Під Луцьком гине 100-літня церква. ФОТО

У селі Буяни за 20 кілометрів від Луцька розташована унікальна дерев’яна церква Різдва Богородиці, вік якої майже 100 років. Буянці згадують, що навіть в часи Радянського Союзу в храмі правилося.

Колись велике село з часом значно зменшило площу, і церква опинилася за межами населеного пункту. Тому в 1993 році селяни звели новий мурований храм, а про старий почали забувати: територія заросла, могили зруйнувалися, а будівля виглядає занедбаною.

Нині спорудою опікується Волинська єпархія УПЦ МП. Місцеві нарікають на бездіяльність отця Юрія, який не хоче правити у старому храмі. Селяни стверджують, що ні священик, ні голова сільради не організовують людей на порятунок храму.

До молитви кликала рейка

Історію храму кореспонденту «ВН» розповіла Віра Войтюк, дочка волинського політв’язня Миколи Куделі. З її слів, перша у селі церква «загинула» під час бойових дій в роки Першої світової війни. «А ця – друга. Її побудували після війни. Купили на Поліссі дві клуні. Привезли сюди і поставили. Накрили дахом та й правили», ‒ зауважила вона.

Як пояснила жінка, стіни будівлі укріплені очеретом, а дах підтримують дерев’яні бруси. «Більшість ікон намальовані на стінах. Пригледівшись, на деяких можна знайти імена авторів та тих, хто подарував зображення святих», ‒ розповіла Войтюк.


Окрім цього, вона зазначила, що першим настоятелем храму був колишній полковник армії УНР Іван Сиротенко, який вінчав у церкві свою дочку Тамару з племінником Лесі Українки Юрієм Косачем.

Справа від входу в храм залишилося два надмогильних пам’ятники. Віра Войтюк стверджує, що один із них поставили людям, які загинули під час масового розстрілу в’язнів Луцької тюрми в 1941 році. «А двоє навіть поховані», ‒ зазначила старенька.

На іншому написано, що під ним похована Параскевія Куделя. Войтюк вважає, що це ‒ не її родичка. Мовляв, прізвище дуже поширене на Волині.

Зліва від входу до церкви розташована дерев’яна дзвіниця. «Її висота зменшилася. Вгорі висіла рельса, і коли в неї гупали, то чуло все село», ‒ з усмішкою повідомила жінка.


Хоча б раз на рік

Зі слів працівниці Торчинського музею, мешканки села Буяни Ніни Войтюк, церкву оглядали фахівці зі Львова. «Ми хотіли її перенести на місце першої церкви, але вони порадили цього не робити, бо будівля стара і може обвалитися. Та й місце намолене», ‒ каже вона.

Щоправда, її колега, яка теж обстежувала храм, вважає, що будівля не валиться, і правити в ній можна. «Я б не сказала, що вона в поганому стані. Покриття там ‒ прекрасне, підлога ‒ прекрасна, долівка. Просто є місця, де прокапує, і воно поститься. Там зовсім не валиться», ‒ додала вона.

Віра Войтюк переконана, що настоятель храму отець Юрій лінується правити в закинутій церкві. «Хоча б раз на рік службу провести», ‒ каже старенька.

Бо стіни трухляві

Натомість священик розповів «ВН», що нині проводити служби в старій церкві не вважає доцільним. «В 1993 році відкрили нову (на фото знизу, ‒ «ВН»), бо стара за кілька кілометрів від села. Раніше Буяни були більші, а тепер церква опинилася за межами населеного пункту», ‒ мовив отець Юрій.

З його слів, храм носить назву Різдва Богородиці. «Спочатку вона була закрита, але в полі люди весь час працюють, тому попросили відкрити, щоб від дощу ховатися або помолитися», ‒ зауважив він.

Також отець Юрій повідомив, що регулярно проводиться зовнішній косметичний ремонт будівлі, але робити масштабну реконструкцію немає сенсу, бо стіни трухляві. Чому ж ніхто не доглядає територію навколо храму, він так і не відповів.

Громада сама зібратися не може

Віра Войтюк переконана, що священик повинен відповідати за доглянутість храму. «А громада сама зібратися не може, бо й в селі вже немає місцевих, тобто таких, що здавна живуть. Більше приїжджих. Тим більше, грошей не треба. В того є трактор, а в того коні. Треба, щоб і сільрада щось робила», ‒ зауважила вона.

Однак, поки громада не може, а сільрада і священик не хочуть, храм й далі залишається пусткою, а людей до нього приходить все менше.

***
Щоправда, є категорія людей, які приходять до церкви не за Божим словом, а за скарбами. Зі слів Ніни Войтюк, справа від входу біля середнього вікна «щось сховане». «Торік ми бачили, що там підмурівку розібрали», ‒ мовила вона. До речі, підмурівок розібрано й з лівої сторони, але назовні.







Анатолій КОТЛЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---