USD 38.80 39.10
  • USD 38.80 39.10
  • EUR 38.80 39.20
  • PLN 9.80 9.97

Киянин став першим українцем, який об'їхав весь світ: як дитяча мрія стала реальністю

27 Серпня 2019 07:00
У вересні 2018 року київський юрист Костянтин Симоненко став першим українцем, який відвідав усі 193 країни світу. Відповідний диплом йому вручив на острові Пасхи у Чилі представник Національного реєстру рекордів України.

Шлях до мрії зайняв 10 років. За цей час Костянтин змінив 12 закордонних паспортів та здійснив 737 авіаперельотів, побував на райських островах Океанії і у найбільш закритих країнах світу, таких як Туркменістан та Еритрея, прогулявся у супроводі озброєних охоронців по вулицях спустошеного війною Могадишо у Сомалі, уник захоплення в заручники у Малі, а ще назбирав величезну колекцію тарілок – 942 з 210 країн та територій, повідомляє BBC News Україна.

В інтерв’ю BBC News Україна 45-річний мандрівник розповідає, як йому вдалося зберегти мотивацію протягом стількох років, поєднувати подорожі з роботою та вихованням двох синів, як готуватися до подорожей у віддалені та небезпечні куточки світу і які країни найбільше можуть здивувати українського мандрівника.

Дитяча мрія

BBC News Україна: Як ви загорілися ідеєю відвідати всі країни світу? Чи було основною мотивацією саме бажання стати першим українцем, який об’їхав всі країни світу, потрапити до книги рекордів?

Костянтин Симоненко: Те, що у мене вийшло відвідати всі країни світу першим з українців – це, безумовно, приємно, але це точно не було моєю головною мотивацією. Перш за все, я здійснював свою дитячу мрію побачити світ.

З юних років я вивчав карти, мріючи коли-небудь потрапити на всі ці острови та атоли, зачитувався книгами про подорожі. Мене особливо вражали книги Тура Хеєрдала, Тіма Северина, Жак-Іва Кусто. Я перечитав усі книги Джеральда Даррелла про тварин. Особливе враження на мене справила книга «Водії фрегатів» Миколи Чуковського, саме після неї я почав марити Океанією і далекими країнами.

Радянським школярем я розумів, що далі Болгарії нікуди не поїду, але навіть туди не вийшло поїхати. Це мабуть добре, тим сильніше захотілося мандрувати. Потім Радянський Союз розпався, кордони відкрили, і через кілька десятків років, коли з’явилася фінансова можливість здійснити свою дитячу мрію, я подумав: «А чому б і ні?»

Чесно кажучи, я не збирався сильно афішувати, що відвідав усі країни світу. Але моєму синові не повірили в школі, що його тато відвідав всі країни світу, і він сильно через це засмутився. Тому довелося й офіційний сертифікат рекорду отримувати, і інтерв’ю дати. Чого тільки не зробиш для дітей.

BBC News Україна: Ви отримали сертифікат на острові Пасхи. Чому саме це місце ви обрали завершальним пунктом на шляху до рекорду?

Костянтин Симоненко: Знаєте, відвідати саме всі країни світу – це досить важка і непроста задача. Це багатогодинні перельоти, жахливий клімат, виснажлива спека і вологість, відсутність комфорту, ризик захворіти досить неприємними екзотичними хворобами.

Аби у мене в середині шляху не опустилися руки, я придумав візуальну картинку для своєї мрії – моєю останньою країною буде Чилі та острів Пасхи. Я буду стояти на сході сонця, на березі океану поруч зі статуями-моаї і це буде моя остання країна. І ця картинка завжди з’являлася у мене перед очима, коли мені було зовсім сумно і хотілося все кинути. Я уявляв той самий схід сонця і статуї, і думав, ну це ж круто, я хочу туди. Утома відступала, звідкись з’являлися сили.

Тому моєю останньою країною була саме Чилі та острів Пасхи. Найголовніший експерт Національного реєстру рекордів України був якраз недалеко, в Бразилії на зйомках передачі «Світ навиворіт», і він люб’язно погодився прилетіти і вручити мені сертифікат саме на острові Пасхи, так би мовити за місцем встановлення рекорду.

BBC News Україна: Як вам вдається суміщати подорожі з роботою та турботою про родину?

Костянтин Симоненко: Мене дуже часто це запитують, і я розумію чому – зазвичай професійні мандрівники – це не пов’язані шлюбом люди, які працюють або віддалено, або подорожі у них і є роботою. У моєму випадку все з точністю до навпаки: я працюю в Києві, одружений і у мене двоє дітей.

Я адвокат і співвласник юридичної компанії. У моєму житті є дві людини, які зробили можливим те, що я зміг об’їхати весь світ. Це моя дружина, яка мене відпускала, брала на себе турботи за будинком і дітьми. І це мій компаньйон по бізнесу, який теж загорівся моєю мрією і брав на себе управління компанією, поки я їздив по світу.

Звичайно, я не можу їхати на кілька місяців чи пів року, але кілька тижнів працювати в режимі віддаленого управління у мене начебто поки що виходить.

Дружина у мене теж завзята мандрівниця: вона відвідала 60 країн і спочатку ми подорожували разом. Але коли пішли вже важкі і небезпечні країни, то ми вирішили, що буде розумніше, якщо далі я буду летіти сам.

Дружина мене підтримує, звичайно ж, розуміючи, наскільки важливим є для мене це захоплення. Безумовно, родини дуже не вистачає в подорожах, але я завжди намагаюся знайти можливість зв’язатися з рідними. Зараз це досить легко. Практично скрізь є інтернет, а де його немає, виручає супутниковий зв’язок.

Дуже важливо, щоб рідні знали, що з тобою все добре. Ну, і коли ти сам перебуваєш на іншому кінці світу, тобі погано і самотньо, почути голос коханої дружини – це найважливіше.

«В країну я приїжджаю завжди з точним планом»

BBC News Україна: Як ви зазвичай проводите час під час подорожі? Прогулюєтеся найцікавішими містами, відвідуєте музеї, чи навпаки тягне до національних парків чи гір?

Костянтин Симоненко: Це, звичайно, залежить від країни, в яку я їду. Зазвичай я досить детально вивчаю, що в країні є унікального, цікавого і що взагалі варто подивитися. В країну я приїжджаю завжди з точним планом, що я хочу побачити, як туди дістатися, скільки це коштує і які є нюанси.

Наприклад, прилетівши на Вануату, я точно знав, що поїду на вулкан Ясур, подивлюся, як місцеві стрибають з пальм, обв’язавши ноги ліанами і вип’ю напій кава з вождем найближчого села.

Часто переваги міняються з часом.

Проїхавши половину Африки і побувавши в Серенгеті, парку Крюгера, дельті річки Окаванго, парку Массан-Мара – я майже повністю втратив інтерес до будь-яких африканських національних парків, іноді мені починало здаватися, що всіх слонів я вже знаю поіменно.

Після водоспаду Вікторія, Ігуасу і Ніагарського водоспаду мені перестали бути цікаві в принципі такі природні пам’ятки.

BBC News Україна: Скільки часу ви проводите у кожній країні, яку відвідуєте, середньостатистично?

Костянтин Симоненко: Залежить від країни. Тувалу в Океанії можна пішки пройти за дві години від одного кінця країни до іншого, а якщо на машині – за двадцять п’ять хвилин проїхати. Аналогічно Маршаллові острови, Кірибаті. І що там робити довше?

Якщо ж ми говоримо про Австралію, то я там був уже чотири рази і чітко розумію: щоб її всю об’їхати, потрібна пара років. Те саме зі США, це настільки цікава країна, що я буду вивчати її ще багато років, і кожен раз знаходити щось цікаве.

Крім того, у багатьох країнах я був би й радий вивчити всі цікавинки та пам’ятки, але для туриста це просто неможливо. Наприклад, в Південному Судані є чудові унікальні племена, але білому виїжджати за межі столиці там вкрай не рекомендується. Наприклад, я був би радий об’їздити все узбережжя у Венесуелі, але зараз це нереально через безпекові питання.

Тому сказати, скільки я проводжу часу в країні з урахуванням, що їх 193, – абсолютно різних незалежних держави, це як називати середню температуру по лікарні.

«Побачивши, як живе решта світу, я навчився любити Україну»

BBC News Україна: В які країни вам хочеться повертатися знову й знову, а в які ви не повернеться за жодні гроші?

Костянтин Симоненко: Наразі мені гроші за відвідування країн ніхто не пропонував, на жаль. Якщо серйозно, то із задоволенням повертаюся, і буду повертатися в цікаві країни. Неважливо, небезпечні вони чи комфортні. Якщо вони справили на мене враження, залишили слід в пам’яті, якщо там є ще що подивитися – обов’язково повернуся. В цьому переліку у рівній мірі – і Нова Зеландія з Австралією, і Сомалі.

А ось в нудні більше не поїду – Маршаллові острови, більшість країн Карибського моря.

Куба, Гаїті та Ямайка звичайно в перелік «нудних» не входять, це скоріше виключення. Мова про туристичні острови заточені під круїзних туристів – Барбадос, Антигуа, Мартиніку, Сент-Вінсент і Гренадіни або Домініканську республіку. Вони абсолютно однакові і приведені у відповідність до загальних вимог невибагливого туриста з круїзного судна.

До речі, є така держава в Карибському морі – Тринідад і Тобаго, яка мені дуже сподобалося. Там практично немає туристів, хоча це одна з найбагатших країн Карибського басейну.

BBC News Україна: Чи виникало у вас бажання переїхати до якоїсь країни разом з родиною, принаймні деякий час пожити там? Вивчити мову якоїсь країни й дослідити краще її традиції та культуру?

Костянтин Симоненко: Ні. Я дуже люблю свій будинок, свою роботу і своїх друзів. Але найбільше я люблю повертатися з подорожей додому. Особисто для мене це особливий кайф, коли подорож закінчена, я виконав все, що запланував на маршруті, і я лечу додому, де мене чекає кохана дружина і діти.

Подорож – це коли ти різко змінюєш оточення, бачиш нові країни, нові культури. Коли ти починаєш в них жити, напевно, це швидко приїдається.

BBC News Україна: Яка у вас найулюбленіша країна після стількох подорожей?

Костянтин Симоненко: Україна звичайно. Чим довше подорожую, тим більше переконуюся, що вона у мене найулюбленіша. Це правда. У нас немає: ураганів, цунамі, малярії, пустель, купи страшних тропічних хвороб, немає такої страшної кримінальної та економічної ситуації, як у багатьох інших країнах. І в нас відмінна природа, клімат і люди.

Не знаю, в усякому разі, повертатися завжди мені хочеться саме в Україні, додому.

BBC News Україна: На вашу думку, як подорожі змінюють людину?

Костянтин Симоненко: Особисто я став дуже толерантним до будь-яких релігій, звичаїв і взагалі до людей. Побачивши, як живе решта світу, що відрізняється від Європи, я навчився любити Україну.

Точно став більш впевненим у собі – коли ти перебуваєш за тисячі кілометрів від дому, іноді у дуже важкодоступних місцях, сподіватися можна лише на себе, свою аптечку і власні сили.

Став більш уважним до дрібниць, коли готуєшся до поїздки в скрутну країну, треба враховувати сотні нюансів і дрібниць, причому це не фігурально, від цього залежить твоє життя.

BBC News Україна: Наскільки вам важко було потрапити в такі досить закриті країни як Туркменістан, КНДР, Еритрея, Сомалі. Як це, бути туристом у цих країнах?

Костянтин Симоненко: Насправді, у Північну Корею потрапити не складніше, ніж в Єгипет. Просто купуєте туди тур в авторизованому турагентстві і їдете. Власне, це єдиний варіант туди потрапити, оскільки самостійних туристів туди просто не пускають.

В Еритрею досить складно отримати візу, але якщо зв’язатися з місцевими гідами, вони можуть допомогти отримати візу по прильоту. У самій же країні досить безпечно і дуже цікаво.

Сомалі, якщо мова йде про поїздку до столиці Могадишо, це окрема розмова – туди взагалі не видають туристичних віз. Немає такої категорії віз у них. Тому туди я отримував робочу візу як бортінженер цивільних гелікоптерів. Повірте, можна отримати будь-яку візу, потрібно лише проявити наполегливість і фантазію.
Найважче виявилося отримати візу саме в Туркменістан. За півтора року спроб я отримав три відмови. Я намагався отримати візу разом з туристичною групою, за індивідуальною програмою місцевого турагентства, транзитну візу – завжди отримував незмінну відмову. Довелося звертатися по допомогу до нашого посольства в Туркменістані. Дуже їм вдячний, що вони допомогли вирішити це питання. Ще раз повторюся, головне ніколи не опускати руки!

«Вартість життя у багатьох країнах коштує набагато менше, ніж ми звикли думати»

BBC News Україна: У яких країнах найбільшою є небезпека пограбування чи викрадення туристів? Як ви вирішували проблеми з безпекою в країнах, де відбуваються теракти (Афганістан, Малі, Сомалі) чи є високий рівень злочинності (ЦАР, Гватемала, Гондурас, Сальвадор, Венесуела, Гаїті)?

Костянтин Симоненко: Ну, це тема для окремої книги, якщо чесно. Можна лише коротко резюмувати.

Всі перераховані країни є «важкими» для туризму. Проте серед них я наймав охорону лише два рази – в Афганістані та Сомалі. Причому в Афганістані охоронець потрібен був скоріше для прискореного проходження блокпостів, ніж для реальної охорони тебе як туриста.

А ось в Сомалі охорона є життєво необхідною. Іноземцям там безпечно перебувати тільки в крихітній зеленій зоні навколо аеропорту. Щоб вийти за її межі потрібно наймати охорону, не бутафорську, а серйозну і професійну. Але отриманий адреналін і цікавість країни компенсують всі незручності.

Взагалі варто розділити ці країни за категорією небезпеки. Загрози терактів – це Афганістан, ЦАР і Малі; загрози, пов’язані з криміналом, – Гаїті, Гватемала, Гондурас, Венесуела і Сомалі.

Сальвадор – звичайно не туристична країна, але занадто небезпечною я її не вважаю.

Є не дуже безпечні райони в Колумбії, де досить небезпечно у столиці Боготі, але водночас цілком спокійно в одному з моїх улюблених міст Латинської Америки – Картахені.

У Бразилії теж потрібно тримати вухо гостро і не заходити в кримінальні райони. Хоча я у фавелах бував, але для цього туди треба брати провідника, когось із місцевих.

Я б особливо виділив Венесуелу. Це дуже красива і самобутня країна, але зараз у них просто катастрофічна економічна ситуація. Абсолютно більшість жителів залишилися без джерел до існування, тому кримінальна ситуація там зараз вкрай несприятлива. Коли криза ще тільки починалася, мене там пограбували прямо на центральній площі, пославши дуже добре поставленим ударом у глибокий нокаут.

У мене забрали гроші, фотоапарат і рюкзак. Паспорт демонстративно поклали на груди. Зазвичай грабіжники намагаються не забирати паспорт, адже залишившись без документів, турист змушений буде піти в поліцію, щоб отримати довідку про втрату паспорта. А якщо паспорт на руках, швидше за все турист навряд чи піде до поліцейської дільниці.

Щодо ефективності звернення до поліції в подібних країнах – жодному моєму знайомому в такій ситуації ані гроші, ані документи не повернули.

BBC News Україна: Що робити, аби не потрапити у халепу?

Костянтин Симоненко: Що стосується ризиків, пов’язаних з кримінальною ситуацією в країні – їх можна ефективно знижувати, користуючись досить простими правилами.

По-перше, не виходити на вулицю після заходу сонця, не заходити до кримінальних районів.

По-друге, не привертати до себе увагу, не показувати своїм виглядом, що ти турист. Завжди поводитися впевнено, але не зухвало.

А ще краще мати супровід – місцевого гіда, не охорону, а просто місцевого гіда.

Проте це, звичайно, дуже базові рекомендації. Більш детально треба говорити по кожній країні окремо.

Щодо терактів – я фаталіст. Від теракту тебе не врятує жодна охорона. Тут або пощастить, або ні. Звичайно, я істотно знижую ризики та не відвідую ті райони, де відбувається загострення, не заходжу в мечеті або місця, де є інші масові скупчення людей. Але в цілому це питання везіння.

Не забувайте, що теракти відбуваються і в багатьох країнах з високим рівнем добробуту. Наприклад, я був у Ніцці у 2016 році буквально за пару днів до того, як там стався жахливий теракт на набережній.

Наведу один приклад. У листопаді 2015 року я був у столиці Малі Бамако. Я виписався рано вранці з готелю і через дві години готель захопили терористи, взяли в заручники 170 людей, 20 вбили.
Відтоді в Бамако таких серйозних захоплень заручників не було, але якщо б я затримався саме в той день на дві години, невідомо, як би все склалося. Пощастило? Дуже пощастило. Чи міг я цьому запобігти або вплинути? Ні.

BBC News Україна: Якщо вас таки грабують, чи варто намагатися зупинити злочинців?

Костянтин Симоненко: Якщо вас вже грабують, однозначно не варто чинити опір, потрібно віддати все, що просять. Не вартує фотоапарат або смартфон вашого життя.

Тим більше, вартість людського життя у багатьох країнах коштує набагато менше, ніж ми звикли думати. Інша справа, що не потрібно нехтувати елементарними правилами безпеки, щоб таких пограбувань не було.

BBC News Україна: У яких країнах живуть найбільш гостинні люди?

Костянтин Симоненко: Я, напевно, не зможу виділити якісь окремі країни. Мене гостинно зустрічали і в Судані, і в рівній мірі у іншій частині земної кулі – на Кірибаті. У будь-якій країні є гостинні й щирі люди, а є злі і підозрілі.

BBC News Україна: Які країни вас неприємно здивували рівнем засміченості? Де з цим ну зовсім погано?

Костянтин Симоненко: Ну, тут всі рекорди б’є, звичайно, Бангладеш. Більш засміченої країни я за весь час своїх поїздок не бачив. Крім страхітливої ситуації зі сміттям, там ще й величезне перенаселення.

Більшість країн Африки не відрізняється чистотою. Індія теж цим славиться.

Проте я вже давно навчився абстрагуватися від такої дрібниці, як сміття на вулиці. Якщо країна цікава своєю історією, культурою, звичаями, то ніяке сміття не завадить мені полюбити її.

«Я б хотів ділитися своїми враженнями, знаннями і досвідом»

BBC News Україна: В одному з інтерв’ю ви повідомили, що будете писати книгу про свої подорожі. Коли можна очікувати її появу?

Костянтин Симоненко: Закінчую роботу над книгою, вірніше, вже майже готову переписую наново – хочу зробити її не просто розповіддю про подорожі, а більш мотивуючою. Щоб читач після прочитання загорівся, вийшов із зони комфорту і почав відкривати для себе світ. Маю велику надію, що у 2020 році вона все ж вийде у світ.

BBC News Україна: Може ви хочете мати свою телепрограму про подорожі, як у Дмитра Комарова, або проводити майстер-класи щодо організації подорожей?

Костянтин Симоненко: Телевізійну програму, звичайно, хочу, але я чітко розумію, що для створення якісного продукту доведеться кинути все і займатися тільки цим. Я до цього поки що не готовий.

А ось майстер-класи, ймовірно, буду проводити. Хоча саме слово «майстер-клас» трохи ріже слух, я б хотів просто ділитися якимись своїми враженнями, знаннями і досвідом. Майстром або якимось фахівцем з подорожей я себе не вважаю.

BBC News Україна: А ви самі дивитеся телепрограми про подорожі? Наприклад, «Світ навиворіт», «Орел і решка»?

Костянтин Симоненко: Дивлюся, звичайно. Але потрібно розуміти, що це перш за все розважальні шоу, зі своїм форматом, часовими рамками і т.і. Для професійних мандрівників навряд чи подібні програми є джерелом знань, вони швидше служать для пробудження інтересу до тієї чи іншої країни. Наприклад, у Дмитра Комарова я брав ідеї які цікаві місця в країнах відвідати.
BBC News Україна: Які ресурси порадите читати мандрівникам? Які додатки використовувати?

Костянтин Симоненко: Зараз в мережі безліч блогів та каналів, які ведуть мандрівники. Я, звичайно ж, пораджу свій власний сайт www.Konstantin.Travel, де можна знайти звіти про мої подорожі у найбільш екзотичні куточки нашої планети. Там є відео і фото – буде цікаво.

Проте хочу попередити, що якщо ваші читачі шукають якісь конкретні поради, цифри, ціни або умови отримання віз, то їм треба звертати увагу на дату публікацій. Будь-яка фактична інформація про країни третього світу дуже швидко застаріває. Наприклад, в Африці умови отримання візи до певної країни можуть змінювати кожні пів року.

Що стосується додатків, то їх зараз сотні! Скажу тільки про один, який дійсно має стояти в телефоні будь-якого мандрівника. Це програма MAPS. ME, у якій є можливість завантажити карту країни або регіону, який цікавить для подорожі, а потім використовувати їй навіть у відсутності інтернету. Скільки разів ця проста і безкоштовна програма виручала мене в подорожах! Адже інтернет є далеко не у всіх країнах і не скрізь.

BBC News Україна: Які подальші плани у вас?

Костянтин Симоненко: Планів маса, вистачило б здоров’я. Це і Антарктида, і Арктика, Гренландія, Аляска., адже відвідати всі країни світу – це не означає, що я був у всіх куточках нашої планети.

Я вже й перелік склав на найближчі три роки, з дружиною його погодив навіть. Сподіваюся скоро зможу брати з собою в подорожі старшого сина.

BBC News Україна: Може хочете здійснити подорож у космос? Принаймні в Ілона Маска вже займаються організацією космічного туризму?

Костянтин Симоненко: Я б із задоволенням махнув на Марс. Боюся, правда, буду вже занадто старенький на той час, коли такі польоти стануть доступні туристам.

Хоча ви знаєте, у нас на планеті теж вистачає місць, схожих на Марс. Ось недавно був на острові Реюньйон, там такі неземні пейзажі, що начебто вже на Марсі побував.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus