Лучанин відреставрував авто генерала Монтгомері
Ретро-кар 1939 року випуску Buick Roadmaster, який за легендою належав британському генералу часів Другої світової війни Бернарду Монтгомері, відтепер колесить вулицями Луцька. Саме тут він отримав друге життя завдяки зусиллям та ентузіазму лучанина, для якого довоєнні автівки – це пристрасть усього життя.
На рахунку луцького автореставратора Олександра Іовхімчука – декількадесят відреставрованих автомобілів. Це і радянські «членовози»-ЗІМи, і зарубіжна техніка. Проте, справжня пристрасть чоловіка, який дає друге життя раритетам – довоєнні американські автомобілі. Відреставрувавши єдиний в Україні Hudson 1937 року випуску, Олександр Борисович довго не сидів без діла – знайшов залишки від Buick та розпочав боротьбу з часом, металом та хромом, довжиною в 5 років.
Buick Roadmaster 80-ї серії зійшов з конвеєра 1939 року. Це – один з найбільших автомобілів люкс-класу тої пори. Хоча тоді випускали ще довшу 90-ту серію, вона, зі слів Олександр Іовхімчука, виглядає дещо гірше – немов штучно розтягнута. В той час як «вісімдесятка» має ідеальні форми та пропорції як на той час.
Кузов через посередника вдалось віднайти у селі Красний Луч, що на Луганщині. Тоді він мало нагадував автомобіль.
«Це був кузов. Страшний, пом’ятий, погризений. Якісь недоумки ще й по даху автомобіля пострибали, пом’явши його», - каже Олександр Борисович та пригадує, що «комплектація» була стандартною для раритетних авто, яким довелось доживати віку на просторах країн колишнього соцтабору: мотор та мости стояли від 21-ї моделі «Волги». Ось таким Buick (чи радше те, що від нього залишилось) дістався Олександру Іовхімчуку.
Власниця продавала залишки автомобіля протягом 8 років та одним разом завдяки кузову хотіла «вирішити всі свої матеріальні проблеми». Проте з часом автореставратор сторгував ціну до більш реальної, що задовільнила обидві сторони.
Власниця авто пригадувала, що цей автомобіль, свого часу, привіз із війни її дід. З його слів, конкретно цим автомобілем возили британського воєначальника, фельдмаршала часів другої світової Бернарда Монтгомері.
Чимало деталей до Buick Roadmaster підійшло від іншої моделі цієї марки, яку реставрував Олександр Борисович. Найдорожчою частиною реставрації стали аксесуари – їх довелось замовляти з США, через аукціон eBay.
«Фари, поворотники, коня на капот, задні габарити – все зі Штатів. На таких автомобілях найдорожче – це хром та інші «цяцьки», - каже автореставратор.
ЧИТАТИ ЩЕ: АВТОРЕСТАВРАТОР: ПРОФЕСІЯ, ПОКЛИКАННЯ, СТИЛЬ ЖИТТЯ. ІНТЕРВ'Ю
Не пощадив час і кузов автомобіля: почавши обробку «піскоструйкою» виявили, що є місця, які потрібно заварити чи залатати. Не менше клопоту завдало і шпаклювання автомобіля – покласти його на кузов, аби воно не просіло та мало хорошу форму, виявляється, ціла наука, яка у Луцьку далеко не кожному по зубах.
В такому стані Buick пам’ятають журналісти Інформаційного агентства Волинські Новини ще три роки тому.
Зміщуйте рухому смугу вправо-вліво, щоб побачити повне фото:
Відреставрувати автомобіль зі стану брухту до музейного експонату самотужки – нереально, тому Олександр Іовхімчук частину роботи делегує спеціалістам. Проте, знайти таких у Луцьку – справа не з простих. Є такі, хто беруться за проект, не маючи достатньої кваліфікації. Інші – беруть передоплату та роками не можуть закінчити роботу:
«Шпаклювали мені автомобіль троє майстрів. Валентин з Липин рік робив – не зміг закінчити як слід. Андрій, який працює в таксопарку, ще рік промучив – теж не закінчив. В результаті завіз до знайомих майстрів – це чоловік та дружина Василь та Наталя, які після всіх «болванів» мені доробляють автомобілі. Більше по Луцьку, щоб хтось такі машини робив, то не знаю хто. Язиком молоти – це авжеж. А робити – зась».
Салон автомобіля довелось буквально створювати з нуля. Тут теж не обійшлось без труднощів, адже, побачивши для якого автомобіля потрібно пошити дверні карти, сидіння та стелю, майстри відразу виставляють рахунок в 3-3,5 тисячі доларів. Хоча, відповідно до прайсу, це коштує не більше півтисячі.
Торпеда автомобіля – з дерева. Комфортні сидіння, які шили на замовлення, перетягнуті вінілом. В порівнянні зі шкірою він міцніший та не боїться пошкоджень.
«На цьому постійно спекулюють. Коли бачать, який автомобіль реставруєш, і розуміють, що з нього має бути «на виході», накручують ціну відразу», - зізнається автореставратор.
Не менше проблем виникало і з технічною частиною. На перший погляд, під гігантський довгий капот можна вмістити двигун хоч від ЗІЛа. Але підкапотний простір – звужений, а тому знайти двигун, який туди влізе і закріпиться, дуже важко. Зрештою, компромісним рішенням став Opel Omega: з нього на Buick переставили двохлітровий бензиновий двигун, підвіску, коробку передач, міст тощо.
Як результат – автомобіль, якому вже майже 80 років, їде майже як сучасний. Все завдяки гідропідсилювачу керма, дисковим гальмам на всі 4 колеса та сучасній підвісці. В раритетному авто працює навіть антиблокувальна гальмівна система ABS.Олександр Борисович каже, що крейсерська швидкість автомобіля по трасі становить близько 100 кілометрів за годину. Хоча зізнається, що на рівному асфальті розганяв його до 120, і це ще далеко не максимум. Автореставратор каже, що кермуючи Бюіком він відпочиває, порівнюючи його з іншим своїм раритетним автомобілем Hudson, де немає навіть гідропідсилювача.
Реставрація автомобілів для Олександр Іовхімчука – не лише хобі, але й професія та заробіток. Чоловік реставрує автомобілі для клієнтів, а ті, які робить для себе, здає в прокат. Шикарні люксові авто довоєнного періоду частіше за все замовляють для весільних кортежів.
Ціна такого задоволення за годину – 30$. Одного з красенів можна замовити і на цілий день – обійдеться це у 100$. Автореставратор каже, що поступово проходить «сільська мода» на довжелезні лімузини. Відтак, клієнти шукають чогось оригінальнішого та більш естетичного.
«Хадсон» та «Бюік» лучанина не лише катають весілля та клієнтів – автомобілі замовляють і для тематичних фотосесій. Адже Америка 30-х років минулого сторіччя характерна особливою атмосферою: ґанґстерські війни, сухий закон та неперевершена музика тих років і сьогодні вабить багатьох любителів тієї епохи.
На запитання про те, який автомобіль «для душі» автореставратор хотів би відновити наступним, Олександр Борисович впевнено відповідає – кабріолет. Проте, це обов’язково має бути довоєнний великий автомобіль.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
На рахунку луцького автореставратора Олександра Іовхімчука – декількадесят відреставрованих автомобілів. Це і радянські «членовози»-ЗІМи, і зарубіжна техніка. Проте, справжня пристрасть чоловіка, який дає друге життя раритетам – довоєнні американські автомобілі. Відреставрувавши єдиний в Україні Hudson 1937 року випуску, Олександр Борисович довго не сидів без діла – знайшов залишки від Buick та розпочав боротьбу з часом, металом та хромом, довжиною в 5 років.
Buick Roadmaster 80-ї серії зійшов з конвеєра 1939 року. Це – один з найбільших автомобілів люкс-класу тої пори. Хоча тоді випускали ще довшу 90-ту серію, вона, зі слів Олександр Іовхімчука, виглядає дещо гірше – немов штучно розтягнута. В той час як «вісімдесятка» має ідеальні форми та пропорції як на той час.
Кузов через посередника вдалось віднайти у селі Красний Луч, що на Луганщині. Тоді він мало нагадував автомобіль.
«Це був кузов. Страшний, пом’ятий, погризений. Якісь недоумки ще й по даху автомобіля пострибали, пом’явши його», - каже Олександр Борисович та пригадує, що «комплектація» була стандартною для раритетних авто, яким довелось доживати віку на просторах країн колишнього соцтабору: мотор та мости стояли від 21-ї моделі «Волги». Ось таким Buick (чи радше те, що від нього залишилось) дістався Олександру Іовхімчуку.
Власниця продавала залишки автомобіля протягом 8 років та одним разом завдяки кузову хотіла «вирішити всі свої матеріальні проблеми». Проте з часом автореставратор сторгував ціну до більш реальної, що задовільнила обидві сторони.
Власниця авто пригадувала, що цей автомобіль, свого часу, привіз із війни її дід. З його слів, конкретно цим автомобілем возили британського воєначальника, фельдмаршала часів другої світової Бернарда Монтгомері.
Чимало деталей до Buick Roadmaster підійшло від іншої моделі цієї марки, яку реставрував Олександр Борисович. Найдорожчою частиною реставрації стали аксесуари – їх довелось замовляти з США, через аукціон eBay.
«Фари, поворотники, коня на капот, задні габарити – все зі Штатів. На таких автомобілях найдорожче – це хром та інші «цяцьки», - каже автореставратор.
ЧИТАТИ ЩЕ: АВТОРЕСТАВРАТОР: ПРОФЕСІЯ, ПОКЛИКАННЯ, СТИЛЬ ЖИТТЯ. ІНТЕРВ'Ю
Не пощадив час і кузов автомобіля: почавши обробку «піскоструйкою» виявили, що є місця, які потрібно заварити чи залатати. Не менше клопоту завдало і шпаклювання автомобіля – покласти його на кузов, аби воно не просіло та мало хорошу форму, виявляється, ціла наука, яка у Луцьку далеко не кожному по зубах.
В такому стані Buick пам’ятають журналісти Інформаційного агентства Волинські Новини ще три роки тому.
Зміщуйте рухому смугу вправо-вліво, щоб побачити повне фото:
Відреставрувати автомобіль зі стану брухту до музейного експонату самотужки – нереально, тому Олександр Іовхімчук частину роботи делегує спеціалістам. Проте, знайти таких у Луцьку – справа не з простих. Є такі, хто беруться за проект, не маючи достатньої кваліфікації. Інші – беруть передоплату та роками не можуть закінчити роботу:
«Шпаклювали мені автомобіль троє майстрів. Валентин з Липин рік робив – не зміг закінчити як слід. Андрій, який працює в таксопарку, ще рік промучив – теж не закінчив. В результаті завіз до знайомих майстрів – це чоловік та дружина Василь та Наталя, які після всіх «болванів» мені доробляють автомобілі. Більше по Луцьку, щоб хтось такі машини робив, то не знаю хто. Язиком молоти – це авжеж. А робити – зась».
Салон автомобіля довелось буквально створювати з нуля. Тут теж не обійшлось без труднощів, адже, побачивши для якого автомобіля потрібно пошити дверні карти, сидіння та стелю, майстри відразу виставляють рахунок в 3-3,5 тисячі доларів. Хоча, відповідно до прайсу, це коштує не більше півтисячі.
Торпеда автомобіля – з дерева. Комфортні сидіння, які шили на замовлення, перетягнуті вінілом. В порівнянні зі шкірою він міцніший та не боїться пошкоджень.
«На цьому постійно спекулюють. Коли бачать, який автомобіль реставруєш, і розуміють, що з нього має бути «на виході», накручують ціну відразу», - зізнається автореставратор.
Не менше проблем виникало і з технічною частиною. На перший погляд, під гігантський довгий капот можна вмістити двигун хоч від ЗІЛа. Але підкапотний простір – звужений, а тому знайти двигун, який туди влізе і закріпиться, дуже важко. Зрештою, компромісним рішенням став Opel Omega: з нього на Buick переставили двохлітровий бензиновий двигун, підвіску, коробку передач, міст тощо.
Як результат – автомобіль, якому вже майже 80 років, їде майже як сучасний. Все завдяки гідропідсилювачу керма, дисковим гальмам на всі 4 колеса та сучасній підвісці. В раритетному авто працює навіть антиблокувальна гальмівна система ABS.Олександр Борисович каже, що крейсерська швидкість автомобіля по трасі становить близько 100 кілометрів за годину. Хоча зізнається, що на рівному асфальті розганяв його до 120, і це ще далеко не максимум. Автореставратор каже, що кермуючи Бюіком він відпочиває, порівнюючи його з іншим своїм раритетним автомобілем Hudson, де немає навіть гідропідсилювача.
Реставрація автомобілів для Олександр Іовхімчука – не лише хобі, але й професія та заробіток. Чоловік реставрує автомобілі для клієнтів, а ті, які робить для себе, здає в прокат. Шикарні люксові авто довоєнного періоду частіше за все замовляють для весільних кортежів.
Ціна такого задоволення за годину – 30$. Одного з красенів можна замовити і на цілий день – обійдеться це у 100$. Автореставратор каже, що поступово проходить «сільська мода» на довжелезні лімузини. Відтак, клієнти шукають чогось оригінальнішого та більш естетичного.
«Хадсон» та «Бюік» лучанина не лише катають весілля та клієнтів – автомобілі замовляють і для тематичних фотосесій. Адже Америка 30-х років минулого сторіччя характерна особливою атмосферою: ґанґстерські війни, сухий закон та неперевершена музика тих років і сьогодні вабить багатьох любителів тієї епохи.
На запитання про те, який автомобіль «для душі» автореставратор хотів би відновити наступним, Олександр Борисович впевнено відповідає – кабріолет. Проте, це обов’язково має бути довоєнний великий автомобіль.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
У Луцьку – відкриті змагання серед дзюдоїстів. Фото
Сьогодні 19:21
Сьогодні 19:21
У Чернівецькій області цивільні напали на представника ТЦК
Сьогодні 18:25
Сьогодні 18:25
У Володимирському районі згорів хлів
Сьогодні 17:57
Сьогодні 17:57
Через понад півтора року на Старовижівщині поховали загиблого Героя Максима Турецького
Сьогодні 17:29
Сьогодні 17:29
На Камінь-Каширщині попрощалися з Героєм Василем Цапом
Сьогодні 16:33
Сьогодні 16:33
На Волині п’яний мотоцикліст виїхав на зустрічну та влетів у КІА: пасажирка отримала травми, а водія оштрафували
Сьогодні 16:05
Сьогодні 16:05
У волинському селі за 20 тисяч продають будівлю ФАПу
Сьогодні 15:09
Сьогодні 15:09
