Байкер Геркулес: «Не важливо, на чому ти їздиш, важливо, що у серці»

Нині у світі досить популярний байкерський рух, який єднає любителів мототехніки. Проте, хай як дивно, не всі байкери стають учасниками мототусовки або, як вони самі кажуть, «банди». Є серед цих вершників сучасності і самотні їздці, які, проте, не цураються відвідувати гучні байкерські зльоти. До таких належить і добре відомий серед волинських байкерів Сергій Геркулес.

Про це йдеться у газеті Волинські Новини від 19 жовтня.

Шкіряна одежа і «серце» байкера

Побалакати з цим кремезним, напрочуд веселим і цікавим чоловіком трапилася нагода у його гаражі-майстерні, що за Луцьком. Геркулес повідав, що з ранніх років почав цікавитися технікою, спершу – мопедами, пізніше – мотоциклами. Першим його двоколісним конем був Д-5.

– З часом став кататися на мопеді «Карпати». Хороша машина, як на мене, тому й іншим радив би спробувати сили на такому. Під час їзди головне, щоб цей процес приносив задоволення. Для цього потрібно відчувати дорогу, любити подорожі й берегти мотоцикл, чемно поводитися зі своїм байком, – ділиться досвідом Сергій.Усі знають, що досвідчені байкери гасають на своїх сталевих конях у косухах та шкіряних штанах.

– Чимало хлопців полюбляють гордовито ганяти на мопедах чи мотоциклах у джинсах, шортах. Так не можна. Я байкером уже не один рік. Раджу таким наїзникам берегти ноги, зокрема коліна, від переохолодження. Ви думаєте чому байкери носять шкіряні штани? Та тому, що вони ідеально захищають від переохолодження. Від холодних струменів повітря на великій швидкості добре захищає лише натуральна шкіра. Коли їздитимете у джинсах – заробите хворобу колін і застудите пах – серце байкера, – провадить чоловік.

Заробляє на життя, майструючи човники

На початках байкерів вважали суспільно небезпечними лиходіями, дебоширами і розбійниками на безмежних просторах доріг Америки. Сьогодні їх, можливо, теж хтось побоюється, проте зазвичай безпідставно, адже здебільшого ці люди порядні, чесно працюють, мають постійну роботу чи навіть власний бізнес.

– Залюбки виготовляю на замовлення кораблики для коропової риболовлі. Технологія унікальна, тобто більше ніхто не робить саме таких пристроїв. Зробив цих корабликів чимало – майже дві сот­ні, – ділиться байкер.Виготовляє міні-моточовники вручну. Оснащує їх спеціальними моторчиками та механізмами для скидання снастей з наживкою у воду. Тобто рибалка кладе у вантажний відсік такого маленького кораблика риболовецькі снасті, прив’язані жилкою, і пультом управління відсилає човник на середину водойми. Там скидає снасті й повертає пристрій до берега для наступного завантаження.

– Такі човни у мене замовляють не лише рибалки з України, але й їхні колеги з Європи. Були замовники з Молдови. Не можуть ловити коропа без наших українських пристосувань. От не можуть – і все! – жартує.

Узяв собі ім’я мотоцикла

На думку Сергія, справжнім байкером є людина, яка не раз падала з мотоцикла, травмувалася, але все одно не відмовилася від захоплення швидкою їздою.

– Байкером я почав ставати, ще коли їздив мопедом «Карпати». Будучи за природою «пєрєделкіним», я так його «вилизав», переробив і вдосконалив, що продав дорожче, аніж купив. Дехто лише експлуатує техніку, а я так не можу – мені потрібно жити нею. Тому завжди намагаюся переробити її на краще, – пояснює Сергій.Байкер пригадує: був у нього хороший мотоцикл «Сімпсон», потім деякий час катався німецьким «Геркулесом». Саме завдяки йому отримав прізвисько Геркулес. Тепер серед друзів його всі так тільки й кличуть. На ім’я – майже ніколи.

– Байкером бути романтично, але водночас і складно. Байкер – це статус. Я – вільний їздок. Не належу до жодної байкерської організації. Проте це не заважало мені частенько їздити на байкерські зльоти по всій Україні. Дуже пам’ятний для мене зліт «Тарасова гора», що відбувся на Черкащині неподалік могили Тараса Шевченка. Там я особисто познайомився з Шоном Каром – колишнім зятем Юлії Тимо­шенко, – пригадує.

Усім мрійникам, які хочуть стати байкерами, Геркулес радить перш за все заробити достатньо, аби придбати гарний байк, або ж скласти його власноруч. Серед байкерів дуже цінується транспорт, зроблений власними руками. Та й на утримання техніки гроші потрібні. Проте не важливо, на чому ти їздиш, важливо, що у тебе в серці, як ти ставишся до інших байкерів, машин та пішоходів. Людяність завжди і в усьому – ось що важливо, переконаний Сергій. Саме тому навіть незнайомі між собою байкери часто вітаються один з одним на дорозі.

Сергій ЖУКОВСЬКИЙ, Луцьк

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---