«Я побачив, що Україні потрібні люди»: колумбієць, який воював на фронті, хоче жити на Волині

Леонель Асенсіо – громадянин Колумбії, який добровільно приїхав в Україну, щоб стати на її захист. 13 років він був на батьківщині кадровим військовим, потім працював у приватній охороні.

Як розповів чоловік Суспільному, про Україну до повномасштабної війни майже нічого не знав.

«Побачив у новинах, що Україні потрібні люди, і вирішив, що можу допомогти», – каже Леонель.

У лютому цього року побратими привезли Леонеля до Нововолинська. Тут мешкають родичі одного із військовослужбовців. Насамперед по підтримку звернулися до відділу супроводу ветеранів.

Побратим Леонеля – Василь зі Львова – знає іспанську мову, бо 20 років прожив в Іспанії, добровільно повернувся, щоб захищати Україну, розповідає фахівчиня із супроводу ветеранів Еліна Гурачевська. Служив у взводі колумбійців, оскільки зі знанням мови порозумітися з іноземцями було легше. Після поранення на Сумському напрямку Леонеля визнали непридатним до подальшої служби.Він залишився в Україні без постійного житла та без визначеного правового статусу. Повернення до Колумбії ускладнене станом здоров’я – через черепно-мозкову травму переліт може становити ризик для життя, каже фахівчиня.

Читати ще: «Зайшли влітку – виходили взимку»: волинські прикордонники 133 дні тримали позицію на Куп’янському напрямку

За словами Еліни Гурачевської, яка опікується колумбійцем, спочатку здавалося, що процес буде складним, адже у Леонеля не було жодних документів. Однак на всіх рівнях люди йшли назустріч.«У нас була велика робота в тому плані, бо ми ходили і до перекладачів, співпрацювали із міграційною службою, збирали всі документи. Найбільша проблема – у нього не було довідки про місце проживання в Колумбії», – каже Еліна Гурачевська.

Аби продовжити процес оформлення документів, Леонелю була потрібна нотаріально засвідчена згода, що десь він буде жити, коли отримає посвідку. Тоді у себе вдома колумбійця прописала сім'я головного спеціаліста відділу ветеранської політики Володимира Чепи.«Наш колега сказав: «Я пропишу його до себе». І вони з дружиною взяли на себе таку відповідальність. Зараз у Леонеля законне перебування в Україні до жовтня. До цього місяця, ми сподіваємося, в нього буде вже посвідка і ми зможемо отримати і посвідчення УБД, і особи з інвалідністю внаслідок війни, всі виплати і пільги», – розповідає фахівчиня із супроводу ветеранів.

Додому Леонель повертатися не планує. Каже, якби була така можливість, залишився б жити в Україні. І навіть запросив би сюди рідних – сестер і доньку.

«Україна дуже красива. Тут спокійно і безпечно, навіть попри війну. Ще я вдячний людям, вони дуже добре до мене ставляться», – каже Леонель.Найбільша перешкода для повноцінного життя в Україні – мова. Леонель спілкується лише іспанською, а з українцями – з допомогою онлайн-перекладача. Наразі він проживає у студентському гуртожитку. Хоча Леонель не є студентом закладу, директор Нововолинського електромеханічного фахового коледжу погодився надати йому житло, пояснивши це просто: він захищав Україну – і потребує підтримки.

Попри все пережите, Леонель каже, що хотів би продовжити службу у війську. Поступово чоловік намагається адаптуватися й облаштовує життя в Україні. Уже знайшов тут підробіток і кохану дівчину.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---