«Він точно не хотів помирати»: на забігові у Луцьку вшанували 22-річного Героя на псевдо Край. Фоторепортаж
У Луцьку близько двох сотень людей долучилися до забігу в пам’ять про загиблого військового Михайла Трофимука на псевдо Край. Подія об’єднала місто навколо великих цілей – вшанування Героя і благодійного збору коштів. Половина донатів піде для 20-ї бригади спецпризначення «Любарт», інша – на друк книги про воїна.
Учасники мали вибір у бігові: або півтора кілометра алеями Центрального парку, або 5-6 кілометрів центральними вулицями міста. Першу дистанцію охрестили аматорською, другу – професійною.
Спробувати свої сили зголосилися і професійні атлети, і початківці. Долучилися також вихованці спортивного клубу козацьких бойових мистецтв «Герць» разом із тренерами. Довший маршрут пролягав через проспект Волі, вулицю Богдана Хмельницького й Замкову площу. Тож можна було не лише побігати, а й помилуватись архітектурою обласного центру.
Про 22-річного Героя з Луцька Михайла Трофимука його рідні і близькі згадували з теплотою. Солдат Третього армійського корпусу загинув 1 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області.
Головним ініціатором забігу став брат Іван Трофимук. Бігли й мама, і бабуся, й інші родичі, друзі та однокласники Михайла. Підтримали захід учасники бігового клубу «БігКлаб», міська влада й чимало небайдужих лучан. Спільно вийшло зробити масштабну подію, адже поряд із лінією старту в Центральному парку розмістилися черговий ярмарок ветеранського бізнесу та концертна сцена.
«Цим забігом хотів зробити подарунок братові, якому 20 квітня могло б виповнитися 23 роки. Водночас ми вшановуємо інших Героїв і біжимо за них. Ідея зробити забіг виникла після того, як поховали брата. Ми дізналися, що він загинув, тільки 18 грудня. Мав третє бойове завдання. Михайло став до лав ЗСУ у 21 рік, але це було його особисте рішення», – розповів Іван Трофимук.
Читати ще: У Луцьку близько 300 людей пробігли в пам’ять про загиблого на війні тренера. Фоторепортаж
У мирному житті Михайло писав книги, був творчою особистістю. Зі слів брата, хлопець теж активно тренувався, любив здоровий спосіб життя.
«Мій молодший брат був креативним, позитивним і творчим хлопцем. Він довго шукав себе, тож брався за різні справи, зокрема вивчився на графічного дизайнера. Ще він любив спорт, тому ми і вшановуємо його на спортивному заході. Він точно не хотів помирати, мав класні плани на життя. Після поховання командир віддав його телефон і блокноти. Я бачив його замітки про мрії і побажання. Тож одна із цілей збору – видання книги. Хочу написати таку в пам’ять про брата», – додав Іван Трофимук.
Матір Михайла пані Любов звернулася до сина зі сцени: «Михайлику, я пишаюся тобою, дуже сумую і безмежно люблю. І навіть ця клята війна не має такої сили, щоб убити любов до тебе. Ти завжди був і навіки будеш для мене Героєм».
Крім того, жінка пригадала, як їй повідомили, що син зник безвісти.
«У голові туман, у душі страх і несамовита тиша. Тоді мене приєднали до групи родин безвісти зниклих. Але не вірила, що це моя реальність, читаючи ті страшні речі про те, як люди місяцями й роками шукали рештки своїх рідних. Я не переставала молитися і вірила, що мій Міша мені напише. Проте згодом мене скували слова «Тіло вашого сина евакуйовують». Нічого не відчувала, не вірила. Потім – морг, центральний собор і військовий сектор поховань. Останніми словами мого Михайлика було голосове повідомлення з нуля. Сказав: «Мамо, тут є зв’язок. Бо потім не буде. Але потім знову буде». Проте зараз ці слова сприймаються по-іншому. Я відчуваю зв’язок із сином у різних проявах», – поділилася пані Любов.
Нині військовий Михайло Трофимук знайшов останній спочинок на міському кладовищі в селі Гаразджа.
Читати ще: Понад 1300 людей у Луцьку пробігли задля благодійності. Фоторепортаж
Перед забігом присутні спільно виконали Державний Гімн. Далі, як і годиться справжнім спортсменам, провели розминку під головуванням тренера Андрія Гордіюка. До старту долучилися навіть чотирилапі атлети. У помірному темпі колона рушила просторами Луцька. На фініші на них чекали пам’ятні медалі.
Не залишився осторонь події лучанин Роман Чавлюк, один з учасників «БігКлаб». Він бігає понад рік, вбачаючи в цьому медитацію, розслаблення і розвантеження думок.
«Біжу за свого знайомого Сергія Хоміка, який загинув у 2022-му. Його прізвище в мене на футболці. Він був командиром вертолітного підрозділу і вирушив на завдання замасть молодого солдата. На жаль, тоді це був його останній політ. Проте знав воїна Края, знаю його батька. Такі заходи потрібно проводити, бо ми не маємо забувати людей, завдяки яким маємо змогу жити», – сказав Роман Чавлюк.
Ще одна учасниця – Дарина Соболєва. Зізнається, що бігає не надто часто, але один із попередніх забігів у Луцьку надихнув до особистого підкорення дистанції.
«Я ще з минулого року точно знала, що долучуся до забігу, бо це не просто спортивна подія, а й потужний благодійний івент. Зокрема сьогодні збирають кошти для воїнів і для виходу книги про військового. Це надзвичайно важливо, бо суспільство не має забувати людей, які своїм подвигом дарували нам відносно мирне небо. Пам’ять і долученість до заходів із вшанування – найменше, що ми можемо зробити», – акцентувала Дарина Соболєва.
Привітала фінішерів забігу секретар Луцької міської ради Катерина Шкльода, подякувавши за те, що пам’ятають воїна Края та інших Захисників.
«Сьогодні гарний день для проведення подій. Але це можливо тільки тому, що є хлопці й дівчата, які захищають країну. Наше завдання – пам’ятати всіх, хто віддав життя для наших гарних днів і для України, і дякувати тим, хто сьогодні на передовій захищає нас. Тож вдячна кожному незламному українцю», – звернулася Катерина Шкльода.
Читати ще: Відбір на Всеукраїнський етап: у Луцьку провели дитячу Спартакіаду «Повір у себе». Фото
Наприкінці учасники забігу також зіграли в лотерею із призами, розіграли кілька подарунків і милувалися концертною програмою. У підсумку спорт і пам’ять об’єднали кілька сотень людей, які активно позували для світлин Волинських Новин.
Дмитро КЛИМЧУК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Учасники мали вибір у бігові: або півтора кілометра алеями Центрального парку, або 5-6 кілометрів центральними вулицями міста. Першу дистанцію охрестили аматорською, другу – професійною.
Спробувати свої сили зголосилися і професійні атлети, і початківці. Долучилися також вихованці спортивного клубу козацьких бойових мистецтв «Герць» разом із тренерами. Довший маршрут пролягав через проспект Волі, вулицю Богдана Хмельницького й Замкову площу. Тож можна було не лише побігати, а й помилуватись архітектурою обласного центру.
Головним ініціатором забігу став брат Іван Трофимук. Бігли й мама, і бабуся, й інші родичі, друзі та однокласники Михайла. Підтримали захід учасники бігового клубу «БігКлаб», міська влада й чимало небайдужих лучан. Спільно вийшло зробити масштабну подію, адже поряд із лінією старту в Центральному парку розмістилися черговий ярмарок ветеранського бізнесу та концертна сцена.
«Цим забігом хотів зробити подарунок братові, якому 20 квітня могло б виповнитися 23 роки. Водночас ми вшановуємо інших Героїв і біжимо за них. Ідея зробити забіг виникла після того, як поховали брата. Ми дізналися, що він загинув, тільки 18 грудня. Мав третє бойове завдання. Михайло став до лав ЗСУ у 21 рік, але це було його особисте рішення», – розповів Іван Трофимук.
У мирному житті Михайло писав книги, був творчою особистістю. Зі слів брата, хлопець теж активно тренувався, любив здоровий спосіб життя.
«Мій молодший брат був креативним, позитивним і творчим хлопцем. Він довго шукав себе, тож брався за різні справи, зокрема вивчився на графічного дизайнера. Ще він любив спорт, тому ми і вшановуємо його на спортивному заході. Він точно не хотів помирати, мав класні плани на життя. Після поховання командир віддав його телефон і блокноти. Я бачив його замітки про мрії і побажання. Тож одна із цілей збору – видання книги. Хочу написати таку в пам’ять про брата», – додав Іван Трофимук.
«У голові туман, у душі страх і несамовита тиша. Тоді мене приєднали до групи родин безвісти зниклих. Але не вірила, що це моя реальність, читаючи ті страшні речі про те, як люди місяцями й роками шукали рештки своїх рідних. Я не переставала молитися і вірила, що мій Міша мені напише. Проте згодом мене скували слова «Тіло вашого сина евакуйовують». Нічого не відчувала, не вірила. Потім – морг, центральний собор і військовий сектор поховань. Останніми словами мого Михайлика було голосове повідомлення з нуля. Сказав: «Мамо, тут є зв’язок. Бо потім не буде. Але потім знову буде». Проте зараз ці слова сприймаються по-іншому. Я відчуваю зв’язок із сином у різних проявах», – поділилася пані Любов.
Нині військовий Михайло Трофимук знайшов останній спочинок на міському кладовищі в селі Гаразджа.
Перед забігом присутні спільно виконали Державний Гімн. Далі, як і годиться справжнім спортсменам, провели розминку під головуванням тренера Андрія Гордіюка. До старту долучилися навіть чотирилапі атлети. У помірному темпі колона рушила просторами Луцька. На фініші на них чекали пам’ятні медалі.
«Біжу за свого знайомого Сергія Хоміка, який загинув у 2022-му. Його прізвище в мене на футболці. Він був командиром вертолітного підрозділу і вирушив на завдання замасть молодого солдата. На жаль, тоді це був його останній політ. Проте знав воїна Края, знаю його батька. Такі заходи потрібно проводити, бо ми не маємо забувати людей, завдяки яким маємо змогу жити», – сказав Роман Чавлюк.
«Я ще з минулого року точно знала, що долучуся до забігу, бо це не просто спортивна подія, а й потужний благодійний івент. Зокрема сьогодні збирають кошти для воїнів і для виходу книги про військового. Це надзвичайно важливо, бо суспільство не має забувати людей, які своїм подвигом дарували нам відносно мирне небо. Пам’ять і долученість до заходів із вшанування – найменше, що ми можемо зробити», – акцентувала Дарина Соболєва.
«Сьогодні гарний день для проведення подій. Але це можливо тільки тому, що є хлопці й дівчата, які захищають країну. Наше завдання – пам’ятати всіх, хто віддав життя для наших гарних днів і для України, і дякувати тим, хто сьогодні на передовій захищає нас. Тож вдячна кожному незламному українцю», – звернулася Катерина Шкльода.
Наприкінці учасники забігу також зіграли в лотерею із призами, розіграли кілька подарунків і милувалися концертною програмою. У підсумку спорт і пам’ять об’єднали кілька сотень людей, які активно позували для світлин Волинських Новин.
Дмитро КЛИМЧУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
«Він точно не хотів помирати»: на забігові у Луцьку вшанували 22-річного Героя на псевдо Край. Фоторепортаж
Сьогодні 16:08
Сьогодні 16:08
Чоловік, який розстріляв людей у Києві, отримав дозвіл на зброю як журналіст і системно готувався до атаки
Сьогодні 15:40
Сьогодні 15:40
Росіяни знову вдарили по Дніпру, є загиблий та поранені
Сьогодні 12:52
Сьогодні 12:52
Чоловік влаштував хаотичну стрілянину в Бучі, його затримали
Сьогодні 12:24
Сьогодні 12:24
.jpg)
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.