USD 39.00 39.35
  • USD 39.00 39.35
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Бронежилет із трофейною кулею волинянин віддав побратиму

9 Серпня 2015 14:42
Минуло більше року, як житель Шацька Віталій Бонк вперше поїхав на буремний схід. Вдома лишилися вагітна другою дитиною дружина Ірина і маленька донечка Настя. Ні Віталій, ні його рідні не знали, що буквально за тиждень після призову солдат, без будь-яких навчань і підготовки, відстрілюватиметься від російських найманців на самому кордоні з країною-агресором. Нещодавно Віталія нагородили орденом відзнаки «72-а окрема гвардійська механізована Красноградсько-Київська ордена Червоного Прапора бригада».

Як розповів сам боєць, після демобілізації свій бронежилет із трофейною кулею він віддав побратиму. Про це повідомляє «Слово Волині».

– Війна миттєво ввійшла в моє життя. Декілька днів у місті Біла Церква, потім – у Запорізькій області, а далі – передова. Видали автомат, патрони і жодного засобу захисту. Спершу ми чергували на блокпостах – це зазвичай були окопи з декількома мішками піску – біля населених пунктів Антонівка, Солнцево, Амвросіївка Донецької області. Російські найманці били в нашому напрямку з ГРАДів, ми ж мали в своєму розпорядженні лише самохідні гаубиці 2с3 «Акація», – розповідає Віталій.

Військова спеціальність бійця – радіотелефоніст із радіоуправління. Разом з командою він виїжджав на позиції, виявляв місця розташування ворога і передавав координати в штаб. Жили в бліндажах, харчувалися тим, що доставлять волонтери.

Найбільша проблема була з питною водою – місцеві продавали її військовим по 40 копійок за літр.

З часом з допомогою добрих людей, зокрема сусідів, Віталію придбали бронежилет: якісний, чеського виробництва. Саме цей засіб захисту і рятував бійцю життя.

– Найстрашніший момент служби був тоді, коли російські найманці розстрілювали колону нашої техніки, яка везла боєприпаси і продукти в селище Ізварине Луганської області. Я тоді їхав у третій машині, аж тут стався вибух – це на фугасі підірвався перший автомобіль. Техніка почала розвертатися, аж виявилося, що зеленка також замінована. Транспорт вибухав один за одним, по колоні була відкрита стрільба, з’явилися перші «двохсоті»… Я до сих пір не знаю, як врятувався. Вискакуючи з машини, зачепився бронежилетом за ручку. Біля побратима, який допоміг мені звільнитися, раптом вибухнула міна. Йому знесло півчерепа – загинув на місці, я лишився неушкодженим. Правда, зловив мій бронежилет кулю – влучила в ділянку серця, там, у пластині, і лишилася (до речі, цього бронежилета із трофейною кулею я віддав після демобілізації своєму побратиму).

Поряд був маленький рів – у ньому й пересиділи атаку. Підкріплення не дочекалися, хоча викликали його вчасно. Результати обстрілу – декілька загиблих, поранені, більше 40 знищених машин, – бійцю важко згадувати про цей трагічний епізод війни.

Біль у спині досі не дає Віталію забути про ще одне зіткнення з ворогом. Сепаратисти обстріляли КРАЗа, в якому їхав солдат. Водій випустив з рук кермо, і машина перевернулася. Дякувати Богу, наш земляк лишився живий, хоча отримав травму хребта. Лікування в госпіталі, потім – у санаторії Одеси дало, звичайно, результат, проте велике навантаження завжди дається взнаки. Спина, де, за твердженням медиків, уже утворюється грижа, часто болить.

Днями у Віталія гостював побратим із сім’єю, разом з яким переживали всі жахи воєнних буднів. Відпочили, поспілкувалися, пом’янули загиблих друзів. Виявилося, що не так легко відпустити війну. Вона ввижається їм скрізь: у сні і в реальності, переслідує, мучить, накручує нерви. Відпочиваючи на березі озера Пісочне, молоді люди йшли повз корпус санаторію, раптом на другому поверсі щось із гуркотом впало на підлогу. Реакція на шум в обох була однаковою – бійці присіли. Як розповів Віталій, у побратима Сергія з Білої Церкви всі руки збиті – коли починається приступ, він іде в гараж і вибиває в стіні блоки. Хто не бачив війни, той його не зрозуміє.

Зараз у нашого земляка все добре. Підростають донечки Настя і Маргаритка, поступово налагоджується здоров’я, тьмяніють страшні спогади. А нещодавно в житті бійця сталася приємна подія – Віталія нагородили орденом відзнаки «72-а окрема гвардійська механізована Красноградсько-Київська ордена Червоного Прапора бригада».

Мирослава ЦЮП’ЯХ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Система Orphus