USD 27.45 27.65
  • USD 27.45 27.65
  • EUR 33.20 33.35
  • PLN 7.25 7.35

Від народження до смерті: у Луцьку сім поетів «розповіли» про себе

Кожен несе відповідальність за те, що діється в його часі – у родині, місті, країні. Саме цей посил у звичній індивідуально-мистецькій, підштовхувальній до роздумів і емоційного переживання манері намагалися донести публіці актори театру-студії «Гармидер».

Прем’єрний показ вистави «Монодії в червоному» відбувся 6 жовтня у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. П’єсу гармидерівці підготували спеціально для Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Lutsk» та показали в перший день «свята поезії, вина та спілкування».

Ще задовго до початку дійства усі охочі оцінити нову роботу театру-студії заполонили приміщення бібліотеки, спеціально виокремлених для сидіння місць усім не вистачило, тож багацько глядачів розмістилися на сходах та парапетах.

Режисерка «Гармидеру» Руслана Порицька пригадала, що ще на початку літа отримала пропозицію від організаторів «Meridian Lutsk» «оживити поезію в театральному форматі».

«Після цього ми довго міркували, яка тематика нам ближча. І сьогодні ви побачите та почуєте сім історій поетів, яких пов’язує період Другої світової: довоєнний, воєнний і післявоєнний. Усім їм довелося пережити на своєму шляху багато перемін», – сказала на початку Руслана Порицька.
Вона також відзначила, що сам процес творення вистави був для театру досить новим і незвичним, адже актори не мали готового сценарію, а лише сім імен. Творчій студії, аби підготувати спектакль, довелося глибинно осягнути не тільки творчість усіх семи авторів, а й їхні біографії. Однак «Монодії в червоному» не претендують на 100-відсоткову достовірність, адже, як наголосила режисерка, кожен актор по-своєму переймався долею та душею героя, додав до його образу щось своє.

Читайте ще: «КРАСИВІ ДВАДЦЯТИЛІТНІ»: ДЕ ЗНАЙТИ БЕЗКОШТОВНЕ ЖИТЛО ЗА КОРДОНОМ І ЯК ПИСАТИ ДОНОСИ

Отож, перед глядачами по черзі почали з’являтися поети. Кожен із них «народжувався» на очах, постаючи з землі та одягаючись у яскраво червоний одяг.
Першим слово взяв польський письменник Юзеф Лободовський, доля якого насичена солдатським життям, таборами та в’язницями, а також, звичайно, творчою працею, виданням періодики, перекладацтвом, коханням та еміграцією до Іспанії.
Опісля нього своєю долею поділилася польська єврейка Зузанна Ґінчанка. Її життя можна розділити на два абсолютно протилежні періоди: час веселощів, милувань перед публікою зі славою найпривабливішою панянки Варшави та роки втеч, переховувань, дошкульних віршів, які передбачають швидкий і болісний фінал, зради та арештів. Зузанну розстріляли, ймовірно, в одній із краківських в’язниць у 27-річному віці.
Наступна героїня показала своє перевтілення від Лєночки Шовгенівої до Олени Теліги. Завжди ефектна та приязна до інших, інтелігентка з народження, вона, неугодна для гітлерівських окупантів через свою нескорену позицію, вирішила не тікати. Її разом із чоловіком, який також назвався письменником, аби бути з дружиною до кінця, розстріляли під час масових вбивств у Бабиному Ярі.
Народжений у румунських Чернівцях німецький єврей Пауль Целан дивом залишився живим у період Другої світової – чи не єдиним із усієї сім’ї, яка не пережила гетто та концтабору. Пауль же потрапив до румунського трудового табору, де на примусових роботах, у страшних і нелюдських умовах, думав, що прокладає собі дорогу до загиблих батьків. Потім були Австрія, Франція та паризька Сена, в яку одного дня письменник шугонув із мосту.
Білоруска Лариса Геніюш підкупила публіку своїм патріотизмом і бажанням вийти заміж лише за білоруса. Подальша її історія вже не така весела: ув’язнення, тортури під час допитів, розлучення з сином і чоловіком, 8 років таборів та незнаходження свого місця після звільнення.
Втеч, переховувань у таборах для біженців зазнала й естонка Марія Ундер, яка, окрім того, боролася ще й із іншими «демонами» – її багаторазово номінували на Нобелівську премію, яку вона так і не отримала.
Одержати Нобелівську премію з літератури, своєю чергою, вдалося поляку Чеславу Мілошу. Він пережив окупацію Німеччиною Варшави, працював у підпіллі, деякий час співпрацював із радянською владою, але, врешті, знайшов політичний притулок у Франції.
Відзначимо, що, окрім переживання невимовних особистих трагізмів, зазнання непоодиноких переслідувань, ув’язнень, постійний втеч від тоталітаризмів, чи то фашистсько-німецького, чи то радянського, цих сім творчо багатих людей поєднав також Луцьк. Хтось деякий час тут проживав чи гостив на запрошення друзів, але навіть нетривале перебування в цьому волинському місті повпливало на творчість цих авторів.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus