Лучанам презентували «Міліцію карми»

Поетичну збірку, за допомогою якої «можна ворожити», презентував молодий поет Михайло Жаржайло.

Презентація збірки Михайла Жаржайла «Міліція карми» відбулася 13 лютого у Луцьку.

Розпочали творчий вечір із хвилини мовчання за найкращими синами України, яких країна зараз втрачає щодня.

Молодий поет, лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип», презентував лучанам нову збірку «Міліція карми». Він розповів, що у збірці зібрані вірші написані з 2007 до 2013 року. Михайло Жаржайло зізнався, що планував видати книгу ще в 2012 році, втім перемовини з видавництвом та дизайнером затяглися аж на рік, тож збірка вийшла друком навесні 2014 року і лише тепер він мав нагоду презентувати її у Луцьку. Під час вечора лунали також вірші, які поки не увійшли до жодної зі збірок. Автор розповів, що видавництво «Смолоскип» дає можливість молодим авторам випробувати свої сили та видати вірші чи прозу коштом видавництва. Поет нагадав, що свого часу лауреатом цього конкурсу був знаний поет Сергій Жадан.





Першу частину вечора автор цілковито присвятив поезії: він декламував вірші під музичний супровід. Читання відбувалося у вигляді медіапрезентації – для кращого сприйняття поезії одночасно демонстрували слайди. Розпочав читання поет із вірша «Море, що з нього ми вийшли»:

море що з нього ми вийшли
не готове до нас
не підготоване
ніби свіже полотно
ніби матір в якої нас викрали
сто років тому

Поезія Михайла Жаржайла торкається і актуальної тематики, автор вживає незвичні метафори, наприклад, називаючи телевежу шприцем, націленим у небо:

ми глушимо пиво так, як совіти глушили радіо,
утім пиво так само колись глушили,
але від глушіння радіо всім було завжди радо,
а от від пива і досі усім паршиво.
ми глушимо пиво так, як раніше глушили коропа,
телевежа у небо, як шприц, націлена;
а у ній - кубик правди, і три чи чотири короби,
батоги і яники від міліції

Іронічні вірші часом навіяні спілкуванням із друзями поета:

мій друг
давно мріяв про америку
казав там місяць такий великий
такий жирдяйський чєл місяць як показують у фільмах
на половину неба
на півекрану
там всі дівчата красиві і всі дають
і чуваки всі круті
і всі слухають тільки диско 80-х
з ранку до ночі
і життя то суцільна вечірка
з ночі до ранку

Під час наступної частини презентації збірку «Міліція карми» із автографом поет вручив переможцю розіграшу, що відбувся у соцмережі, Олександрі Ватащук. Після цього запитання поету міг поставити кожен відвідувач вечора. Так, запитували про обкладинку збірки, на якій зображений чоловік, подібний на американського письменника Чарлза Буковскі. Як виявилося, насправді зображений один голівудський актор, ім’я якого автор не назвав. Натомість він запропонував глядачам поворожити за допомогою книжки: поставивши питання, яке соромляться вимовити вголос, самому собі, назвати номер сторінки та рядка зі збірки. Багато хто з публіки вирішив скористатися цією пропозицією.



«Життя - дуже цікаве, тому не можна тримати усе в собі. Хочеться ділитися, і одного разу виявилося, що людям це цікаво», - зізнався поет.

На запитання про джерела натхнення поет відповів, що надихається людьми та запитаннями. Говорячи про те, чи не мобілізують його в армію, митець відповів, що, хоч і є непридатним до військової служби за зором, готовий піти до війська, якщо доведеться.

Відповідаючи на питання про найкраще вино («що є твоя зарплатня - рівно 22 рази випити хорошого вина» , - йдеться у одному з його віршів), автор пожартував, що немає кращого, ніж «Три сокири».

Говорячи про період у житті, який призвів його до творчості, поет зауважив, що це був час переїзду з рідного Рівного у Львів, де він навчався та згодом працював. Перші вірші почав писати ще у шкільні роки, втім вчителька їх не розуміла, хоча це, мовляв, були «доступні римовані речі для прихильників Єсеніна чи Блока». Переїхавши до Києва, несподівано для себе поет почав писати верлібри.

«Поети – не літературні критики, ми не знаємо, як писати, ми просто беремо і пишемо. Навчитися цьому доволі складно, потрібно відчувати, бачити», - зазначив митець.

Щодо людей, які мали на нього вплив, поет згадав друга, котрий мріяв про Америку – з ним митець мав «невдалу музичну спробу». Цьому другу присвячено декілька віршів у збірці. Любов митця до української літератури розпочалася, з його слів, після прочитання «Цвіту яблуні» Михайла Коцюбинського, згодом поетичним захопленням стала поезія Бориса Пастернака. Після цього Михайло Жаржайло почав відкривати для себе різноманітну багатогранну поезію, зрозумівши, що «поезія – це емоція, а не форма, форма не повинна переважати над змістом». Автор розповів, що йому часто радили писати прозу, проте вона виходила надто насиченою та поетичною.

Відповідаючи на питання про те, чи повинен поет часто переживати стан депресії, чи бути голодним для того, щоб творити, він зауважив, що депресивний стан у нього доволі швидко минає. Однак у часи юнацького максималізму здавалося «немає депресії – день втрачено». А із почуттям голоду свідомість продукує те, що ніколи не наважився б написати сам, тому натщесерце, мовляв, багатьом творчим людям працюється легше.



Він також розповів, що, попри пораду Хемінгуея «пиши п’яним – редагуй тверезим» він пише голодним, а редагує ситим. Також поет повідомив, що писати звик не в дорозі, а вдома, тому що, як черепашка зі панциром, потребує дому. Втім, ідеї до автора приходять усюди, тож він їх занотовує в записник. Першим читачем текстів поета, з його слів, є кохана дівчина, яка завжди поруч та говорить можна чи ні публікувати текст. Порадившись із нею, він доводить до ладу тексти, які згодом публікує.

Після завершення презентації придбати збірку неординарного поета зголосилося чимало відвідувачів вечора.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---