «великим», мудрим людям –

тепер уже не до дитячих мрій?»...
Ян Конопацький, Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла у Луцьку, 1873 рік
Ян Конопацький, Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла у Луцьку, 1873 рік
Ольга Косач-Кривинюк (молодша сестра Лесі Українки, початок ХХ століття): «Леся розказувала, що вони з Мишею та з іншими, дитячим товариством, дуже любили ходити до руїн Луцького замку... Історію замку і подій, що в ньому відбувалися, вони добре знали».

«... Вже більше ніколи в житті не довелося їй бути в Луцьку, хоч і жалувала того, бо любила його дуже як місто, де пройшло більш як два роки її отроцького життя, як частину, та ще й столицю її укоханої Волині» (про від’їзд Лесі Українки з Луцька у травні 1891 року).

Читати ще: Як Луцьк отримав Маґдебурзьке право: історія міського самоврядування 500 років тому

«Дарма, що наш батько був чернігівець, а мати полтавка, всі ми, їх діти, що народилися і зросли на Волині, а Леся чи найбільше за нас усіх, вважали себе за волинян. Леся пристрасно любила Волинь, її дратували ті часті суперечки з лівобережцями, слобожанами, а часто і з киянами про те, чи Волинь (і Галичина) – Україна чи ні, чи чисто по-українськи говорять на Волині? З якою втіхою слухала Леся, коли наша мати завзято боронила Волинь і волинян та їх мову, бо й сама стала від довгого і докладного знайомства з Волинню й волинянами їх палкою прихильницею».

Читати ще: Доброзичливість і приязнь у мові волинян чотириста років тому

Юрій Косач (український поет, прозаїк, син Миколи Косача, племінник Лесі Українки. Поема «Любартів замок у Луцьку», 1926 рік):

«Над стрем'ям Стиру ‒ срібнолукий Лучеськ

нап'яв тятиву: хланями просторів

дзвенить стріла, синіє хмар співучість,

і горда башта стала на дозорі.

Гніздо шулік ‒ це замчище суворе,

оселя чвар і зрад, похіття і жадоби,

ні, недарма їм судищ, в непокорі,

жадав народ, зриваючи закови.

Лунав тут гомін учт, чаділи жаги

сновид святенних, захмелілих мстою;

на вежах маяли зміїні жала-стяги,

палало золото, загарбане розбоєм.

Мовчать бійниці. Тишу полуденну

холодить легіт з піль, голубить промінь,

та вже Любарт не вступить у стремено,

не задуднить помостом ратна комонь.

Давно вже прах розвіян Ягайлонів,

і шарлат витлів вщерть княжат похмурих;

їх срібний панцир потоптали коні

полків козацьких, кресаних у бурях.

Ось башти тінь ‒ сторіч привиддя чорне - Впаде на площу, а на яснім ґанку,

де весен памолодь, сторінку перегорне

чиясь рука життя нового Данте».

Читати ще: Різні за вірою й походженням: мультикультурний Луцьк 400 років тому

Сергій Рудковський(луцький караїм-поет, 30-ті рр. ХХ століття) про річку Стир: «Гей, гей, річко, рідна річко, повновода і весела стрічко, на твоєму березі надійно я стою і дихаю спокійно...»
Караїмська кенаса на світлині 1930 року
Караїмська кенаса на світлині 1930 року
Мєчислав Орлович (польський етнограф і краєзнавець, 1929 рік): «Луцьк походить за найстаріше місто Волині, а за легендою існувало вже в VІІ столітті… Першопочатково Лучеськом називався, назву виводили від Луки – вождя дулібського, інші – од племені лучан. Перед постанням Володимира Луцьк був столицею краю».
Вулиця Яґеллонська у Луцьку (нині – Лесі Українки), фото 1928 року
Вулиця Яґеллонська у Луцьку (нині – Лесі Українки), фото 1928 року
«Яґеллонська – головна вулиця Луцька. Тут концентрується торговий рух міста і знаходяться найбільші готелі, ресторани, кав’ярні, магазини. Тут також на променаді можна зустріти увесь вишуканий світ Луцька».

Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 3
дідо Показати IP 14 Вересня 2024 12:19
треба Міську Раду та мерію перенести на Майдан Ринок, це оживить старе місто.
Анонім Показати IP 14 Вересня 2024 16:07
Діду, мерія - це і є міська рада. Ти вже зовсім постарів.
Спиридон Показати IP 14 Вересня 2024 16:08
Пані Оксана, дякуємо! Чудова підбірка!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus