USD 39.00 39.35
  • USD 39.00 39.35
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Лучанин-веломарафонець долає тисячі кілометрів і пізнає світ

3 Серпня 2016 20:00
Сергія Ройка на роботі у ПАТ «Волиньгаз» знають як інженера комп’ютерних систем. Видає його незвичне захоплення одяг, в якому хлопець дістається на роботу. Бо в іншому житті герой нашої історії не прикутий до комп’ютерного столу, а вільний, легкий та швидкий, неначе вітер, з яким йому так часто доводиться змагатися.

Велосипед Сергій Ройко полюбив ще з дитинства. Але не просто ганяв на двоколісному, як сусідські хлопчаки, а знав кожну деталь. Часто батьки, з якими він тоді проживав в Олиці, їздили на ринок у сусіднє Рівне. Погляд хлопця чіплявся за велосипедистів, які на шосейниках долали десятки кілометрів. Можливо, це були луцькі динамівці, які й нині часто тренуються на цій трасі. Образ так закарбувався у свідомості Сергія, що коли в дорослому віці задумався над хобі, твердо вирішив: пора змащувати ланцюг та підтягувати гальмові троси.

– Приблизно у 23 роки я сів на велосипед. Придбав «гібрид» на 28-х колесах. А за рік почув про львівський велоклуб, який від французького клубу ACP (Audax Club Parisien), що в перекладі означає «Паризький клуб відчайдушних», проводить марафони для аматорів, які хочуть подорожувати, брати участь у змаганнях.

Так Сергій і підсів на затяжну гонку, що вилилась у тисячі кілометрів, сотні знайомств, безкінечні тренування та яскраві емоції від пережитого.

– Веломарафони, які називаються на французький манер бреветами, зазвичай відбуваються у дуже мальовничих місцях. Часто навіть у тих, де проходить знаменита гонка «Тур де Франс». Навколо гори, природа, маленькі французькі селища й містечка. Тому аматорські марафони розвивають не лише масовий спорт, а й туризм, адже маршрут показує регіон.

Торік Сергій проїхав гонку Париж-Брест-Париж – найстарішу класичну дистанцію світу, змагання на якій влаштовують щочотири роки. У ній взяло участь більш як шість тисяч людей, а з України – 38. Раніше марафон був розрахований на професіоналів, утім нині це аматорська гонка, адже важко залучити спонсорів, забезпечити трансляцію. Попри це, дистанція чималенька – 1230 км, а волинянин подолав її за 57 годин і 45 хвилин. Відпочивав мінімально, встиг три години поспати, зупинявся перекусити.

Веломандрівки – гарний спосіб відчути країну зсередини

– Цікаво, що за гонку ні разу в мене не пробилося колесо. Дороги ідеальні, просто насолода. Натомість нещодавно я їхав марафон у 400 км, який називається «Світанок на перевалі». Стартує він із містечка Долини, що в Івано-Франківській області, а фініш – у Львові. Я мав з собою 12 латок і всі витратив. Порізав задню покришку в кількох місцях. Використав дві камери, які перетворилися на решето. Добре, що білорус, який теж брав участь у гонці, мене врятував, позичивши камеру.

Швидкість під час марафону різна: залежить від покриття, вітру. На ідеальній, наприклад, під час гонки Париж-Брест-Париж, Сергій каже, що на перших 300 км досягав середньої швидкості в 38 км/год. В Україні, де гальмувати через вибоїни доводиться як на підйомі, так

і під час спуску, середня швидкість 30-35 км/год. Марафонці їздять з мінімальними зупинками. Часом навіть трапляється, що засинають за кермом. У це важко повірити, але доки ноги автоматично крутять педалі, очі заплющуються. Тому для такого хобі потрібна гарна підготовка.

Тренується велосипедист-ама­тор п’ять разів на тиждень після робочого дня. Орієнтовно за одне тренування проїжджає приблизно 70 кілометрів, тому за тиждень сумарно виходить близько 400 км.

– Це для мене вже стиль життя. Хтось хоче після роботи прогулятися, в кафе посидіти. А я не бачу себе інакше, якщо після роботи тих дві години не проїдуся. За кермом я оживаю, організм прокачується киснем. Якщо лежу на дивані, то геть не відпочиваю. А ось на велосипеді – так. Навіть у професіоналів дні відпочинку – це означає проїхатися в легкому темпі, а не зовсім не рухатися, – пояснює Сергій.

Свою першу класичну дистанцію у 200 кілометрів він подолав ще в 2012 році. Їхав і думав, що ці 200 кілометрів – це його вершина Евересту. Морально, фізично було важко. Втім коли фінішував, то зрозумів, що хоче рухатися далі. І 300, і 400, і навіть 600 кілометрів ще проїхав у сезоні.

– Це відчуття ні з чим не порівняти. Коли розумієш, що ти це зробив, узяв дистанцію, то очі бігають, ти повністю порожній, у голові немає думок, і усередині залишається лише все найкраще. Можливо, дивна характеристика, але у такі моменти я порівнюю себе з сонячними дітьми, які мають усе хороше. Негатив відходить в асфальт, у педалі.

Велосипедист каже, що не має гарної генетики, і навіть шкільна фізкультура давалася йому вкрай важко. Тому вірить, що кожен може себе вдосконалювати, якщо є наполегливість і систематичність. А також терпеливість, яка допомогла досягнути бажаного.

– Марафонці тим і відрізняються, що можуть певний момент перетерпіти. І з кожним днем я відчуваю, що це вміння росте, що зможу проїхати більшу дистанцію без травм. Втім, звичайно, тут має бути розумна межа, яку треба відчувати.

Сергій каже, що за кермом двоколісного друга він повністю відволікається від проблем, знаходить відповіді на нерозв’язані питання. Та й уміння долати довгі дистанції дало не лише внутрішній спокій, а й можливість подорожувати.

Завдяки Львівському велоклубу Сергій об’їздив Україну. Оскільки він зумів це зробити протягом року, то отримав від Французького клубу відчайдушних звання «Супер Рандоннера», тобто супертуриста.

Попри те, що Сергій шукав собі компаньйонів, таких відчайдухів на Волині знайшлося небагато. Час до часу в Україні водить групи велотуристів і сподівається, що настане момент, коли таке хобі перетвориться на справу життя.

На гірському перевалі Col du Galibier, що на півдні Франції біля міста Гренобля. Це одна з дев’яти найвищих асфальтованих доріг у Альпах та один із шести найвищих гірських перевалів. Часто саме це місце стає найвищою точкою гонки «Тур де Франс»

Франція, Італія, Швейцарія, Анг­лія, Шотландія, Австрія, Словаччина, Польща, Чехія, Білорусь – в усіх цих країнах вдалося побувати туристу-марафонцю. Найми­лішою для Сергія залишається гонка в 1000 кілометрів, що проходить на території Провансу на південному сході Франції. Каже, що то не просто змагання – це ніби зібрання родини. Марафон не комерційний, скромний, але дуже душевний та гарний. Фінішерів зустрічають запашним вином і відмінним сиром, а краєвиди варті затрачених зусиль.

На Волині Сергій їздить, доки дозволяє погода. Нині зими такі, що сезон можна продовжувати цілий рік. Якщо снігу немає, то навіть у мороз виходить на дистанцію. Їздить разом з друзями-велосипедистами кілечко у 150 кілометрів – до Рівного й назад. Узимку, каже, найкраще накатати об’єм, дистанції. А вже улітку працювати над швидкістю. Втім, оскільки в холодну пору світловий день менший, то аби не втрачати форму, часом бігає, виконує вправи з загальної фізичної підготовки.

Попри те, що велоспорт вважається дорогим, можна знайти можливості й варіанти зекономити, вважає наш герой. Головне – доглядати за технікою, деякі деталі дешевше купувати за кордоном. Аби не витрачатись у подорожі – харчі брати з собою, розраховуючи порції, планувати усе наперед.

Рідні захоплення Сергія підтримують. Спочатку нервувалися, а зараз радіють такому хобі. Коли він їде десь далеко, то відчуває підтримку з дому, молитви рідних.

– Під час гонки Париж-Брест-Париж уночі я не утеплив достатньо ноги, тому коліно почало нити. Біль був нестерпним. Але помолився Богу – і враз кудись пішов спазм. Узагалі подарунки долі я відчував. Якось на перевалі між Італією і Францією був довгий затяжний підйом у гори в 40 кілометрів. Магазинів навколо немає, сил теж, мене доганяє хмара і сонце палить. Мушу доїхати, а енергії немає. Аж тут на дорозі побачив пачку кукурудзяних пластівців: жирні такі, калорійні. З’їв – і сили вмить відновилися, – пригадує велосипедист.

Найближчим часом Сергій хоче отримати медаль «Рандоннер 5000». Для цього треба проїхати всі класичні дистанції, подолати Париж-Брест-Париж та національні флеш-змагання. А також довести свій офіційний кілометраж до п’яти тисяч кілометрів у офіційних марафонах. Коли це вдасться, хоче виконати норматив для звання

«Рандоннер 10000». Родзинка такого звання у тому, що тут важливий не лише кілометраж, а й висотні марафони.

– Ці медалі не дають гроші. Вони дають мотивацію, піднімають тебе на вищий рівень. Марафони дали можливість себе реалізувати, познайомитися з багатьма людьми, пізнати інший світ, інші країни та традиції. Це захоплення змінило моє життя.

Плашки

Під час гонки Париж-Брест-Париж Сергій схуд на п’ять кілограмів. Каже, в основному за рахунок води. Після марафону ці кілограми швидко відновлюються. Втім для марафонців важливо бути легкими. Маючи надмірну вагу, далеко себе не пронесеш.

Стандартними дистанціями бреветів є 200, 300, 400, 600, 1000 і 1200 км. Бувають і нестандартні бревети. Для заліку пройденого бревета потрібно укластися в норматив часу, встановлений Audax Club Parisien: 200 км – 13 год 30 хв, 300 км – 20 год, 400 км – 27 год, 600 км – 40 год, 1000 км – 75 год, 1200 км – 90 год.

ПОРАДИ ВІД СЕРГІЯ

Пийте під час їзди багато води.

Вживайте вітаміни та добре харчуйтеся.

Аби знизити кислотність і поліпшити апетит, додайте в раціон молоко.

Якщо їдете у жарку погоду, додавайте більше солі у їжу.

Відвідуйте раз на тиждень лазню, щоб вивести молочну кислоту з організму.

Користуйтеся сонцезахисними кремами, не перевтомлюйте шкіру надмірним сонцем.

Якщо їздите взимку, то головне – не вдягатися надто тепло, щоб не спітніти.

Тетяна ГРІШИНА

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus