Модульні будинки і цілі містечка: як на Волині розміщують переселенців

Сотні тисяч українців залишилися без дому. Мільйонам довелося покинути рідні стіни через близькість до бойових дій чи окупацію. Їдучи подалі від війни, на Волинь прибули майже 80 тисяч переселенців.

Хтось оселився в родичів, комусь довелося шукати прихистку в чужих людей, а комусь – зупинитися бодай десь дорогою за кордон. У цьому випадку вдалим рішенням виявилися модульні будинки. Роблять такі й на Волині, йдеться в сюжеті 12 каналу.

«Коли люди почали покидати свої будинки, кордон був переповнений. Виникла така думка, що можна було б допомогти людям десь переодягнути діточок, чаю попити в нормальних умовах», – розповів генеральний директор ТМ «Вікна Волині» Іван Рижук.

Ці модульні будинки створили із морських контейнерів. Спроєктували та втілили задум у реальність за два місяці. Таким чином два контейнери площею 30 квадратів перетворилися на житловий і харчовий модулі. Будиночки добре утеплили, щоб можна було використовувати їх не тільки влітку, а й узимку.

У житловому модулі вільно можуть розміститися восьмеро людей, при потребі – і 12. У харчовому є повноцінна кухня, де можна не просто розігріти їжу, а й приготувати.

«Там є в нас місце під холодильник, робоча поверхня, тумбочки, витяжка, електроплита, мийка – все необхідне для того, щоб приготувати їжу», – зазначив Іван Рижук.

До каналізації та електроенергії будиночки підключаються автономно. Перевага модульного житла – ще й у його мобільності. Будинки можна транспортувати куди завгодно, адже вони є цілісною конструкцією.

«Було велике бажання зробити це швидко, щоб не тягнути в часі і доставити його десь туди, де він на той час був дуже потрібен», – пригадав Іван Рижук.

Читати ще: «Ідею народила війна»: у Луцьку створюють модульні будинки для переселенців

Оперативно почали будівництво житла для переселенців і українські партнери зі Швеції. У селі Озеро Ківерцівської громади в короткі терміни звели ціле містечко для людей, які, тікаючи від війни, опинилися на Волині. Сергій Порохнавець – співзасновник шведського центру допомоги. Із тамтешніми благодійниками тісно співпрацює вже понад 20 років.

«Будинки зводять за принципом смарт-будинків. Приходять вже готові панелі, зібрані секції. Цілий великий будинок можна збудувати за чотири-п'ять днів. Це ми говоримо про стіни, дах, опалення, вентиляцію, сантехніку, все», – сказав він.

Складають будинки також самі шведи – це бригада із 36 людей. Правда, не обійшлося без допомоги українців. До будівництва долучилася велика кількість наших волонтерів. Хоча швидкість зведення житла вражає, самому етапу будівництва передує кропітка робота у Швеції.

«Будівельні організації детально прописують план робіт для кожного будівельника, погодинно. Тобто це відбувається достатньо складно, але ефективно», – додав Сергій Порохнавець.Зараз у містечку постійно проживають 40 переселенців, 12 з яких – це діти.

Родина Плисів прибула на Волинь весною минулого року. З Барвінкового на Харківщині їхали подалі від бойових дій, щоб врятувати дітей. Про прихисток у селі Озеро дізналися від знайомих. Родичів чи знайомих тут не мають.

«Ми їхали, не знаючи куди. Нам сказали, що літній табір. І все – ми приїхали. Так і залишилися, – зазначила Єлизавета Плис. – Всі вже, як одна велика родина. Без підтримки один одного нікуди».

На початку минулого квітня на території табору вже стояли два житлові корпуси. Умови були іншими і з того часу багато чого змінилося. Сім'я переїхала в окрему простору кімнату з ремонтом, меблями, телевізором. Місця вистачає всім.

Віталій допомагає із розбудовую містечка, працює тут завідувачем господарства. Єлизавета доглядає за дітьми та займається домашніми справами.

У будинку є санвузол на дві родини: чоловіча та жіноча вбиральні, душ та пральня.

Тетяна Билбас – мама Єлизавети. Приїхала в містечко зі Слов'янська вже після дочки. Крім допомоги по господарству, жінка займається теплицею.

Тетяна Виргун також знайшла прихисток у будиночку для переселенців. Вона з чоловіком та сім'єю дочки приїхали на Волинь після ракетного удару по будинку в Лимані на Донеччині.

«Я шукала квартиру. Не знайшла. Тут нам дали номери телефонів і Сергій сказав приїжджати», – пригадала жінка.

Молодші отримали важкі поранення. Пів року дочка та її чоловік не могли встати з ліжка. На щастя, зараз почуваються краще. Але повертатися родині поки нікуди.

«Тоді привезла сюди чоловіка, а потім і дітей виписали, сюди приїхали», – додала Тетяна Виргун.

За словами Сергія Порохнавця, зараз спільно з партнерами працюють над тим, щоб збудувати ще десять таких будинків.

Попередньо, їх розмістять по сусідству. На території теперішнього містечка для переселенців будуть гуманітарний хаб та дитячий табір.

«Там має бути певний оазис. Я називаю це раєм для дітей. Сьогодні ми прийняли ще одну групу дітей. Це вже восьма зміна дітей із Харківщини, яких оздоровлюємо за кошти наших західних партнерів. Ми хочемо, щоб діти, які приїжджають сюди до нас, могли переключитися від тих страшних подій, які відбуваються там», – зазначив Сергій Порохнавець.

Тож тимчасового житла різного формату на Волині є вдосталь, як і помешкань для тих, хто хоче осісти у нашій області надовше.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---