USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Україна може бути корисною Європі як елемент нагадування, - експерт

26 Березня 2017 23:02
Не потрібно прискіпливо стежити за глобальними політичними процесами за рубежем, аби помітити певні зміни електоральних симпатій, політичних гасел Західної Європи чи Сполучених Штатів Америки. Чомусь виборці підтримують політичних лідерів, які не завжди обережні в своїх оцінках щодо єдності європейської спільноти, можуть мати доволі суперечливі радикальні переконання, стають на надто категоричні позиції щодо дражливих тем. Відтак це стає поживою для скептично налаштованих щодо євроспільноти людей і в Україні.

На запитання про те, якими ж є нині європейські цінності та яке місце у цьому процесі нашої держави, спробували відповісти сучасні українські мислителі – історик і публіцист Ярослав Грицак та експерт зі стратегій, політолог Євген Глібовицький, йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини №11 (59).

Зустріч відбулася на підсумковій конференції «Медіа за європейські зміни в Україні» у рамках проекту «Точне відображення Угоди про Асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що його реалізовують громадські організації «Інтерньюз-Україна», Товариство Лева та Фонд Міжнародної Солідарності (Польща) за кошти програми «Підтримка демократії».

ТЕНДІТНА БЕЗПЕЧНА ЄВРОПА

Нині в Європі, а відповідно, і в Україні є тотожні виклики. Передусім вони пов’язані з питаннями безпеки, поширенням популістичних гасел, а головне – вірою в ці гасла європейців. Таке явище можна пояснити тим, що у країнах, де досягнуто певного рівня економічного розвитку, громадяни шукають якихось простих шляхів, часом недосяжних, забуваючи уроки історії. Українське ж суспільство толерує популістичні гасла політиків через бажання швидких змін та втому від щоденних турбот.

Справжні європейські цінності, вважає Ярослав Грицак, – це ті, які утвердилися в Європі після Другої світової війни. Він пояснює: одним із головних чинників, що сформували повоєнну Європу, стала зміна доби індустріального виробництва на сервісну економіку. Передвісником цього став феномен «шістдесятників», де головною рушійною силою є не бідні люди, а цілком заможні, середнього та вищого класів.

«В Україні це сталося протягом останніх 10-15 років, але ми цього просто не помічаємо. Якщо подивитися статистику, то перехід від індустрії до постіндустрії можна помітити. Раніше символом відсталості вважався аграрний світ, село, а нині – це індустрія», – міркує Грицак.

Вплинуло на європейський поступ і питання безпеки. Вітром змін у Європі стало створення НАТО, вважає політолог Борис Глібовицький. На його думку, саме присутність Тихоокеанського флоту США допомогла здійснити у минулому столітті успішну модернізацію таких країн, як Японія, Тайвань, Південна Корея, Гонконг і Сінгапур. Інакше протистояти гегемонії Радянського Союзу Китай не мав би можливості.

«Якщо розглядати тисячу років, що передували цьому (створенню НАТО, – ВН), то європейці більше воювали, аніж мирилися. І раптом Європа стала тим континентом, який не воює. Зменшилися конфлікти між європейцями, а також знизилася ймовірність, що на Західну Європу нападуть ззовні. Це показує, що не завжди є можливість отримати засіб модернізації ізсередини, часом він приходить ззовні», – пояснює Глібовицький.

Він вважає, що прагнення українців інтегруватися до Європи має у тому числі безпекові мотиви. Однак і Україна може бути корисною Європі як елемент нагадування, що безпека – це не даність, а те, над чим варто працювати.

«У світі нині відбувається парадокс. Ми стали жити краще, але світ від того не стає безпечнішим. А навпаки – небезпечнішим, небезпечнішим та небезпечнішим, – підтримує думки колеги Ярослав Грицак. – Україна глобалізувалася. Усі глобальні проблеми, які існують, в Україні вже є. Але і світ українізується в тому сенсі, що стає схожим на Україну. Немає жодної точки, де ми могли б почуватися у безпеці. Кажу не про абсолютну безпеку, а про відносну», – провадить Грицак.

На фоні зменшення безпечності збільшується соціальна прірва між багатими та бідними. У цій ситуації виграють популісти, які обіцяють гарантувати безпеку.

«Популізм стає новою модою нашого життя», – каже історик.

ВТРАЧЕНИЙ СПРИНТ – ШАНС ДЛЯ СТАЄРІВ

Попри загрози, що їх диктує сучасність, мислителі радять залишатися оптимістами та реалістами. Адже песимізму й відчуття зради в українських реаліях, в тому числі у засобах масової інформації, вистачає. Ярослав Грицак радить усвідомити, що неможливий прогрес без катастрофи.

Так, кажуть спікери, проблем вистачає понад норму: корупція, незавершений воєнний конфлікт, не до кінця сформоване громадянське суспільство. Разом із тим, саме українське суспільство запобігло гуманітарній катастрофі, розв’язавши власну проблему внутрішньої міграції, а це півтора мільйона переселенців.

Насправді нині бракує людей, яких можна назвати реформаторами. Хоча свого часу сусідня Польща мала цілу когорту осіб, які підходили на таку роль, і волею долі вибір зупинився саме на Лєшеку Бальцеровичу.

Проте ключовий момент, який радять усвідомити спікери, – те, що Україна не є «спринтером», а долає марафонську дистанцію змін.

«Коли ми зі спринтерськими запитами підходимо до стаєрської дистанції, в результаті отримуємо відчуття зради», – каже Борис Глібовицький.

Шанс пробігти свою стометрівку було втрачено після революцій громадянського суспільства. Звісно, він може з’явитися знову, однак такий момент може й не настати.

«Треба розуміти, що ми біжимо не спринт, а марафон. Це означає, що нам потрібно власні зусилля розкладати на триваліший період та дивитися за межі виборчих циклів. На короткому циклі і в України, і в Європи простий виклик: не вмерти та не зробити чогось, що призведе до катастрофи. У довшій перспективі це означає, що потрібно будувати суспільство, де меншою є різниця між багатими і бідними, а також те, що має низький транзакційний кошт. Цього нині немає. Щоразу, коли на вулицях не прибрали льоду, всі автомобілі та пішоходи рухаються набагато повільніше. Це означає, що економіка менш продуктивна, а ми всі стаємо біднішими», – пояснює Глібовицький.

Погоджується з тим, що українцям варто усвідомити стаєрську стратегію, і Ярослав Грицак. Історик закликає не приймати невдачі на проміжних фінішах як крах.

«Є питання в тому, як вийти з режиму успішного виживання в режим успішного розвитку. Це найбільший виклик, перед яким стоїмо, – зазначає Грицак. – Вважаю, ми пройшли дуже далеко. Якщо провести аналогію з літаком, то залишився момент підняття шасі. І з цим ми поки не можемо впоратися».

Тетяна ГРІШИНА

Київ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Анонім Показати IP 27 Березня 2017 01:22
«Якщо розглядати тисячу років, що передували цьому (створенню НАТО, – ВН), то європейці більше воювали, аніж мирилися. І раптом Європа стала тим континентом, який не воює. Зменшилися конфлікти між європейцями, а також знизилася ймовірність, що на Західну Європу нападуть ззовні. Це показує, що не завжди є можливість отримати засіб модернізації ізсередини, часом він приходить ззовні», – пояснює Глібовицький. )с:) Стимул це кирзач ,який получила європа в 45 від наших дідів.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus