Маленька лучанка бореться з діабетом

У три з половиною роки маленькій Софійці довелося вчитися жити по-новому - з цукровим діабетом. З цим дитина бореться вже три роки.

Сонячне дівча із грайливою зачіскою і симпатичною щербинкою в усмішці щиро і приязно розповідає про свої уподобання. Вона вже школярка, хоч на перший погляд і не скажеш – така манюня! Вона лиш починає життя, але вже знає, що таке стояти на його межі.

«В неї це сталося, коли три з половиною роки їй було. Коли вона народилася, спочатку патологій не було. Потім почала багато пити, погано спати, а одного дня не могла встати з ліжечка», - розповідає мама Софійки Тетяна Мельничук.

На той момент молода сім’я гостювала у бабусі в селі Дерно, Ківерцівського району. Саме бабуся і запропонувала зробити аналіз крові на цукор. Результати перевірки виявилися дуже невтішними. Рівень цукру у крові був надто високий для зволікань, тому дівчинку одразу доправили в обласну лікарню.

«Чоловік з дитиною лежав, тому що меншій дитині було тільки піврочку. Зразу почали колоти інсулін, бо цукор був високий. Так, пролежавши 2 тижні в лікарні, ми перейшли на інший інсулін. І зараз ми більш-менш справляємося», - каже мама.

Щоправда, зізнається жінка, залежність від гормону внесла корективи не лише у настрій сім’ї, але й побут. «Їмо і колемо ми по годинах. Обов’язково рано міряємо, колемо, перед школою (зараз вона вже пішла в перший клас). Кудись їхати – обов’язково, щоб завжди був із собою глюкометр. Також обмеження є в тому навіть, щоб кудись саму відпустити, наприклад, у табір. У школі вчитель дуже хвилюється, щоб нічого не сталося. Вона то вже знає все, міряє сама, глюкометр із собою в школу бере», - додає мама дівчинки.

Жінка не надто нарікає на державне забезпечення інсулінозалежних. Каже, з інсуліном поки що проблем не було, утім є труднощі зі смужками: «Кількість смужок для вимірювання цукру трошечки збільшили, нам дали 14 упаковочок, але це мало, тому що ми міряємо 7-8 разів за добу дитині цукор. Дехто каже, що це забагато, але вона от ходить-ходить і каже: «Мамо, мені крутиться голова». Я мушу їй поміряти. А мені на місяць потрібно 4 упаковочки. Часом навіть іде більше…». Однак, каже, лікування інсулінозалежних обходиться недешево. Дорогий і сам інсулін, і матеріали, що супроводжують лікування, – тест-смужечки, глюкометри, голочки, серветки, дезінфікуючі матеріали тощо.



Кожна упаковка смужечок для визначення рівня цукру в крові, розповідає далі Тетяна, коштує понад півтисячі гривень. Лише на одне тестування може витрачатися більше двох тисяч гривень. Рідко хто може впоратися із проблемою самотужки. Вихід – меценати.

Так, до підтримки маленьких лучан, які хворіють на цукровий діабет, активно долучається Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк». У березні 2014 року Фонд започаткував проект «Підтримка інсулінозалежних дітей». У рамках його реалізації кожен член організації «Об'єднання батьків дітей хворих на цукровий діабет «Інсулін» щомісячно отримує допомогу на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення.

«Другий рік поспіль нам допомагає Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Минулого року учасникам нашої організації виділили по більш як 3 тисячі гривень, давали картки на 300 гривень кожного місяця. Цього року дають картки вже по 500 гривень. Це є суттєво, тому що і голочки вже подорожчали, і ліки тощо. Ми щиро дякуємо за допомогу», - висловлює слова вдячності Тетяна Мельничук.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---