Біохакер із нашого двору. Як живе українець, який вживив у себе 8 чипів

Останнім часом тенденції в світі технологій змінюються з великою швидкістю: ще в минулому десятилітті просунуті користувачі «полювали» на перші моделі айфонів, але вже в цьому популярність набирають системи чипізації людей.

Багато компаній вже пропонують своїм співробітникам вживити в кисть руки мікрочип для більш швидкого і зручного здійснення низки рутинних робочих операцій.

Любителі імплантувати під шкіру електронні пристрої – так звані «біохакери» – вважають себе наступним етапом еволюції людини. З іншого боку, в світі поширюються теорії, про те, що чипізація – це проект глобальних еліт щодо встановлення повного контролю за життям людини.

26 травня Національний Реєстр Рекордів визнав Павла Клеца найбільш чипованим жителем України.

Вісім мініатюрних чипів в руках Клеца дозволяють розплачуватися за покупки, заводити авто і багато іншого, не користуючись додатковими гаджетами.

«Страна» вирішила дізнатися, як живеться людині, тіло якої нашпиговане електронними носіями.

Ми зустрічаємося з Павлом недалеко від його офісу. Хлопець працює програмістом, і в цей день щільно зайнятий, тому завчасно попереджає, що для інтерв’ю виділив годину.

На нашому співрозмовнику повсякденний одяг – спортивний костюм. Спина під одягом татуйована великим парашутом – Павло хвалиться, пояснюючи, що парашут завжди з ним. Він каже, що має пристрасть до екстремальних видів спорту – парашутного, а також до дайвінгу, біохакінгу, скайдайвінгу, роупджампінгу.

Читати ще: Лучанин разом із Дмитром Комаровим допоміг відчайдуху встановити божевільний світовий рекорд

- Ну і як вам – бути в променях слави? Ви ж цього домагалися, коли заганяли собі під шкіру вісім чипів?

– Я не очікував такої уваги. Я іншого домагався – показати людям, що інтеграція мікрочипів в своє тіло, це не страшно і не шкідливо. Відчуваю в цьому свою місію.

- Ви стикалися з осудом? Можливо була критика з боку релігійних організацій, після того як ви вийшли на широку публіку?

– Коли я їхав на пресбрифінг, де мені вживили восьмий чип, дуже переживав, що зіткнуся з шквалом критики, що мене будуть чекати якісь фанатики, щоб напасти на мене чи ще щось. Але реакція була зовсім іншою, я чесно, навіть не очікував, що всі до цього поставляться з розумінням і цікавістю. Справа в тому, що імплантати, електронні чи ні, давно існують в нашому житті: люди ставлять собі зуби, ремонтують кістки. Ви ж не відмовляєтесь від гіпсу, тому що він надягається на руку. Люди не відмовляються від спиць в руці, хоча це теж саме, що вживити чип. Я не до кінця розумію, в чому різниця між імплантованою електронікою і будь-яким іншим імплантом, але все одно поважаю думку цих людей, нехай вона буде.

- У чому власне проявляється хейт?

– Мені погрожують і попереджають про те, що мене проб’є блискавка, але це абсурд. Чип в мені нічим не відрізняється від ваших ключів. Будь-яка людина, який знаходиться поруч з ключами від під’їзду так само схильна до удару блискавки, як і я.

- А як прикордонники в аеропорту реагують на такі експерименти?

– Та ж історія. Рамки налаштовані на металеві вироби певних розмірів. Якщо виріб менше гудзика – вона працювати не буде. Ви ще про МРТ (Магнітно-резонансна томографія - Ред.) запитайте.

- А що не так з МРТ?

– У мене є чипи і магніти. З чіпами взагалі все просто: більше десяти років тому в передачі «Руйнівники міфів», ще тоді чипи більш простої конструкції перевіряли на те, чи впливає на них апарат МРТ. Ні, він не впливає, функціональність зберігається, людина цього навіть не відчуває.- Яка реакція у навколишніх на ваші чипи?

– На щастя, в особистому спілкуванні взагалі немає хейту. Я частіше зустрічаю якусь байдужість, іноді не дуже активний інтерес, якщо ми беремо людей, які бачать як я користуюся своїми чипами. Коли у нас вийшло реалізувати історію з керамічним кільцем, мене дуже здивувало, що я прийшов в український фастфуд, почав притуляти руку до терміналу і мені дівчина каже: «У вас напевно годинник на іншій руці», – вона говорила про AppleWatch. Я відповів, що у мене немає годинника. Тоді вона спокійно сказала: «А, у вас оплата чипом? Добре».

- Вас це не здивувало?

– Я був дуже здивований. Чомусь суспільство виявилося до цього готове більше, ніж я.

- Скільки коштує чипувати себе?

– Все залежить від чипа, близько 100-200 доларів.

- Що відлякує людей від ініціативи впровадження в своє тіло мікрочипів?

– Перший момент, який всіх лякає – то, що це назавжди і буде щільно контактувати з їх нервовою системою і тілом. Але це не так. Немає ніякого контакту з вами, це абсолютно те ж саме, що носити обручку на пальці. Воно ніяк не впливає на організм.

- Найбільш функціональний чип, який імплантований в ваше тіло, – керамічне кільце, яким ви оплачуєте покупки. Як давно ви ним користуєтеся?

– У мене два місяці тому вийшло реалізувати саме платіжний імплантат. Це був довгий шлях з пошуку способів, як це можливо зробити. У світі дуже мало прецедентів, у кого це запрацювало. Робочих є від п’яти до десяти. В Європі буквально кілька місяців тому з’явився стартап: такі ентузіасти, як я, змогли знайти фінансовий інститут в Польщі, який має статус банку, це не зовсім повноцінний комерційний банк, але він має повний набір ліцензій, у нього немає якоїсь постійної операційної діяльності в масштабах банку, але це співставна інстанція. І вони домовилися з ними в рамках експерименту ось такі спеціально підготовлені імплантати підв’язувати до банківських рахунків. Але ця тема дуже сира, вона існує лише кілька місяців, недоступна для нас. Щоб в цій організації відкрити банківський рахунок, потрібно мати паспорт Євросоюзу. Саме тому ця історія була для мене закритою, мені потрібно було знайти варіант, щоб зробити це якось легально в Україні.

- А як вам в Україні, без паспорту Євросоюзу, вдалося це реалізувати?

– За кордоном всі успішні варіанти такі: береться звичайна банківська карта, вона розплавляється в ацетоні, перепаюється антена, заливається в новий корпус з силікону і таким чином виготовляється імплантат. Але знову ж таки, ця історія нам не підходила з тієї причини, що вона прямо порушує цілком конкретні вимоги банку – неможливо модифікувати карту. Тобто хотілося зробити легально. Цей варіант теж відпадав, і ми пішли іншим шляхом – ми почали вивчати, які взагалі платіжні пристрої є на ринку України. І в одного з українських банків є така штука, як керамічні NFC-кільця. Нас привернуло те, що це абсолютно та ж концепція, яку ми використовуємо завжди. Кільце виготовлено за тим же принципом – це чип, антена, залитий корпус з якогось матеріалу.

- Іншими словами, у вас в руці зараз знаходиться платіжне кільце, яке призначене для зовнішнього носіння на пальці і оплати ним у платіжному терміналі?

– Абсолютно вірно. Його потрібно було правильно стерилізувати для інтеграції під шкіру. Перебуваючи в стерильному пакеті і пройшовши всі процедури, воно продовжило бути робочим пристроєм. Тобто пристрій, який було зроблено для носіння на пальці. Нам залишалося тільки взяти і спробувати. Ми взяли і спробували, я два місяці ним користуюся, все працює, все круто.- Чому тоді це настільки непопулярно? Ви не думаєте, що смартфон, який зараз є практично у кожного дозволяє робити все те ж саме, що і ваших вісім чипів?

– Дійсно, охочих небагато, це більше експериментальна штука, але технічно все готово для того, щоб робити це повноцінно і масово. Дуже б хотілося показати і привернути увагу до того, що можна це робити. Ми говорили про те, що це експериментальна історія. Що стосується смартфонів, то чип завжди з тобою, він не вимагає зарядки, менш габаритний і набагато зручніший у використанні.

- Якщо чипи настільки функціональні, то чому у вас їх так багато? Хіба не можна обійтися одним?

– Всі завжди запитують: «Навіщо тоді так багато?». Я відповім: коли мені хочеться експериментувати і додавати якийсь новий функціонал, мені не хочеться ламати те, що вже є, тому якимись я стабільно користуюся, а якимись граюся. Я не змішую ті, що у мене в експериментальному стані і ті, які вже увійшли в моє повсякденне життя. Я відмовився повністю від будь-яких електронних перепусток, всюди, де мені видають пластикову картку – я її завжди заміняю на один з чипів.

- Коли Ви вперше встановили чип і через скільки будете встановлювати наступний? Наскільки збільшилася ця частота?

– Насправді там навіть якийсь час вдавалось практично число Фібоначчі утримувати, тому що перший імплантат у мене був чисто декоративний, ще не функціональний, він у мене виконує роль в якійсь мірі обручки. Коли ми з дружиною беремося за руки вони складаються в сердечко, тому що наші інтереси пов’язані з бодімодифікацією. Крюк – це певний символ цього всього. Другий імплантат був NFC-чип, один-один, потім був чип-магніт, два, потім було три. Потім вже коли дійшли до п’яти так цікаво не виходило, але ось один-один, два, три у мене вийшло.- Як багато у вас знайомих, у яких також є вбудовані чипи?

– У моєї дружини є магніт, який в принципі за своєю концепцією такий же, як і чип. У мого товариша, який мені все ставив, є магніт і NFC-чип, який він використовує замість ключів. У товариша, який працює хірургом, нічого немає, але він активно про це думає.

- Чи плануєте пропонувати своїм дітям вбудовувати щось? А якщо вони самі захочуть, ви їх в цьому підтримаєте?

– У мене троє дітей. У мене дуже багато екстремальних захоплень, щодо всіх моїх захоплень для моїх дітей у мене одне правило – коли виростете, тоді прийдете і будете робити на загальних підставах. Такі правила для всіх і для вас. Я вважаю вкрай неправильним комусь щось нав’язувати. З урахуванням того, що я для своїх дітей в якійсь мірі є прикладом, я вважаю, що їх потрібно ще й трохи стримувати в подібного роду інтересах. Це все-таки, хоч і акуратний і обережний, але експеримент.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---