«Фінляндизація» України: коли НАТО дійде до російського Брянська, Бєлгорода та Воронежа

Ще в січні 2022 року, за місяць до великої війни проти України, заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков радив НАТО «збирати манатки й відправлятися на рубежі 1997 року». А вже за півтора року Кремль отримав на 1300 км більше НАТО на своїх кордонах. І сталося це саме в день заснування Альянсу – 4 квітня 1949 року був укладений Північноатлантичний договір. Тому не лише кремлівські злочинці полюбляють символізм. Цього разу проти Росії використали її ж зброю.

Разом із Фінляндією до НАТО мала доєднатися й Швеція. Але через позицію Туреччини цього поки що не сталося. Проте до кінця 2023 року питання буде вирішене. А як щодо України? Вступ Фінляндії до НАТО припадає на ще одну річницю – 15 років тому відбувся сумнозвісний Бухарестський саміт Альянсу, де Україні відмовили у ПДЧ. Виправити цю помилку краще пізно, ніж ніколи, надавши Україні ПДЧ, дорожню карту щодо вступу в НАТО чи відповідні чіткі юридично закріплені гарантії вже на цьогорічному саміті Альянсу у Вільнюсі.

Та чи є на це політична воля всіх країн-членів НАТО? Чи досі страх перед Росією лишається ключовим при ухваленні цього рішення? Та як зробити так, щоб помилка Бухареста-2008 не стала помилкою Вільнюса-2023 та Вашингтона-2024, коли США прийматимуть ювілейний саміт НАТО?

ТСН.ua шукав відповіді на ці запитання, як і на головне – як Україні стати 33-м членом НАТО одразу після Швеції.

Київ-Бухарест-Київ

Помилка Бухареста

Насправді відповідь на питання, як Україні стати вже 33-м членом НАТО одразу після Швеції, дуже проста. На це треба політична воля всіх країн-членів Альянсу. На жаль, майже за півтора року найбільшої з часів Другої світової війни в Європі її досі немає. Захід не поспішає виправляти свою найбільшу геополітичну помилку, зроблену на Бухарестському саміті НАТО у 2008 році.

Восени минулого року Україна офіційно скерувала до НАТО свою заявку на вступ. Проте, як пише Financial Times, західні дипломати її просто ігнорують. The Wall Street Journal також зазначає, що питання членства України в НАТО не стоїть на порядку денному.

По-перше, в Альянсі вважають, що обговорювати членство України в НАТО під час війни не на часі.

По-друге, деякі країни-члени блоку, надто західні, побоюються, що схвалення заявки України на вступ до НАТО призведе до ще більшої ескалації війни, яка може поширитися безпосередньо на держави Альянсу.

Проте Україна вже не погодиться на цитування в декларації цьогорічного Вільнюського саміту НАТО обіцянки Бухареста-2008, що Україна неодмінно стане членом Альянсу, але колись, потім, без узгодження конкретних часових рамок та чіткого переліку умов/реформ, які Україна має виконати на шляху до членства. Адже вступ до НАТО – це не лише про військове злагодження, а й про верховенство права, боротьбу з корупцією, дотримання демократичних стандартів тощо.

Відомий американський дипломат Деніел Фрід нагадує, що 15 років тому в Бухаресті на наступний день після саміту Альянсу під час засідання Ради НАТО-Росія, Путін публічно висунув претензії на Крим, а щоб підкреслити це – за чотири місяці почав війну проти Грузії.

«Настав час виконувати рішення Бухареста. Членство України в НАТО може бути найкращим способом покласти край невизначеності щодо місця України в Європі. Історія після Холодної війни показує, що вступ до НАТО позбавляє двозначності та зменшує спокусу Росії погрожувати чи чинити тиск. Сіра зона – це запрошення (для Росії – ред.). Членство в НАТО завадило Росії зробити з Естонією та Латвією те, що вона зробила з Україною від 2014 року», – зазначає Деніел Фрід.

Через 15 років після Бухареста ніхто й не приховує, хто тоді зробив одну з кричущих геополітичних помилок, яка призвела до найбільшої з часів Другої світової війни на європейському континенті. За словами Павла Попеску, румунського депутата, члена оборонного комітету та делегації Румунії в ПА НАТО, це були тодішні лідери Німеччини та Франції Ангела Меркель і Ніколя Саркозі. В інтерв’ю ТСН.ua, записаному в будівлі румунського парламенту, де у 2008 році й відбувся сумнозвісний саміт НАТО, Павел Попеску сказав, що 15 років тому була зроблена дуже велика помилка. Проте, за його словами, на жаль, питання членства України в НАТО й досі табу.

НАТО наближається

Питання членства України в НАТО залишається табу, бо Захід досі не визначився зі своєю кінцевою метою у повномасштабній війні Росії проти України. По обидва боки Атлантики повторюють: «Ми будемо підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно». Проте, «скільки це буде потрібно» до чого? Адже є велика різниця між: «зробити все, щоб Україна виграла, а Росія остаточно й беззаперечно програла» та «щоб Україна не програла».

В інтересах як України, так і Заходу, щоб ця війна закінчилася якомога швидше остаточною перемогою України. Для цього нам потрібні далекобійні можливості та сучасні винищувачі. А з цим США та союзники не поспішають.

«На Заході існує самообмеження. Захід не хотів би бачити, як ви, українці, використовуєте системи, які надаються, для атаки проти Росії. Крим і все, що в Криму, – це прийнятна ціль – він належить Україні. Але поза цим Захід не почуватиметься комфортно, коли ви використаєте їхні системи проти Росії. Давайте не забувати, що Росія – це ядерна сила. І ви бачили, як Путін, бо у нього небагато чого залишилося, що б можна було продемонструвати, все більше наголошує на ядерному компоненті. Тому ми маємо бути обережними в цьому відношенні», – сказав в інтерв’ю колишній міністр оборони Румунії та віцепрезидент Європарламенту Іоан Мірча Пашку.

Проте, якщо керуватися логікою ядерного страху, то й за Крим божевільні кремлівські керманичі погрожують застосувати ядерну зброю. Це дійсно чи не єдиний важіль шантажу, який залишився у Путіна та його злочинного оточення. Саме тому тиждень до офіційного вступу Фінляндії до НАТО супроводжувався погрозами Путіна розмістити в Білорусі тактичну ядерну зброю.

У понеділок, 3 квітня, посол РФ у Білорусі Борис Гризлов заявив, що ця тактична ядерна зброя стоятиме прямісінько біля натівських кордонів. А вже у вівторок, 4 квітня, в день вступу Фінляндії до Альянсу, міністр оборони РФ Сергій Шойгу підтвердив, що до Білорусі вже завезли комплекси «Іскандер-М», які здатні завдавати ядерних ударів, а вступ Фінляндії до НАТО він оцінив, як «збільшення ризиків ширшого конфлікту».

«Це історичний момент. Військово ми були позаблоковими. Рішення було ухвалене після російського вторгнення до України. Ми побачили, що може статися з нами по сусідству. Ми маємо 1300 км спільного кордону з Росією. Це мирний кордон. Але ми маємо бути готовими для будь-яких сценаріїв. Коли росіяни зараз говорять про ядерну зброю – це те, що ми маємо сприймати серйозно», – заявив у день вступу до НАТО міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Гаавісто.

Тому термін «фінляндизація», який до 4 квітня 2023 року, а по факту до 24 лютого 2022 року, означав по суті нейтральність в обмін на ненапад з боку Росії, тепер дуже доречно набуває нових фарб. Заходу слід нарешті перестати боятися можливої ескалації з боку Кремля чи використання ядерної зброї. Історичний досвід доводить: єдине, чого боїться Росія, – це НАТО.

Саме тому членство України в Альянсі – це єдиний дієвий запобіжник від повторення повномасштабних війн у Європі в майбутньому. І саме тому Україна має зламати цю стіну на Заході, щоб почати переговори про вступ до НАТО вже зараз, а не після закінчення війни чи підписання якогось мирного договору з Росією, якого може й не бути. А на час, поки ми будемо йти до членства в НАТО, Україна має отримати залізобетонні безпекові гарантії на кшталт тих, які надавалися Швеції та Фінляндії до їхнього фактичного вступу до Альянсу, коли на них почне розповсюджуватися стаття 5 про колективну оборону.

Зробити це буде вкрай складно. Адже на Заході досі не вірять, що Україна зможе повернути всі свої території аж до міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Але це замкнене коло, бо, щоб сили оборони України були успішними на полі бою й власне дійшли до кордонів-1991, нам треба потужна далекобійна зброя.

Від Вільнюса до Вашингтона

Паралельно із зустріччю міністрів закордонних справ країн-членів НАТО у Брюсселі, де Фінляндія офіційно доєдналася до Альянсу, вперше від 2017 року відбулося засідання Комісії Україна-НАТО (КУН), яку шість років поспіль блокувала Угорщина. Це непересічна подія. НАТО, де рішення ухвалюються консенсусом, не дивлячись на заяву міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, що це, мовляв, підриває єдність Альянсу, змогло подолати вето Будапешта. Це створює прецедент на майбутнє: коли вирішуватиметься доля остаточного членства України в НАТО, країни-члени, попри можливий майбутній спротив Угорщини, можуть просто проігнорувати її вето.

За підсумками КУН міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба особливо підкреслив, що питання ПДЧ в НАТО для України як проміжного етапу для вступу до Альянсу зняте з порядку денного, бо Україна офіційно подала відповідну заявку. З цього випливає, що, як і Швеція та Фінляндія, українці наполягатимуть на членстві в НАТО, минаючи формальне отримання ПДЧ. Тому від Вільнюського саміту в липні, куди запрошений президент Зеленський, за словами Дмитра Кулеби, в Україні очікують на формалізовані рішення, які наближатимуть членство нашої держави в НАТО.

«Ми не шукаємо рішення, які лише констатують стан відносин. Повторення вчергове, що двері НАТО залишаються відкритими, – цього буде недостатньо», – наголосив український міністр закордонних справ.

Проте, судячи з численних публікацій у західній пресі, натівські союзники більше думають про те, що запропонувати Україні в обмін на чітку юридично закріплену перспективу членства в НАТО: від більш тісної та поглибленої взаємодії з Альянсом та якихось розмитих гарантій безпеки, до багаторічної програми підтримки України з боку НАТО, яку вже підтримали країни-члени.

«Ми розробимо багаторічну ініціативу підтримки України, яка допоможе забезпечити оборону України, здійснити перехід від обладнання й доктрин радянської епохи до стандартів НАТО, та підвищити оперативну сумісність з НАТО», – зазначив генсек НАТО Єнс Столтенберг.

Щодо багаторічної програми підтримки – це не щось нове. На Мадридському саміті НАТО у 2022 році був схвалений посилений пакет підтримки для України, який менш ніж за рік трансформувався у багаторічну програму. За інформацією Bloomberg, Столтенберг пропонує країнам-членам Альянсу виділяти по 500 млн євро на рік для її наповнення. Гроші підуть на нелетальну допомогу: паливо, захисне спорядження та інші засоби протидії російській агресії.

Разом із цим у вівторок, 4 квітня, США оголосили про новий пакет військової підтримки України на $2,6 млрд. Це додаткові боєприпаси, протидронні гармати, мобільні ракетні комплекси із лазерним наведенням, радіолокаційні станції повітряного спостереження, реактивні системи залпового вогню, мінометні системи, протитанкові комплекси, стрілецька зброя, набої, тактичні автомобілі для евакуації техніки, важкі паливозаправники тощо.

Україна дуже вдячна США за невпинну військову підтримку у повномасштабній війні проти Росії. Проте, готуючи цей матеріал до 15-ї річниці сумнозвісного Бухарестського саміту та 74-ї річниці заснування Альянсу, коли Фінляндія стала 31-м членом НАТО, журналісти поспілкувалися з багатьма політиками, експертами й дипломатами, переважно в Румунії. І всі так чи інакше кажуть, що якби було впевнене лідерство США щодо залізобетонної перспективи членства України в НАТО, вже би Вільнюський саміт Альянсу міг стати історичним для Києва.

Натомість в інтерв’ю ТСН.ua державний радник з питань зовнішньої політики канцелярії прем’єра Румунії Юліан Кіфу каже, що Україна може стати членом НАТО де-факто, імітуючи статтю 5 Північноатлантичного договору у двосторонній угоді з НАТО.

«Як це відбувається зі Швецією та Фінляндією (до її вступу – ред.). Вони мають безпекові гарантії від США та Великої Британії, які значною мірою компенсують гарантії всередині НАТО. Але ви не матимете тих самих прав, що й інші учасники, ви не матимете права голосу тощо. Тож це зручне членство, яке може статися миттєво, за короткий проміжок часу», – вважає Юліан Кіфу.

Колишній представник Туреччини при НАТО, посол Фатіх Джейлан не має сумніву, що питання членства України в НАТО та надання Україні ПДЧ буде однією з топ тем Вільнюського саміту НАТО. Проте дипломат не очікує, що це питання якимось чином вирішиться до закінчення війни.

«Я б сказав, що більшість країн-членів НАТО хотіли б побачити чіткі основи нової архітектури безпеки в Європі після закінчення цієї війни. Тож до цього було б нереалістично очікувати дуже міцного курсу на членство України в НАТО в короткостроковій перспективі. Але це не виключає альтернативи подальших роздумів про потенційне членство України в довгостроковій перспективі. Найвірогідніше та реалістичніше, щоб це була нова європейська архітектура безпеки. Можливо, нова архітектура євроатлантичної безпеки в ширшому розумінні після закінчення цієї війни. І саме тоді союзникам доведеться вирішувати питання членства України», – сказав посол Фатіх Джейлан.

Навряд чи це влаштовує 82% українців, які за останніми опитуваннями підтримують повноправне членство в НАТО. Проте, на пресконференції за підсумками засідання КУН у вівторок, 4 квітня, Єнс Столтенберг наголосив, що перемога України у війні є передумовою для будь-якої дискусії щодо майбутнього членства в НАТО. Що знову ж таки, повторимося, є замкненим колом, бо без далекобійної зброї та винищувачів звільнити Крим військовим шляхом буде досить складно.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---