«Моє завдання – старатися для команди», – нападник «Волині»

Минула субота стала хорошою для нападника ФК «Волині» Ігора Карпенка – він не лише припинив гольову мовчанку тривалістю майже у два місяці, а й переламав хід гри проти «Руха», а його гол – поклав початок вольовій перемозі «Волині» у ще одному варіанті західноукраїнського дербі.

Поспілкувалася з нападником клубна прес-служба лучан.

Для форварда найголовніше – голи. Які емоції були, коли забивав надважливий м’яч «Руху» та ще й на добре знайомому для тебе стадіоні «Україна»?

Перша за все, хочеться бути корисним для команди. Однак забивати завжди приємно, тим більше у той момент ми програвали. Приємно було потішити уболівальників, які нас гаряче підтримували і яким найбільша подяка. Також на стадіоні було багато знайомих, колишніх тренерів, які також за мене пораділи. Але найприємніше було у підсумку перемогти в цьому матчі.

В останніх матчах ти все частіше виходиш зі стартових хвилин. Чи додає це додаткової мотивації?

Звичайно, додає. Однак не важливо – з перших хвилин, з лави запасних чи просто на тренуванні – моє завдання старатися для команди. Я ще молодий, тому розумію, що повинен підсилювати нашу гру в будь-який момент. А з такими футболістами, які у нас зараз є – гріх просто відбувати номер на полі. А мені залишається просто викладатися на всі сто і навіть більше відсотків.

Розкажи трохи про те, як почав займатися футболом? Чому обрав саме футбол?

Як і у всіх – любив дивитися футбол та ганяти м’яча у дворі, а потім почав займатися у місцевій секції. Так сталося, що у середині третього класу я почав там займатися, а вже потім моїм батькам запропонували перевести мене до «Карпат». Там і займався, доки після закінчення школи не потрапив до юнацької, а потім – до молодіжної команди.

Як перейшов до «Волині»? Вирішальну роль зіграв тренер Андрій Тлумак?

По суті, по віку я ще міг грати у молодіжній команді, однак хотів подальшого росту. Так випало, дякуючи Богу, що Андрій Богданович прийняв «Волинь» і запропонував мені приєднатися. Чесно, я навіть і не роздумував. Мені дуже приємно знаходитися серед цього колективу, а за такими футболістами упевнено можна сказати, що я вчуся, росту та розвиваюся.

Чи відчувається зміна рівня з юнацьких та молодіжних команд до Першої ліги?

З перших хвилин це відчувалося. Усе набагато швидше потрібно робити, думати, працювати з м’ячем. У боротьбі відчувається, що уже набагато сильніші захисники. Утім, це навпаки мені подобається, адже за рахунок таких ігор я знову ж таки зможу розвиватися, а за рахунок праці з нашими футболістами – пізнати багато нового.

Чи є футболісти, на яких намагаєшся рівнятися?

Раніше дуже подобалася гра Ібрагімовича. Зараз, якщо розглядати футбол з точки зору позиції – подобається, як грає Кейн. Звичайно, найкращі, мабуть, Роналду та Мессі, однак якщо чисто по позиції – то англієць.

Уже встиг звикнути до Луцька? Що сподобалося у нашому місті?

Адаптовувався лише протягом першого місяця – все-таки до того все життя жив у рідному Львові. А зараз уже звик, місто гарне та і я живу дуже близько до стадіону, тому ніяких проблем немає.

Які відчуття були після дебютного гола у матчі з «Сумами»?

Цей гол був для мене першим на професійному дорослому рівні. Тому точно я його не забуду, у мене були якісь особливі враження та відчуття. Тренери завжди просять дуже сильно відіграти тих, хто виходить на заміну, і в мене вийшло вийти і забити. Тодішні відчуття неможливо було передати словами…

Власне, той гол міг статися набагато раніше – у матчі з «Металістом-1925» ти влучив у стійку…

Та це не головне. Розумієте, навіть не головне про те, що ви запитували раніше – щодо основного складу. Сьогодні я можу вийти зіграти зі стартових хвилин, завтра – з лави для запасних. Основне завдання – виходити і підсилювати гру, працюючи на команду: іноді загострити, іноді притримати м’яч. Деякі рази я вдало вийшов на заміну, деякі – як з краматорським «Авангардом» – не зовсім вдало. Просто після голів став відчувати себе трохи розкутіше і спокійніше, аніж на початках.

Яких висот хочеш досягти з нашою командою? Наскільки вони реальні?

Усі вірять, що ми можемо вийти до Прем’єр-ліги. Я ще зі шкільних часів дивився її по телебаченню, і, звичайно ж, також хочу з командою туди потрапити. Зараз ми на другому місці, чемпіонат ще довгий, а з такою командою, яка у нас є – думаю, нам це під силу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---