Бійці з Волині - про «ворога», новеньку форму і зручності на полігоні
Рівненський військовий полігон у Костопільському районі, на якому за місяць повинні навчитися воювати понад три з половиною тисячі чоловіків з усіх західних областей, нині має кращі умови, ніж півроку тому. Мобілізованих нарешті одягнули в хорошу форму і дали достатню кількість боєприпасів для навчання. Але якби не волонтери, частина солдатів і сьогодні сиділи б у напівтемряві, не вмивалися б теплою водою та спали б без матраців, - інформує «Волинь-нова».
КУПУВАТИ ФОРМУ ВІЙСЬКОВИХ НЕ ЗМУШУЮТЬ
На Волині почали ширитися чутки, що на рівненському полігоні мобілізованих змушують купувати форму. В ОК «Північ» цю інформацію спростовують і зазначають, що подібні вимоги — незаконні. Самі мобілізовані на полігоні на обмундирування не нарікають. Показують речовий мішок — всередині все нове, ще з етикетками.
Форми вистачає всім, — запевняє начальник тилу ОК «Північ» Анатолій Вербицький. — Розмірів також є достатньо, починаючи від 46–го і закінчуючи 58–м. Загалом ми постаралися забезпечити мобілізованих й обмундируванням, й умовами проживання. Бо якщо боєць усе має, у нього і моральний дух хороший, і свій обов’язок перед державою нормально буде виконувати.
Навчання тут триває вже два тижні. Усі чоловіки в однаковій формі — «Український піксель». Кожному мобілізованому видали по два комплекти — зимову та літню. А ще куфайку, літню та утеплену білизну, чотири пари шкарпеток, рукавиці, шапки, два рушники, польський рюкзак, берці, казанок, чашку, ложку, три куски мила та інший дріб'язок. Змінної військової форми немає, бо це не передбачено законодавчими нормами. Якщо військовий порве, загубить чи знищить форму — скажуть купувати самому. Коли ж втратить її внаслідок бойових дій у зоні АТО — видадуть одразу нову.
Вікторія Шинкаренко, координатор волонтерської групи «ДАР», через чиї руки пройшли тисячі комплектів військової форми, зізнається, що тією, яку цього разу видали мобілізованим, вона задоволена. Каже, якісна і тканина, і взуття. Приємно вразили волонтерів і наплічники, виготовлені у Польщі, — вони абсолютно відмінні від тих, ще радянських, які видавали мобілізованим перших хвиль.
СПЛЯТЬ НА НАРАХ, МИЮТЬСЯ ЗАВДЯКИ ВОЛОНТЕРАМ
На полігоні — умови, максимально наближені до тих, в яких доведеться солдатам бути у зоні АТО. Ночують вони в наметах. Сплять на саморобних дерев’яних нарах, застелених матрацами. Для кожного бійця видали окремий комплект постільної білизни, плед та подушку.
В одному наметі спить трохи більш як 30 мобілізованих. Посередині — дві буржуйки, дрова для яких — під нарами. Доки чоловіки на навчанні, хтось постійно чергує в наметі й не дає вогню загаснути. На полігон щодня привозять три вантажні автомобілі деревини. Її ріжуть та рубають самі мобілізовані.
— Не мерзнемо, — зазначає 25–річний здолбунівчанин Михайло Поліщук. — Маємо теплі речі, щоб накриватися вночі. Чудово, звісно, лише вдома, але якщо зважати, що ми у польових умовах, то організовано все досить добре. Я служив у війську і можу пригадати умови на полігоні, які були колись, — досить жорсткі, на відміну від теперішніх.
Тепла вода на рівненському полігоні уже норма — завдяки волонтерам до наметового містечка підвели водопровід. Зробили спеціальні намети, де військові можуть частково помитися. Там кілька умивальників та буржуйки, що нагрівають воду. Такі ж стоять надворі біля польової кухні — гріють воду, щоб можна було помити казанки та чашки. Раніше її солдати носили відрами від адміністративних будівель на полігоні.
Наметове містечко повністю освітлюється. Знову ж таки — бо постаралися волонтери. Як зазначає Віка Шинкаренко, рівненський полігон тепер на їхньому забезпеченні. За день туди завозять по два буси потрібних речей.
Олександр Гребенюк, волонтер «ДАРу», який координує допомогу полігону, розповідає:
— Коли на початку лютого перед прибуттям мобілізованих я був на полігоні і запитав, чого там потребують, сказали: тільки матраців. А потім виявилося, що 80 наметів без електрики. Ми купили 200 метрів силового кабелю, 500 метрів електропроводки, аби провести електрику в кожний намет. Дали 40 вимикачів, 100 патронів, півтори сотні лампочок. Близько трьох сотень матраців, які зібрали по селах, привезли сюди. Давали деревину на облаштування нар. А ще привезли шість бензопил, яких на полігоні взагалі не було, та сокири, бо ж потрібно нарубати дров для опалення наметів. Окрім того, передали медикаменти. Загалом, якщо порівнювати, що було на рівненському полігоні влітку і що зараз, то зміни суттєві й позитивні. Не було як попрати одяг. У наметі можна помитися лише до пояса, а тоді швидко бігти до свого намету, щоб не простигнути. Але ми облаштували лазню, щоб військові могли частіше митися. Окрім того, завезли туди пральні машини.
Військові кажуть, устав передбачає, що солдат узимку повинен приймати душ раз на тиждень. На рівненському полігоні для цього є і велике обладнане приміщення, в якому можуть поміститися 50 вояків, і портативний душ.
Харчування — це те, на що на рівненському полігоні не нарікають. Сніданок, обід та вечеря — з м’ясом, супами, кашами, свіжими овочами, чаєм та з хлібом і маслом. Волонтери привозять смаколики, яких офіційний раціон не передбачає, — печиво та варення. Начальник тилу ОК «Північ» Анатолій Вербицький дозволив також на території полігона поставити два кіоски, де можна купити цигарки, засоби гігієни, солодощі. Готують їжу на польовій кухні. За раз кипить до десятка казанів. Їсти солдатам, правда, доводиться стоячи — у наметі з дерев’яними столами.
НАВЧАННЯ — 10 ГОДИН НА ДОБУ
На рівненському полігоні мобілізовані стріляють з мінометів, танків, РПГ та іншої військової техніки. Стрілкам, яких тут більшість, видали автомати — АК-74 1991 року випуску виглядають як новенькі. За кожним солдатом закріплять автомат, який він, пристрілявши та звикнувши, забере з собою на фронт. Уперше за довгі роки на боєприпаси — жодних лімітів.
— Буде використано стільки снарядів та патронів, скільки потрібно, аби навчити мобілізованих стріляти, — розповідає начальник Рівненського загальновійськового полігона Олександр Ніколайчук. — Нікого без належної підготовки у зону АТО не відправимо. У нас хлопці за дні на полігоні вчаться у п’ятикопійкову монету з відстані 100 метрів влучати. Нині вже нові методи навчань, із зони АТО надходять вказівки, на які види зброї потрібно орієнтуватися, як стріляти, з якими швидкостями. Нова система навчання спрямована на те, щоб солдатів підготувати якомога швидше та якісніше. Раніше були ліміти на все: на пальне, боєприпаси, час. Солдат лягав біля пенька, робив три постріли — і все. А тепер підрозділи готуються справді професійно. Стріляють не з-за пеньків, а з авто, і на ходу, і по рухомих та нерухомих мішенях. Техніка, яку нам видали для навчання, хоч і виглядає погано, цілком придатна.
Олександр Гребенюк із «ДАРу» додає, що вони вже усвідомили — техніку на рівненському полігоні потрібно буде ремонтувати часто, і шукати запчастини доведеться їм.
— Але дуже тішить, що мобілізованих справді вчать. Ганяють їх добре, — ділиться враженнями Олександр Гребенюк. — Єдине, що погано, — бронежилетів та касок на всіх немає. Є лише кілька, які використовуватимуть під час стрільб. Але ми вважаємо, що хлопці мають ходити у бронежилетах постійно, аби звикнути до їхньої ваги. Будемо порушувати це питання.
Мобілізовані прокидаються щодня о 6-й ранку. Відбій — о 22-й. Практичні та теоретичні заняття — не менш як 10 годин на день. На полігоні чоловіки пробудуть від 24 до 40 днів, залежно від військової спеціалізації. Далі направлять по їхніх військових частинах. Опісля — на передову. У квітні–травні планують починати ротацію військових у зоні АТО. До 8% мобілізованих на полігоні, як зазначив полковник Ніколайчук, не хочуть їхати у зону бойових дій. Втім, якщо від передової вони можуть відмовитися, в АТО все ж доведеться взяти участь. Відмовники копатимуть окопи та будуватимуть захисні споруди.
НАЙБІЛЬШИЙ ВОРОГ — ГОРІЛКА
Військові з жахом згадують минулий рік, коли на рівненський полігон привезли мобілізованих у колишню 51–шу ОМБР. Солдати пили щодня, купуючи горілку у місцевих. Наразі проблема з пиятикою менша, але не зникла. Селяни масово продають мобілізованим спиртне, бо вийти солдату за межі полігона непоміченим — просто. А на навчання потрапило немало любителів горілки. Без спиртного вони впадають у коматозний стан, у декого починаються напади епілепсії. Дев’ятьох таких чоловіків із рівненського полігона вже відправили на лікування. Якщо в польовому госпіталі не можуть допомогти — доправляють до наркологічного диспансеру. Двоє мобілізованих померли.
— Ми побоюємося, що любителі випити, коли закінчаться гроші, продаватимуть те, що їм видала держава, — нарікає Анатолій Вербицький. — Хоч знімай всіх п’яних на камеру і показуй по телебаченню, аби принаймні присоромити.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
КУПУВАТИ ФОРМУ ВІЙСЬКОВИХ НЕ ЗМУШУЮТЬ
На Волині почали ширитися чутки, що на рівненському полігоні мобілізованих змушують купувати форму. В ОК «Північ» цю інформацію спростовують і зазначають, що подібні вимоги — незаконні. Самі мобілізовані на полігоні на обмундирування не нарікають. Показують речовий мішок — всередині все нове, ще з етикетками.
Форми вистачає всім, — запевняє начальник тилу ОК «Північ» Анатолій Вербицький. — Розмірів також є достатньо, починаючи від 46–го і закінчуючи 58–м. Загалом ми постаралися забезпечити мобілізованих й обмундируванням, й умовами проживання. Бо якщо боєць усе має, у нього і моральний дух хороший, і свій обов’язок перед державою нормально буде виконувати.
Навчання тут триває вже два тижні. Усі чоловіки в однаковій формі — «Український піксель». Кожному мобілізованому видали по два комплекти — зимову та літню. А ще куфайку, літню та утеплену білизну, чотири пари шкарпеток, рукавиці, шапки, два рушники, польський рюкзак, берці, казанок, чашку, ложку, три куски мила та інший дріб'язок. Змінної військової форми немає, бо це не передбачено законодавчими нормами. Якщо військовий порве, загубить чи знищить форму — скажуть купувати самому. Коли ж втратить її внаслідок бойових дій у зоні АТО — видадуть одразу нову.
Вікторія Шинкаренко, координатор волонтерської групи «ДАР», через чиї руки пройшли тисячі комплектів військової форми, зізнається, що тією, яку цього разу видали мобілізованим, вона задоволена. Каже, якісна і тканина, і взуття. Приємно вразили волонтерів і наплічники, виготовлені у Польщі, — вони абсолютно відмінні від тих, ще радянських, які видавали мобілізованим перших хвиль.
СПЛЯТЬ НА НАРАХ, МИЮТЬСЯ ЗАВДЯКИ ВОЛОНТЕРАМ
На полігоні — умови, максимально наближені до тих, в яких доведеться солдатам бути у зоні АТО. Ночують вони в наметах. Сплять на саморобних дерев’яних нарах, застелених матрацами. Для кожного бійця видали окремий комплект постільної білизни, плед та подушку.
В одному наметі спить трохи більш як 30 мобілізованих. Посередині — дві буржуйки, дрова для яких — під нарами. Доки чоловіки на навчанні, хтось постійно чергує в наметі й не дає вогню загаснути. На полігон щодня привозять три вантажні автомобілі деревини. Її ріжуть та рубають самі мобілізовані.
— Не мерзнемо, — зазначає 25–річний здолбунівчанин Михайло Поліщук. — Маємо теплі речі, щоб накриватися вночі. Чудово, звісно, лише вдома, але якщо зважати, що ми у польових умовах, то організовано все досить добре. Я служив у війську і можу пригадати умови на полігоні, які були колись, — досить жорсткі, на відміну від теперішніх.
Тепла вода на рівненському полігоні уже норма — завдяки волонтерам до наметового містечка підвели водопровід. Зробили спеціальні намети, де військові можуть частково помитися. Там кілька умивальників та буржуйки, що нагрівають воду. Такі ж стоять надворі біля польової кухні — гріють воду, щоб можна було помити казанки та чашки. Раніше її солдати носили відрами від адміністративних будівель на полігоні.
Наметове містечко повністю освітлюється. Знову ж таки — бо постаралися волонтери. Як зазначає Віка Шинкаренко, рівненський полігон тепер на їхньому забезпеченні. За день туди завозять по два буси потрібних речей.
Олександр Гребенюк, волонтер «ДАРу», який координує допомогу полігону, розповідає:
— Коли на початку лютого перед прибуттям мобілізованих я був на полігоні і запитав, чого там потребують, сказали: тільки матраців. А потім виявилося, що 80 наметів без електрики. Ми купили 200 метрів силового кабелю, 500 метрів електропроводки, аби провести електрику в кожний намет. Дали 40 вимикачів, 100 патронів, півтори сотні лампочок. Близько трьох сотень матраців, які зібрали по селах, привезли сюди. Давали деревину на облаштування нар. А ще привезли шість бензопил, яких на полігоні взагалі не було, та сокири, бо ж потрібно нарубати дров для опалення наметів. Окрім того, передали медикаменти. Загалом, якщо порівнювати, що було на рівненському полігоні влітку і що зараз, то зміни суттєві й позитивні. Не було як попрати одяг. У наметі можна помитися лише до пояса, а тоді швидко бігти до свого намету, щоб не простигнути. Але ми облаштували лазню, щоб військові могли частіше митися. Окрім того, завезли туди пральні машини.
Військові кажуть, устав передбачає, що солдат узимку повинен приймати душ раз на тиждень. На рівненському полігоні для цього є і велике обладнане приміщення, в якому можуть поміститися 50 вояків, і портативний душ.
Харчування — це те, на що на рівненському полігоні не нарікають. Сніданок, обід та вечеря — з м’ясом, супами, кашами, свіжими овочами, чаєм та з хлібом і маслом. Волонтери привозять смаколики, яких офіційний раціон не передбачає, — печиво та варення. Начальник тилу ОК «Північ» Анатолій Вербицький дозволив також на території полігона поставити два кіоски, де можна купити цигарки, засоби гігієни, солодощі. Готують їжу на польовій кухні. За раз кипить до десятка казанів. Їсти солдатам, правда, доводиться стоячи — у наметі з дерев’яними столами.
НАВЧАННЯ — 10 ГОДИН НА ДОБУ
На рівненському полігоні мобілізовані стріляють з мінометів, танків, РПГ та іншої військової техніки. Стрілкам, яких тут більшість, видали автомати — АК-74 1991 року випуску виглядають як новенькі. За кожним солдатом закріплять автомат, який він, пристрілявши та звикнувши, забере з собою на фронт. Уперше за довгі роки на боєприпаси — жодних лімітів.
— Буде використано стільки снарядів та патронів, скільки потрібно, аби навчити мобілізованих стріляти, — розповідає начальник Рівненського загальновійськового полігона Олександр Ніколайчук. — Нікого без належної підготовки у зону АТО не відправимо. У нас хлопці за дні на полігоні вчаться у п’ятикопійкову монету з відстані 100 метрів влучати. Нині вже нові методи навчань, із зони АТО надходять вказівки, на які види зброї потрібно орієнтуватися, як стріляти, з якими швидкостями. Нова система навчання спрямована на те, щоб солдатів підготувати якомога швидше та якісніше. Раніше були ліміти на все: на пальне, боєприпаси, час. Солдат лягав біля пенька, робив три постріли — і все. А тепер підрозділи готуються справді професійно. Стріляють не з-за пеньків, а з авто, і на ходу, і по рухомих та нерухомих мішенях. Техніка, яку нам видали для навчання, хоч і виглядає погано, цілком придатна.
Олександр Гребенюк із «ДАРу» додає, що вони вже усвідомили — техніку на рівненському полігоні потрібно буде ремонтувати часто, і шукати запчастини доведеться їм.
— Але дуже тішить, що мобілізованих справді вчать. Ганяють їх добре, — ділиться враженнями Олександр Гребенюк. — Єдине, що погано, — бронежилетів та касок на всіх немає. Є лише кілька, які використовуватимуть під час стрільб. Але ми вважаємо, що хлопці мають ходити у бронежилетах постійно, аби звикнути до їхньої ваги. Будемо порушувати це питання.
Мобілізовані прокидаються щодня о 6-й ранку. Відбій — о 22-й. Практичні та теоретичні заняття — не менш як 10 годин на день. На полігоні чоловіки пробудуть від 24 до 40 днів, залежно від військової спеціалізації. Далі направлять по їхніх військових частинах. Опісля — на передову. У квітні–травні планують починати ротацію військових у зоні АТО. До 8% мобілізованих на полігоні, як зазначив полковник Ніколайчук, не хочуть їхати у зону бойових дій. Втім, якщо від передової вони можуть відмовитися, в АТО все ж доведеться взяти участь. Відмовники копатимуть окопи та будуватимуть захисні споруди.
НАЙБІЛЬШИЙ ВОРОГ — ГОРІЛКА
Військові з жахом згадують минулий рік, коли на рівненський полігон привезли мобілізованих у колишню 51–шу ОМБР. Солдати пили щодня, купуючи горілку у місцевих. Наразі проблема з пиятикою менша, але не зникла. Селяни масово продають мобілізованим спиртне, бо вийти солдату за межі полігона непоміченим — просто. А на навчання потрапило немало любителів горілки. Без спиртного вони впадають у коматозний стан, у декого починаються напади епілепсії. Дев’ятьох таких чоловіків із рівненського полігона вже відправили на лікування. Якщо в польовому госпіталі не можуть допомогти — доправляють до наркологічного диспансеру. Двоє мобілізованих померли.
— Ми побоюємося, що любителі випити, коли закінчаться гроші, продаватимуть те, що їм видала держава, — нарікає Анатолій Вербицький. — Хоч знімай всіх п’яних на камеру і показуй по телебаченню, аби принаймні присоромити.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
На Волині через дитячі пустощі з вогнем горів будинок
Сьогодні 10:38
Сьогодні 10:38
Стартував чемпіонат Волині з чоловічого боксу
Сьогодні 09:49
Сьогодні 09:49
