У базарний день в Затурці з'їжджаються мешканці усіх навколишніх сіл

Щосереди село Затурці Локачинського району перетворюється на гучне торговище. Ще вдосвіта на встановлене місце з‘їжджаються охочі продати або купити поросята. Живий товар везуть тракторами, мотоциклами, підводами, автомашинами. Пацята голосно кувікають, скликаючи покупців чи перекупників.

Близько сьомої ранку поросячий базар згортається. Уздовж вулиці біля костелу починають шикуватися підприємці, які реалізовують усе, що душа забажає. Наче гриби після дощу, виростають ятки з одягом, взуттям, саджанцями, овочами, ковбасами, меблями, вживаною побутовою технікою, комбікормами…

Цікаво, що жодного вказівника, де облаштовуються продавці, у селі нема. Слава про «затурецький базар», як його називають місцеві жителі та мешканці навколишніх сіл, поширюється завдяки сарафанному радіо. Покупці задоволені, що раз у тиждень можуть придбати все необхідне. Жінки переважно купують олію, крупи, м‘ясні та молочні продукти, рибу, побутову хімію. Чоловіки приціняються до кінної упряжі, сухого жому, бензопил і косарок.

Продавці одягу і взуття нарікають, що їхнім товаром цікавляться мало. Суконні валянки і шкіряні черевики ніхто в руки не бере, натомість ходова категорія ‒ гумові калоші та чоботи-«сніготопи». Деякі завбачливі підприємці вже привезли штучні ялинки.

Сергій Голодюк із Низкиничів Іваничівського району реалізовує саджанці плодових дерев. Пропонує в асортименті сорти яблунь, груш, слив, вишень і черешень. Каже, нині прекрасна погода для закладки молодого саду.

Дід Іван привіз із Манькова березові віники. Нехитрий крам вмістився у коляску старенького мотоцикла. Господар каже, що йому в липні додали до пенсії «аж 5 гривень», тому він змушений шукати додаткові заробітки. Добротні віники цінить від 28 до 35 гривень.Підприємці з Рожища пропонують покупцям молотарки та саджалки. Кажуть, приїхали в Затурці заради реклами, адже зараз не ходовий сезон для їхнього краму. Однак фермери підходять, цікавляться. А значить, навесні хтось таки придбає причіпний інвентар до тракторів.

Наталка із Луцька регулярно привозить в Затурці, крім іншого краму, кінну упряж. Шлеї, віжки і постерунки не перший рік шиє чоловік, який дає товар під реалізацію. Залежно від якості, вартість продукції від 90 до 300 гривень.

Вже об 11 годині на вулиці, де юрмилися люди, вітер носить папірці і шматки целофану. Життя у селі завмирає до наступної середи.

Оксана ХВЕДЧЕНЯ

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---