Бункер

Не так давно, коли перший президент України Леонід Кравчук офіційно і публічно звернувся до чинного президента Віктора Ющенка з проханням повторити його ж, Кравчука, громадянський подвиг – достроково і добровільно піти з посади, Ющенко і його челядь в істеричному припадку накинулися на батька-засновника. Як він посмів не тільки подумати, а й вголос висловити таку крамолу! Перший президент був звинувачений брутально і з піною на губах усіма речниками Банкової у найбільшою земному гріху – він вказав Ющенкові на двері.
І річ навіть не в тому, що Леонід Макарович, як ніхто інший, має на це абсолютне моральне право. Адже він сам вчинив саме так у 94-му, коли добровільно пішов на дострокові вибори. Добровільно віддати владу – велика рідкість і виняток у всій політичній історії, оскільки політика – то таке ремесло, в якому прийнято частіше віддавати життя, ніж владу.
Тим часом Кравчук у зверненні до Ющенка висловлював крик душі десятків мільйонів співвітчизників. Практично всіх, за винятком двох відсотків. Не буду добирати точніші слова для вираження цієї всенародної мотивації, висловлю її якнайм’якше: Кравчук передав всенародну якщо не злість чи ненависть, образу чи презирство, то просто втому. Нехай буде сказано по-українськи душевно: всі ми втомилися від вас, Вікторе Андрійовичу. Во многократ більше, ніж вас втомила влада над нами.
Патологічну неадекватну реакцію жерців із Банкової, включно із їхнім патроном, я по свіжих слідах обговорював з одним із керівників держави. Він висловився так потрясаюче влучно і точно, що не можу втриматися, аби не передати його блискуче порівняння. Мій співбесідник нагадав про унікальний психологічний тріллер німецьких кінематографістів під назвою «Бункер» – про останні дні вождя третього рейху. Бункер як пряма аналогія Банкової.
Уже Жуков розглядав у бінокль купол рейхстагу, а у бункері до останньої митті за якоюсь приреченою інерцією понівечений вождь і його підземна камарилья відтворювали владні ритуали, хапаючись за волосину, на якій ще ледь жевріло їхнє політичне животіння. Вождю за протоколом приносили якісь фронтові зведення. Він тремтячими руками підписував якісь накази. І від усього цього дійства політичних мерців, що зарилися заживо в землю, віддавало липким холодом привидів, що ніяк не могли покинути цей світ, який уже вилучив їх із свого животворного єства.
Вони тинялися між частоколом реалій, вимолюючи у вже занесеного дамоклового меча пощади, але скапували останні краплі їхнього змертвілого владарювання на цій землі, сплюндрованій тяжкими, не прощеними і не відмоленими гріхами.
Український «бункер» твориться без кінематографа. На очах у всіх нас. Маніяки від політики повиповзали із шевченкових розритих могил і вистежують один одного на стежках війни.
На тлі фінансового землетрусу, від якого розсипаються прахом державні устої і спопеляється матриця життєвого середовища, гоголівські привиди плетуть павутиння самозахисту довкруж своїх зотлілих скелетів, захованих у зогнилих помаранчевих шафах. Плетуть десь на маргінесі буття павутиння словоблудь про сенат Калігули і про конституцію із палатою для прокажених, про тернопільську піррову перемогу і про відкриті списки приречених. Списки Шіндлера…
І уся ця маячня – не від світу цього, а у світі тому, – єдиному, до якого веде дорога із бункера.
У бункері згасає останній смолоскип. У чаді очманіння від зникаючої влади рефлекторно посмикуються кінцівки, допоки не надійде із порожнього мозку імпульс до остаточного затухання. Бункер здригається у конвульсіях, трансформуючи свої кам’яні стіни у склеп і хоронячи під зсунутими брилами осоружну ненаситну челядь.
А на поверхні Землі, що двиготить понад бункером, б’є копитами білий кінь із витязем у тигрових тріумфальних шатах.
Василь БАЗІВ
І річ навіть не в тому, що Леонід Макарович, як ніхто інший, має на це абсолютне моральне право. Адже він сам вчинив саме так у 94-му, коли добровільно пішов на дострокові вибори. Добровільно віддати владу – велика рідкість і виняток у всій політичній історії, оскільки політика – то таке ремесло, в якому прийнято частіше віддавати життя, ніж владу.
Тим часом Кравчук у зверненні до Ющенка висловлював крик душі десятків мільйонів співвітчизників. Практично всіх, за винятком двох відсотків. Не буду добирати точніші слова для вираження цієї всенародної мотивації, висловлю її якнайм’якше: Кравчук передав всенародну якщо не злість чи ненависть, образу чи презирство, то просто втому. Нехай буде сказано по-українськи душевно: всі ми втомилися від вас, Вікторе Андрійовичу. Во многократ більше, ніж вас втомила влада над нами.
Патологічну неадекватну реакцію жерців із Банкової, включно із їхнім патроном, я по свіжих слідах обговорював з одним із керівників держави. Він висловився так потрясаюче влучно і точно, що не можу втриматися, аби не передати його блискуче порівняння. Мій співбесідник нагадав про унікальний психологічний тріллер німецьких кінематографістів під назвою «Бункер» – про останні дні вождя третього рейху. Бункер як пряма аналогія Банкової.
Уже Жуков розглядав у бінокль купол рейхстагу, а у бункері до останньої митті за якоюсь приреченою інерцією понівечений вождь і його підземна камарилья відтворювали владні ритуали, хапаючись за волосину, на якій ще ледь жевріло їхнє політичне животіння. Вождю за протоколом приносили якісь фронтові зведення. Він тремтячими руками підписував якісь накази. І від усього цього дійства політичних мерців, що зарилися заживо в землю, віддавало липким холодом привидів, що ніяк не могли покинути цей світ, який уже вилучив їх із свого животворного єства.
Вони тинялися між частоколом реалій, вимолюючи у вже занесеного дамоклового меча пощади, але скапували останні краплі їхнього змертвілого владарювання на цій землі, сплюндрованій тяжкими, не прощеними і не відмоленими гріхами.
Український «бункер» твориться без кінематографа. На очах у всіх нас. Маніяки від політики повиповзали із шевченкових розритих могил і вистежують один одного на стежках війни.
На тлі фінансового землетрусу, від якого розсипаються прахом державні устої і спопеляється матриця життєвого середовища, гоголівські привиди плетуть павутиння самозахисту довкруж своїх зотлілих скелетів, захованих у зогнилих помаранчевих шафах. Плетуть десь на маргінесі буття павутиння словоблудь про сенат Калігули і про конституцію із палатою для прокажених, про тернопільську піррову перемогу і про відкриті списки приречених. Списки Шіндлера…
І уся ця маячня – не від світу цього, а у світі тому, – єдиному, до якого веде дорога із бункера.
У бункері згасає останній смолоскип. У чаді очманіння від зникаючої влади рефлекторно посмикуються кінцівки, допоки не надійде із порожнього мозку імпульс до остаточного затухання. Бункер здригається у конвульсіях, трансформуючи свої кам’яні стіни у склеп і хоронячи під зсунутими брилами осоружну ненаситну челядь.
А на поверхні Землі, що двиготить понад бункером, б’є копитами білий кінь із витязем у тигрових тріумфальних шатах.
Василь БАЗІВ
Загрузка...

Коментарів: 1

Анонім
Показати IP
24 Липня 2009 14:54
мдя, Ющенко на цих виборах не переможе
21 квітня: події, факти, дні народження
Сьогодні 00:00

Сьогодні 00:00
Юніорська збірна України з хокею виграла чемпіонат світу
20 Квітня 2018 23:44
20 Квітня 2018 23:44
«Порошенко завжди вів бізнес через політичний бартер», - Тарута про плівки Онищенка
20 Квітня 2018 23:26
20 Квітня 2018 23:26
У луцькій ДЮСШ планують відкрити секцію боксу
20 Квітня 2018 23:07

20 Квітня 2018 23:07
У Луцьку протиправно затримали автомобіль телеканалу, - очевидці
20 Квітня 2018 22:48

20 Квітня 2018 22:48
Назвали лауреатів кінопремії «Золота дзиґа»
20 Квітня 2018 22:29
20 Квітня 2018 22:29
Владика Михаїл закликав волинян молитися за незалежність української церкви
20 Квітня 2018 22:10

20 Квітня 2018 22:10
На заміну вікон у школі та ФАПі села Навіз проситимуть кошти з обласного бюжету
20 Квітня 2018 21:51
20 Квітня 2018 21:51
Шведський ді-джей Avicii помер у 28 років
20 Квітня 2018 21:32
20 Квітня 2018 21:32
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.