USD 39.30 39.75
  • USD 39.30 39.75
  • EUR 39.35 39.65
  • PLN 9.82 9.98

Духовне і матеріальне у сприйнятті лучан 400 років тому

19 Листопада 2023 09:36
Висока духовність, віра у Боже провидіння й всемогутність, обізнаність зі Святим Письмом нині є невідʼємними елементами особистісно-ментального світогляду кожної української людини й вірянина. Справді, ще з часів, як Володимир Великий хрестив Київську Русь, українським теренам загалом, а Волині зосібна судилося стати одним із найбільших духовних центрів на карті тогочасної Європи, а Лучеськ Великий за красу й велич храмів з легкої руки подивованих іноземних мандрівників іменувався Римом Сходу.

Релігійна свідомість та богобоязливість були характерними світоглядними рисами і людей раннього Нового часу. Чи не найкращим підтвердженням тому слугує приклад міського соціуму Луцька ХVІ – першої половини ХVІІ століття. Те, що міщани усвідомлювали Божу присутність в усіх життєвих сферах, добре простежується у записах актової документації двох судово-адміністративних інституцій тогочасного Лучеська – міської ратуші та ґродського суду. Так, навесні 1564 року Луцьк сколихнула страхітлива за масштабами й кількістю жертв епідемія чуми.

Тими днями спочила в Бозі вся сімʼя цехмістра кравецько-кушнірської ремісничої корпорації Федька Пашковича. За відсутності очільника цехова братія звернулась до короля Сиґізмунда Авґуста із проханням конфірмувати (підтвердити) їхній статут, а також дати обрати поміж себе нового цехмайстра, що король їм невдовзі дозволив, подарувавши на це відповідний привілей. Цей документ своїм змістом не лише переповідав цеховий статут, а й дочасно, до офіційного переобрання цехмістра, дозволяв кравцям та кушнірам визначити посеред себе нового очільника.
Олександр Дишко. Острів Луцьк
Олександр Дишко. Острів Луцьк
Причину поспішної елекції найголовнішого майстра та попередньо наданих вольностей цеховикам Сиґізмунд Авґуст аргументував тим, що «з Божої волі у місті чума вирувала». Тож із тексту привілею видно, що король – помазаник Всемогутнього на Землі – ідентифікував чуму як біду, «допущену» до Лучеська Богом. Ідентично пояснювали появу хвороби в Луцьку й самі міщани. Яскравим підтвердженням тому є фрази на кшталт: «у тому часі прийшов гнів Божий на місто Луцьке, бо чума тут почалася» та «з Божого дозволу чума тут була», сказані про мор в Луцьку через два роки – восени 1566 року.
Похоронна символіка на заповітах Параски Александрович і Якуба Коснігеля. 1642 р.
Похоронна символіка на заповітах Параски Александрович і Якуба Коснігеля. 1642 р.
До Всемогутнього зверталися й під час виголошення юраментів (присяг) на міське урядництво, а також присяг у міському магістратському суді: «Я, Анна Василева Цвілова, присягаю Всемогутньому Богу із Святою Трійцею єдиному в тому, що пані Дороті Петровій Злотничці, коли шинкувала, жодного боргу не завинила, ані тих вісімнадцяти злотих, крім тих, на які челядь її напила, а я, полічивши, наказала взяти, а більше нічого».
Тестамент Олени Хрінницької. 1571 р., 21 серпня
Тестамент Олени Хрінницької. 1571 р., 21 серпня
Траплялося, що оманлива присяга, складена, на думку міщан, не так перед урядниками магістрату, як перед обличчям Творця, сприймалась як правдива, і кари вдавалося уникнути найзатятішому злочинцеві. Повернення боргів призначали на дні, що мали настати з Божого благословення – «Калинівна Ельжбета борг пані Петровій Злотничці винна, за який рік цілий служити повинна – починаючи рік служби своєї від ярмарку луцького святого Семена в році написаному (1638), й закінчуючи тим днем ярмарковим в році, як дасть Бог дочекати, 1639 року».

На Всемогутнього покладали відновлення не вчиненої в міському суді справедливості: «Хай Господь мого батька не благословить і гріхів йому не відпустить, якщо він тому Стефанові мій ґвалт пробачить».

Читати ще: Різні за вірою й походженням: мультикультурний Луцьк 400 років тому

Острах перед Всемогутнім Творцем, усвідомлення швидкоплинності людського життя, невідворотності закінчення земного шляху, а відтак – знецінення усіх матеріальних благ й розуміння необхідності спасіння власної душі добре ілюструють тексти записів майнових пожертв луцьких міщан на церкви й монастирі, внесені до актів Луцького ґроду впродовж ХVІ – першої половини ХVІІ століття.
Аркуш із Луцького Євангелія XIV ст.
Аркуш із Луцького Євангелія XIV ст.
Одне із таких дарувань писар заніс на пергаментні аркуші луцької замкової книги 7 грудня 1609 року. Того дня до підстарости Матея Стемпковського й судді Войтеха Станішевського прийшла славетна луцька міщанка Раїна Марцинівна. Маючи дозвіл свого опікуна, чоловіка Миколая, жінка поклала перед замковими урядниками лист «на запис пляцу і дому свого на передмісті Луцькому на Окопищах монастиреві й церкві Пречистої Богородиці».
Панорама Луцька зі Святої гірки, де розміщувався Пречистенський монастир
Панорама Луцька зі Святої гірки, де розміщувався Пречистенський монастир
Текст пожертви, який міщанка просила леґітимізувати шляхом запису в офіційну документацію, промовисто демонструє розуміння й сприйняття тогочасними міщанами земної гріховної буденності й того, що чекало на людину по смерті, окреслює наслідувані лучанами ранньомодерної доби норми Святого Писання, характеризує богобоязливість і бажання чинити добро ще при житті, аби на суді Всевишнього отримати прощення й заслужити «життя вічне».

Відписавши маєтності на храм, Раїна Марцинівна урочисто присягала, що вона особою власною, а також її нащадки назавжди відреклися від означеної нерухомості. Натомість міщанський ґрунт та пляц (ділянку землі) разом з усіма тамтешніми прибутками відтоді належали старшому ігумену монастиря й церкви Пресвятої Богородиці.
Пересопницьке Євангеліє. Євангеліст Матвій. ХVI ст.
Пересопницьке Євангеліє. Євангеліст Матвій. ХVI ст.
Цікаво, що жінка, усвідомлюючи людську гріховність, притаманну й представникам чернецтва, застерігала настоятеля монастиря, аби подароване використовувалось лиш на користь храму. Для засвідчення чесності й рішучості намірів славетна міщанка підтвердила свій лист даровизни підписами й печатками гідних віри людей – Петра Вавулича Солоневського, Стефана Калинського та Станіслава Скринського.

Читати ще: Сексуальне насилля над жінками на Волині другої половини XVIст.

Загалом, для монастиря Пресвятої Богородиці на Святій горі в Луцьку, окрім означеної, нині відомі ще сім пожертв. Так, віддаючи Богу душу, луцький єпископ Кирило Терлецький в 1607 році заповів 150 злотих на побудову церкви в Пречистенському монастирі. У 1609 році шляхтянка Раїна Богуринська відписала обителі дві корови, а в 1617 році настоятель монастиря єпископ Йосип Менгленський дарував 40 злотих та Учительне Євангеліє.
Ікона «Старозавітна Трійця» XVIII ст. з храму Архістратига Михаїла с. Смолигів Луцького районного деканату. Музей Волинської ікони
Ікона «Старозавітна Трійця» XVIII ст. з храму Архістратига Михаїла с. Смолигів Луцького районного деканату. Музей Волинської ікони
1622 року Гальшка Олдашівська пожертвувала храму 25 злотих, а в 1629 році тяжко хворий Матіяш Копоть перед смертю, яку й зустрів у стінах Пречистенського монастиря, подарував ігумену Макарію Созанському все майно, яке мав при собі – коня, шати, шаблю та інше.

У 1642 році Луцько-Острозький єпископ Атанасій Пузина повернув монастирю його маєтки, які, згідно з королівським поданням, йому належало право обертати на свою користь, а 1645 року шляхетна пані Катерина Смиковська текстом своєї духівниці відписала на Пречистенську церкву, де був похований її брат Кіндрат Смиковський, срібний хрест або Євангеліє за 100 злотих.

Тож, як видно, пожертви й дари на церкви, костели та чернечі обителі в міському і шляхетському соціумах Волині загалом і Луцька ХVІ – першої половини ХVІІ століття зокрема були достатньо поширеним явищем. Подібні акти «доброї волі» пояснювались очевидною і нині, і чотириста років тому плинністю людського життя, підсиленою в ранньомодерному часі війнами, хворобами й епідеміями, пожежами, голодом та посухами.
Ікона «Різдво Богородиці», друга половина ХVI століття. Музей Волинської ікони
Ікона «Різдво Богородиці», друга половина ХVI століття. Музей Волинської ікони
Богобоязливість і усвідомлення повного нігілювання земних матеріальних благ супроводжували міщан упродовж життя, підтвердженням чому добре слугує схарактеризований запис-пожертва славетної Раїни Марцинівни. Найсильніше ж відчуття страху людина мала на смертному одрі, коли поставало нагальне питання «спасіння душі».

Тому подібні жести жертовності якраз притаманні практично усім тогочасним тестаментам: молитви священників та ченців, які за текстом духівниць отримували гроші, нерухомість тощо відігравали аж ніяк не останню роль у вирішенні «подальшої долі» спочилого в Бозі міщанина або шляхтича.

Оксана ШТАНЬКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 2
Духовність кажуть Показати IP 19 Листопада 2023 13:43
Що ви верзете, духовність? Брак знань це все.
Ще не зовсім свідоми до Духовність кажуть Показати IP 20 Листопада 2023 09:01
Треба К. Маркса читати і В. І. Леніна, замість духовності вашої.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus