USD 39.60 40.00
  • USD 39.60 40.00
  • EUR 39.70 39.95
  • PLN 9.70 9.90

Коли свекруха стає рідною матір’ю – історія волинської родини

8 Травня 2016 21:21
Свекруха і невістка. Їх відносини народ оспівує в піснях, вони стають сюжетами літературних творів та кінострічок, про них побутує безліч анекдотів. І далеко не всім свекрухам випадає в житті почути від невісток щиро мовлене «Мамо!».

Щоб невістка кликала мамою, потрібно ставитись до неї, як до своєї рідної дитини, вважає 89-річна волинянка, багатодітна мама Галина Тіткова.

«Напевно, немає більшого в житті щастя, як стати матір’ю для своєї невістки», - говорить 89-річна Галина Тіткова з Навоза. За довгі роки свого життя жінці довелося зазнати і гіркої вдовиної долі, і материнської печалі за втраченим життям дитини, і радість від народження онуків та правнуків, які стали її життєвим продовженням.

А найголовніше – вона вже три десятки літ мешкає з сім’єю молодшого сина Олександра, а його дружина Марія інакше як мамою її не називає.

У невістки в Навіз з села Крижівки прийшла Галина Миколаївна у повоєнному 47-ому. Так припав їй до душі статечний Яків Тітков, що через три місяці побрались. Обоє були з багатодітних родин. Оселились на хуторі.

«Батьки Якова прийняли мене як рідну, то й я відповідала їм взаємністю. Свекор був хорошим господарем і богобоязкою людиною. Саме від батька успадкував чоловік хист до столярної справи. У цій хаті все зроблено його руками. Жаль лише, що не встиг потішитись ані зведеним будинком, ані дітьми», - згадує молоді літа бабуся.

У сорок два Галина Тіткова залишилась вдовою з чотирма дітьми на руках. Як піднімала їх на ноги, годі й згадувати: сама сіяла і орала, косила і звозила сіно для двох корів, ще й на колгоспну ланку буряки полоти бігала.

«Після смерті чоловіка і живність якось перестала вестись, пропала перезимована корівка, яка була нам годувальницею. Був розпач, але я не дозволяла собі зневіритись. Сапаємо буряки в полі з сестрою Якова, яка теж залишилася вдовою, в душі такий смуток, а ми пісню заведемо. А ще я завжди молилась Господу, щоб мені допоміг», - розповідає Галина Миколаївна.

Спливли роки, виросли діти, знайшли свій шлях в житті. Дружно господарювали з матір’ю син Олександр та невістка Марія, в хаті весело щебетали вже троє онуків. Здавалось, живи і тішся, однак житя послало Галині Миколаївні нові випробування. Під час вагітності четвертим дитям тяжко захворіла Марія, тож наймолодшу онуку Тетяну забирали з пологового будинку тато Олександр та бабуся Галина.

«Марія на лікуванні, а я з дітьми вдома: найстаршому лише шість, наймолодшій - два тижні. Попрати дітям, кашу зварити, хліб спекти, ще й господарство доглянути, бо син на роботі, все змушена була робити. Бувало не роздягалась і не роззувалась навіть вночі. Та все минуло, нині Тетяна, яку я вигляділа змалечку, разом з Марією мене як дитину доглядають, бо вже три роки як не ходжу», - розповідає поважна співрозмовниця.

Про секрет щирих стосунків з свекрухою просили розповісти Марію Іванівну.

«Який там секрет. Матір наша має дуже добре серце, вона людина поступлива, співчутлива, для неї всі діти і онуки однакові, за усіх їй душа болить. Моїх дітей вигляділа, навчила жити в мирі та любові, то як не бути їй вдячною, як не називати мамою», - каже жінка.

Онука Тетяна, яку бавила бабуся з народження, гордиться своєю родиною: «Я вдячна своїм батькам, а особливо бабусі, які виховували мене у злагоді та турботі, навчили жити з Богом у серці».

Про надзвичайну доброту і смиренність нашої співрозмовниці почули ми і від її односельців. Особливо трепетно відноситься бабуся Галина до проблем дітей, молитвами намагається зцілити маленький організм. Бо переконана, що щира молитва здатна творити дива. І це їй вдається.

Будинок Тіткових потопає в червоних тюльпанах. Це турботливі руки онуки Тетяни плекають таку красу. Жінка бережливо зрізує кілька пишних квіток в букет, аби й бабусине серце потішилось квітучій весні. А в неділю оселя Галини Миколаївни оживе та наповниться щебетом і сміхом: старші та молодші Тіткови з’їдуться вітати найдорожчу людину з світлим святом весни – Днем матері. Адже в будь-якому віці інколи хочеться відчути себе дитиною.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Оксана В. Показати IP 19 Травня 2016 16:13
Хотіла б і я мати таку свекруху, щоб розуміла, підтримувала, ще й допомагала. Таку жінку і мамою не гріх назвати!!!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus