Чому Петро Порошенко не виграє вибори

Якщо Петро Порошенко програє вибори, то буде абсолютно зрозуміло не тільки в чому причина, але і хто персонально в цьому винен. Ця людина - Петро Олексійович Порошенко.

Про це повідомляє Vlasti.net.

Далі подаємо текст без змін:

"У 2014 Порошенку пощастило як нікому іншому - він отримав унікальну країну. Країну без опозиції, з лояльними, переляканими олігархами. Він отримав війну, на яку можна списувати свої прорахунки і яку неможливо програти, підтримку США і ЄС, гроші МВФ. І, як вишенька на торті - практично повний карт-бланш від виборця. Що ж він зробив з цією країною? Нічого!

Україна-2018 нічим не відрізняється від України-2014. І, якщо зовсім вже відверто, нічим вона не відрізняється від України-2012 або України-2013. Просто все стало менше. Менше території, менше грошей, менше порядку, менше світу, менше перспектив.

Чому так вийшло? Не знаю. Може тому, що Порошенку комфортно в такій країні. Дореволюційна Україна подарувала йому гроші, влада, політичну кар'єру. Він досконально вивчив, як себе потрібно в ній вести, щоб залишатися «в системі», і кому скільки занести, щоб обійти її правила. Тому, отримавши Україні, Порошенко лише «підігнав» її під себе. І це він зробив, звичайно ж, не сам.

«Молода команда»

Черновецького в своєму час потопила навіть не ексцентричність, а оточення, розікрали все, що можна було, і пересварити між собою. Щось подібне ми бачимо і тут.

Давно відомо, що Порошенко не довіряє «чужакам». Мабуть з цієї причини на всі значущі пости їм розставлені бізнес-партнери і колишні підлеглі. На жаль, багато хто з них просто дрібні шахраї. Їм зовсім немає справи до того, що у Порошенка в голові, і тим більше до країни. Єдине, що їх цікавить, - що у них особисто в кишені. І це було б півбіди, але при цьому більшість з них бездарності, ганебно завалюють будь-яку, найпростішу справу.

Згадаймо, з чим за 4 роки було пов'язано більшість скандалів у владних структурах? З оточенням президента і поставленими їм чиновниками! Сам президент наламав дров куди менше. Але зробив він в результаті якісь висновки? Ні, не зробив.

Неадекватність.

Страшно не люблю, коли Петра Олексійовича зображують дурнем або алкоголіком. Це не так. Але він дійсно часто поводиться дивно. Думаю, причина тут не фляжка в кишені піджака. Просто він живе в іншому світі. Чи не в тому, в якому живе більшість громадян.

Не можна одночасно говорити про російську агресію і продавати цукерки в Липецьку. Не можна закликати співгромадян затягнути паски, і летіти на Мальдіви з підробленим паспортом. Не можна говорити про реформи і залученні інвестицій, змагаючись при цьому зі своїм головним адміністрації Ложкіним в тому, хто подалі виведе гроші з країни. Багато чого не можна. Я допускаю, що в якомусь світі це все якимось хитрим чином поєднується. Але цей світ існує тільки у Петра Олексійовича в голові. І, на жаль, біля Порошенка немає нікого, хто міг би повернути президента в реальність.

У 2013 році точно так само не було нікого, хто б міг поставити на місце «полетівшого в нірвану» Януковича. Чим це закінчилося - відомо.

Піар-катастрофа

Що країна знає про Порошенка? Що він краде і бреше. Що він не гребує робити гроші ні на чому. Але чи так це насправді? Може, ми просто не бачимо всієї картини або стали жертвами чорного піару? Цілком можливо. Але це не має значення.

Будь-якого політика сприймають навіть не по тому, що він робить, а тому, як він себе при цьому подає. Громадяни зовсім не зобов'язані любити свого президента за красиву душу. Але можуть любити і за некрасиву.

Подача Порошенка нам з вами - це ще один жах, що летить на крилах ночі. Я не знаю, хто займається у Порошенка піаром. Я навіть підозрюю, що ніхто. Що він економить і віддав цей напрямок своємк оточенню. Що різні групи впливу намагаються догодити (відмахнутися) і фінансують різні, часто різноспрямовані інформаційні компанії. Звідси всі ці історії з «порохоботами», «кава на Хрещатику», та «чорнушними» сайтами. В результаті замість комунікації з суспільством виходить феєрична ганьба і повний розвал цієї самої комунікації.

За Порошенка в 2014 голосувало дійсно багато людей. Чи не тому, що він володіє якимись унікальними якостями. Просто в ньому бачили менше зло, ніж на той момент бачили в Тимошенко. І, отримавши посаду, Порошенку потрібно було комунікувати з цими людьми, переконувати їх у тому, що вони зробили правильний вибір. Замість цього до них випустили тролів – дебільного виду «хлопчиків» і «дівчаток». Про яку підтримку після цього може йти мова?

Точно так само не витримує ніякої критики інша робота в інформаційному полі. Хто, наприклад, придумав ганяти президента по країні відкривати те, що вони там наввипередки відкривають з Гройсманом? Ось ці всі сільські туалети ...

При цьому всім потрібно розуміти, що Порошенку знову ж крупно повезло - йому на голову звалилася велика історична місія побудувати нову Україну. Тут навіть вигадувати нічого не потрібно. Це роль автоматично дорівнює ролі де Голля і Ататюрка. Але замість того, щоб показати нам цю роль і його самого в цій ролі, Порошенка нам показують в ролі секретаря обкома напідпитку. Втім, можливо, піарники ні при чому, і Петру Олексійовичу саме така роль і подобається?

Біля розбитого корита

У сухому залишку Порошенко підходить до виборів в тому ж стані, в якому Янукович підійшов до Майдану. Начебто влада прибрана до рук, опозиція дезорганізована, але реально нічого немає. Чиновники на місцях залежать не від президента, а від місцевих кланів. Телеканали під контролем олігархів. З Європою відносини на грані розриву. Журналісти та молодь президента зневажають, населення - ненавидить. Навіть дивно наскільки все це повторює осінь 2013 року. З різницею лише в тому, що Ростов - не варіант. Але ж з інших країн видають.

Чи можна в таких умовах розраховувати на перемогу? Найсмішніше, що навіть з такими стартовими позиціями можна. Реальної опозиції в країні як не було, так і немає. Ненависть виборця гаситься ще більшою апатією. Захід явно не знає на кого його міняти, а олігархи втратили так багато, що вже не поспішають ризикувати. Але в те, що Порошенко, нарешті, збереться, і через чотири роки почне щось робити, віриться все менше і менше.

У що віриться? У те, що оточення буде пудрити йому мізки, банально тягти час і спішно докрадати все, що ще можна докрасти. А після цього оголосять результати першого туру і настануть гірке розчарування і ще більш гірка розплата. За все. Але перш за все за свої власні помилки".

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---