На той світ – лише з дозволу міліції

Новий порядок встановлення факту смерті викликає обурення рідних померлих, адже для того, аби поховати людину, потрібна «віза» міліціонера.

Про це йдеться у матеріалі Євгенії Сомової у газеті Волинь-нова.


До часопису звернулася Ольга Романюк із села Павлівка Іваничівського району. «Протягом 10 днів у селі померло 4 людини. Усі – поважного віку, тривалий час перебували на пенсії. Пішла вклонитися їх пам'яті й провести в останню дорогу. І була прикро вражена почутим від рідних. Тепер, аби похоронити людину, треба покликати міліціонера, лікаря та ще й везти тіло на розтин за 30 кілометрів до Нововолинська. Інакше довідки про смерть ніхто не видасть. Покійника ні мити, ні зодягти до приїзду міліції не можна. Але ж у дільничного на обслуговуванні близько 10 сіл, транспорту він не має. Рідним доводиться чекати на нього не одну годину. А ще ж треба покійного везти до Нововолинська – шукати транспорт, наймати водія... Доводиться метушитися, витрачати час замість того, щоб посидіти біля рідної людини», - йдеться у листі жінки.

Новим порядком встановлення факту смерті невдоволений і мешканець села Люблинець, що на Ковельщині, Микола Хом'як, який поховав близьку йому людину.

«Рідним покійника клопотів вистачає, а тут ще й морока з міліціонером. Я розумію, коли людину вбили, тоді роблять розтин, щоб дізнатись, чому раптово помер здоровий молодий чоловік. Але для чого туди везти усіх підряд? Невже той закон створили, аби «викачувати» гроші з рідних покійного?» - сказав чоловік у телефонній розмові.

Словом, «Порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я і органами прокуратури при встановленні факту смерті» додав клопотів рідним померлого. Одні з них кажуть, що нововведення – це знущання і над ними, і над покійником. Інші вважають, що воно необхідне, але його слід ще, так би мовити, відшліфувати.

А ось творці – чиновники Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я – переконані, що зробили добру справу, бо ж новий документ повинен запобігти приховуванню кримінальних смертей. Мовляв, не раз бували випадки, коли рідні, аби отримати спадщину, допомагали дідусю чи бабусі піти на той світ. Через те у новому документі при констатації факту смерті передбачена присутність медиків і правоохоронців.

Відтепер, якщо є ознаки насильницької смерті чи підозри на неї, працівник міліції відправляє тіло на судово-медичну експертизу. Проте люди нарікають, що нерідко на розтин привозять усіх без винятку. Чи не суперечить це закону?

Аби з'ясувати, варто звернутися до наказу, затвердженого Генеральною прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ та Міністерством охорони здоров'я 25 жовтня 2011 року, який регламентує дії представників трьох відомств.

У ньому зазначено, що «обов'язково направляють для проведення судово-медичного розтину: трупи людей з ознаками насильницької смерті (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєння тощо), підозри на такі; трупи людей, смерть яких настала раптово, без обмежень віку (коли смерть настала швидко, зненацька, на фоні уявного здоров'я чи від хвороб, що протікали приховано або розвинулись гостро); трупи людей, смерть яких настала поза місцем постійного проживання, трупи людей, особи яких не встановлено».

Але, як виявляється, розтину все-таки можна уникнути, якщо покійник був працездатного віку, хворів, лікарі спостерігали за ним і за кілька тижнів до смерті констатували невиліковну хворобу. Правда, і це лише за умови, що немає ознак насильницької смерті. Тобто, якщо на тілі невиліковно хворого знайдуть синяк, без розтину не обійтися.

Прописана у наказі норма про обов'язковість скерування покійника на розтин у випадку раптової смерті дала змогу правоохоронцям направляти на нього практично усіх померлих. Але особливо рідних обурює положення наказу, яке вимагає до приїзду міліціонера не торкатися померлого. Але ж у селі дільничного доводиться чекати півдня. Тіло за той час захолоне і одягнути його буде непросто. А уявімо, що людина померла у 30-градусну спеку!

Нова інструкція про поховання затягує сумну процедуру і забирає у рідних чимало здоров'я і коштів. Адже доводиться думати, чим відправити покійника у морг, платити за перевезення... Якщо у місті з доставкою померлого нема особливих проблем — відвезе «швидка», то у селах такий варіант не проходить. «Швидка» і до хворих приїжджає із запізненням, не кажучи вже про мертвих. Звісно, аби не везти рідну людину на розтин, окремі родичі готові домовлятися з правоохоронцями. Тобто, благі наміри творців нового порядку поховання не допустити злочину у разі смерті людини можуть породити хабарництво, а це теж злочин.

Нововведення у перші місяці впровадження створило певні незручності й для медиків. Бувало, розповідала головний лікар Луцької міської поліклініки № 2 Ганна Кравчук, міліціонер, прийшовши першим, висновок про смерть медикам не залишав. Доводилося телефонувати до нього, уточнювати причину смерті. Після наради в облздороввідділі з участю правоохоронців медики підписали протокол взаємодії, узгодили свої дії і проблему усунули.

Міжвідомчий документ додав роботи і міліції. Люди у погонах хоч і ставляться до нововведення негативно, але змушені його виконувати, проводити огляд трупа, місця смерті, опитувати рідних навіть у тому разі, коли сумніву щодо причин смерті нема. Слідчо-оперативна група виїжджає на виклик до мертвого, а в той час, можливо, її допомога потрібна живим.

«Нововведення відриває нас від основної роботи, займає багато часу. Адже окремі села розміщені за 30-40 кілометрів від районного центру. Добратися до них неабияка проблема», - каже заступник начальника одного з райвідділів УМВС України в області.

У розмові він зазначив, що не бачить доціль ності в присутності міліціонера у разі, коли померла, наприклад, 80-річна людина, яка мала «букет» хвороб. Нема необхідності направляти на розтин усіх поголовно.

З останнім згідний і начальник обласного бюро судово-медичної експертизи Ігор Жибак. «Більшість розтинів, які виконуємо зараз, не наші, а медичні. Тобто робимо зайву роботу, даремне витрачаємо час і кошти. Предметом дослідження судмедекспертизи є смерті, які трапилися поза місцем проживання, насильницькі чи наглі. А померлі, які були на диспансерному обліку, мали хронічні захворювання чи ті, яких виписали з лікарні додому, як то кажуть, помирати, не наші», - зазначив він.

Словом, чиновники Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ і Міністерства охорони здоров'я створили наказ, який повинен би запобігти приховуванню криміналу, не подбавши про механізм його реалізації. Тож міліції, медикам і працівникам прокуратури доводилося вдосконалювати його на місцях. На жаль, й влада не потурбувалася, аби вчасно ознайомити з ним працівників сільрад, які б могли роз'яснити його людям. Через те про нові правила поховання вони нерідко дізнаються тоді, коли в дім приходить біда.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---