«Їхали в нікуди»: історія переселенки із Запоріжжя, яка з сім’єю переїхала до Луцька

42-річна Олена Бочкар – родом з міста Гуляйполе Запорізької області. Там до повномасштабного вторгнення жила з чоловіком та виховувала 5-річного сина.

Суспільному переселенка Олена Бочкар розповіла: працювала помічником судді, але 24 лютого 2022 року звичне життя змінилося на постійні обстріли та життя у підвалі.

«Лінія зіткнення проходила в шести кілометрах. Для мене, як людини, яка ніколи такого не бачила, це був жах. Ніхто не очікував, що буде війна повномасштабна і наскільки активними будуть бойові дії. І це було страшно», – зізнається жінка.

Пригадує: з 2 березня 2022 року у Гуляйполі зникли світло, газ і вода, мобільний зв’язок був з перебоями. Про обстріли сповіщали лише церковні дзвони.Місто Гуляйполе у час повномасштабної війни, листопад 2022 року.

Читати ще: «Нікуди повертатися. Будинку в Попасній немає»: 74-річна переселенка у Луцьку чекає сина з війни

«Ми спустилися в підвал і за кілька хвилин почався мінометний обстріл – міни рвалися фактично на вулиці, де був будинок. Бачили, що деякі будинки зруйновані, на них були видні сліди прильотів, осколки», – пригадує Олена Бочкар.Парафіяльний будинок священників 1880 року в історичній забудові міста Гуляйполе Запорізької області після обстрілів, лютий 2023 року.

Залишатися далі у місті Гуляйполе було небезпечно, тому 13 березня 2022 року родина Бочкарів покинула рідне місто на власному авто. З речей, пригадує жінка, взяли найнеобхідніше.«На той момент ми їхали в нікуди. Ми не знали, куди росіяни дійшли. Це все Запорізька область, а Мелітополь та Бердянськ тоді були вже захоплені. Нам говорили, що треба виїжджати з гуманітарними конвоями, але їх теж обстрілювали», – каже жінка.

Читати ще: «Мій чоловік воював проти росіян, а я з дітьми жила в страху серед колаборантів». Історія переселенців, які осіли на Волині

Олена Бочкар з сім’єю переїхала до Луцька – сюди, каже, їх покликали родичі. Перший місяць жили у будинку знайомої. Зараз родина винаймає житло, чоловік знайшов роботу, син пішов до школи.Олена з чоловіком та сином на Першому дзвонику, вересень 2022 року.

«У мене не було такого відчуття, що ми десь на чужині. Це все наша країна. Просто сама ситуація стресова. Я дуже переживала за своїх батьків, за бабусю, які там лишилися», – зізнається переселенка з м.Гуляйполе Запорізької області.

Зараз Олена не працює. Говорить: піклується про сина-другокласника, який досі боїться звуків тривоги. У вільний час, аби відволіктися від болючих спогадів, почала в’язати мереживні серветки. Таке захоплення жінка має з дитинства.

«Для мене в’язання – як арттерапія. До війни в мене були думки про те, щоб чимось таким займатися. Але коли людина має постійну роботу, якусь стабільність, страшно було щось міняти», – говорить Олена Бочкар.

В’язанням переселенка займається упродовж року. За цей час змайструвала майже 200 серветок – переважно на замовлення, заробляючи так на життя. Своє майбутнє родина Олени пов’язує з Луцьком, бо повертатися, каже жінка, їм нікуди.«Місто Гуляйполе дуже сильно пошкоджене, просто майже стерте. Навіть якщо воно буде відновлене, це буде нескоро. Тому ми будемо лишатися тут, в Луцьку. Мріємо, звичайно, про закінчення війни, як всі», – говорить переселенка Олена Бочкар.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---