Назустріч весні: тварини Чорнобильського заповідника на фото

Місце де природа може бути собою: передшлюбні змагання тетеруків, табуни диких коней, європейські козулі, благородні олені та «господарі» заповідника лосі – різноманіття тваринного світу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника фіксують на фото науковці.

Світлини чотирилапих та пернатих мешканців унікального заповідника на теренах зони відчуження роблять науковці.

«Прекрасна зимова картина. Але не художника, а природи, яка є найкращим митцем. Велика удача фотографа - спіймати ось таку мить, коли серед засніжених блідих дерев біжить живописний табун коней Пржевальського. І кожен вгодований пржевалець у ньому – як доказ того, що в Чорнобильському заповіднику тваринам живеться добре навіть у холодну пору з тріскучими морозами й колючими заметілями», - пишуть на сторінці заповідника у facebook, публікуючи світлину табуну коней Пржевальського.

«І знову – про конячок. Що подієш – це наші допитливі топ-моделі вагової категорії «нівроку», яким не страшні ні хижі звірі Чорнобильської зони, ні відсутність у цю пору соковитої трави. Від перших дикі коні захищаються за допомогою задніх ніг і здатні з легкістю вбити супротивника, а корм взимку добувають, розриваючи передніми копитами сніг.

Витривалість витривалістю, а чому б тваринам не допомогти, заготовивши їм трохи сіна та хвойного гілля. Біля однієї з таких копичок, яку склали співробітники Чорнобильського заповідника, і зібрався невеликий табун коней Пржевальського. Як тільки фотограф відійде – вони знову приступлять до трапези… Смачного!

Смаколики для копитних: фахівці відділу відтворення та збереження тваринного світу розвішують просолені березові «віники». Таким чином тварин отримують додаткові «вітаміни», потрібні для їх здоров'я», - пишуть науковці.

Коли небо над виблискувало зимовим сонцем, а про заметілі було чутно лише з прогнозу погоди, працівники заповідника помітили на узліссі трьох тетеруків-самців, які розпочали свої передшлюбні змагання-токування.

Така поведінка здивувала, оскільки шлюбне пожвавлення тетеруків зі своєрідним звуковим супроводом-бурмотанням буває чутно десь на початку березня. У повну ж силу токування самців цих куроподібних птахів починається аж десь у квітні. А тут ще й січень не завершився, а деякі тетеруки вже згадали про шлюбні ігри! Можливо, того дня їм добре припекло сонечко, або ж це була просто репетиція шлюбних змагань?

Знайомтесь: європейська козуля. Або просто дика коза. Не та, що «коза-дереза, за три копи куплена», а справжня парнокопитна тварина з родини оленевих. Така на вигляд пухнато-плюшева, ніби іграшкова. І справді: густому зимовому хутру козуль з коричнево-сріблястими переливами в чорному обрамленні та «сердешними» білими плямами (і де! – на найпомітнішій частині тіла) можна лише позаздрити. Таким шубам і мороз не страшний! Хоч ці тварини полохливі, але й допитливі. Їм цікаво: хто ж за ними спостерігає?

До речі, зовнішній вигляд, особливо блиск та щільність хутра, свідчать про те, що козулям у Чорнобильському заповіднику живеться, як мінімум, ситно. Ці копитні, як відомо, харчами не перебирають. Їх раціон включає до 900 видів рослин. Свіжа й суха трава, гілки чагарників і дерев, навіть лишайники, мохи і гриби, не кажучи вже про жолуді, каштани, ягоди і фрукти (звісно, якщо натраплять у наших лісах) – все це пережовується і з’їдається. Іноді без наслідків для себе можуть спожити отруйні беладону, аконіт чи вовчі ягоди. А от самі вовки, як й інші хижаки зони, для козулі – смертельно небезпечні. Але це вже зовсім інша історія…

Фіксують на фото і зимові пейзажі заповідника. Іванівка (до початку XX століття Янівка) – зникле після аварії на Чорнобильській АЕС село в Іванківському районі Київської області розташоване за 2 кілометри від колишнього райцентру міста Чорнобиль та за 20 кілометрів від ЧАЕС.

Олень благородний або лісовий. Досить поширений на території Чорнобильського заповідника копитний ссавець. Хоча й полохливий, як і всі представники родини оленевих.

В об’єктив фотографа потрапили безрогі олениці. Одна з них так тікала – ледь не летіла над снігом: береженого, як кажуть, Бог береже. Бо навіть у заповіднику ці тварини не можуть почуватись цілком безпечно. Адже вовки-сіроманці теж хочуть їсти…

Нагадаємо, нещодавно фахівці заповідника оприлюднили результати аналізу м’яса мертвого кабана на території заповідника: рівень ізотопів у тканині тварини є характерним для низькоактивних радіоактивних відходів.

Створений у 2017 році заповідник займає приблизно дві третини території зони відчуження і фактично є резерватом, де оселяються усі знакові для європейської фауни дикі тварини. Цьогоріч під час зимового обліку птахів у зоні відчуження науковці зафіксували стабільність популяцій червонокнижних птахів, наприклад, орлана-білохвоста. Також на заповідних теренах вже понад два десятиліття живуть завезені на Полісся з заповідника «Асканія-Нова» коні Пржевальського.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---