«Ми відкинули політичні різноголосся», - Андрій Козюра

Добігає кінця перший рік роботи Луцької міської ради 6-го скликання. Як працюється з новими колегами-депутатами та новим міським головою, про передвиборчі обіцянки та нові проекти - розмова з головою депутатської групи «Рідне місто» Андрієм Козюрою.

- На чаті «ВН» 26 жовтня 2010 року ви заявили, що як кандидат на посаду міського голови своїм головним опонентом на виборах вважаєте Миколу Романюка. Виходить, не були згідні з його передвиборчою програмою. А тепер от угоди про співпрацю з ним підписуєте...

- Нагальних проблем у Луцьку надзвичайно багато, тому лучани від нас вимагають дій, бо надали нам мандат своєї довіри. Кожен з нас йшов до людей зі своїми планами. Наші виборчі програми із міським головою ідентичні майже на 99%. На багато речей, які потрібно змінювати у місті, ми дивилися однаково.

Ми не збираємося відсиджуватися, а будемо діяти вже і зараз. Саме тому депутатська група «Рідне місто», яку я очолюю, підписала з міським головою угоду про партнерство та співпрацю. В ній відображені основні напрямки співпраці і реформування міста.

Ми відкинули будь-які політичні різноголосся, бо наша стратегічна мета — виконання виборчих програм і системна робота на благо лучан.

- Безперечно, подією №1 цього року можна сміливо назвати добудову та відкриття пішохідного мосту від Завокзального ринку до привокзальної площі. Лишень через 15 років міст-довгобуд «імені Кривицького» вдалося зреалізувати. Ви були прихильником того, щоб міст був звершений. Зараз не жалкуєте?

- На виборах багато людей просили добудувати міст. Рішення, прийняте радою, було доволі непростим, а справа з мостом поросла довгою бородою. Вказане рішення я підтримував голосуванням у раді, так само як і підтримував підприємців Завокзального ринку на площі перед міською радою. Результат є – міст до Дня Незалежності побудовано, люди задоволені, підприємці мають робочі місця.

Наше голосування, тобто вчинок, говорить голосніше за будь-які слова критики. Цим голосуванням й діями і я, і луцький міський голова виконали один пункт зі своїх передвиборчих програм.

- Нещодавно на сесію Луцької міської ради була внесена пропозиція перейменувати вулицю на честь екс-прем’єрки Юлії Тимошенко. Пізніше мер міста наклав вето на це рішення. Коли ж довелося долати вето міського голови, «за» проголосували лише 5 депутатів. Чому так сталось? Яка ваша думка з цього приводу?

- Депутати в раді мають працювати і приймати ті рішення, які потрібні і є на часі у місті. Рада не місце для політичних інтриг і пустих балачок. Є така приказка: не знаєш, як зробити, – зроби по закону. Стаття 9 Статуту міста Луцька визначає, що присвоєння імен вулицям міста здійснюється тільки посмертно. Зміни до діючого Статуту рада не прийняла, а тому рішення було незаконним. Це була свого роду політична провокація, і це визнала більшість колег із фракції «Батьківщина» і «Свободи», що вони й підтвердили другим своїм голосуванням.

Таким рішенням ми відтягнули прийняття рішення про перейменування вулиць в довгу шухляду, а робота колег у спеціально створеній комісії та науковців не привела до результату. І хто від цього виграв? Ніхто. Це яскравий приклад політичного маразму, приклад того, як поховати потрібну справу.

- Як ви гадаєте, чи будуть спроби з боку фракції «Батьківщина» повернутися до цього питання на наступних сесіях? Чиї імена, на вашу думку, повинні носити вулиці нашого міста? Наскільки доцільним та аргументованим є перейменування вулиць взагалі, бо багато людей скаржиться і виступає проти, бо це для них додаткові витрати?

- Ніяких додаткових витрат перейменування вулиць для людей не тягне. Ми взагалі де живемо, в якій країні, яка на 21-му році незалежності? В нас своя історія, свої герої. Вулиці необхідно називати іменами наших героїв, патріотів, які присвятили своє життя нашому місту, нашій батьківщині. «Лише той заслуговує пам’ятник, хто його не потребує». Ці перейменування не потрібні національним героям, вони потрібні нам і нашим дітям, щоб соромно за себе не було. Запитає син: «Тату, а хто такий Павлик Морозов – той, хто здав своїх батьків за хліб?». Мені важко було б пояснити синові, хто це такий і який героїчний вчинок він зробив. Нам таких героїв не треба.

- Пройшло більше року від часу, коли ви презентували стратегію розвитку Луцька. Сьогодні ви - й далі депутат. Якось втілюється ваша стратегія в життя?

- На сьогоднішній день підписана угода про співпрацю між луцьким міським головою та депутатською групою «Рідне місто», в якій, зокрема, окреслені основні напрямки, по яких ми спільно працюємо і будемо співпрацювати в майбутньому. Саме ці напрямки взяті зі «Стратегії розвитку Луцька 2010-2020» і більшість з них перегукуються із пунктами з наших виборчих програм.
Окрім цього, я вхожу до складу робочої групи з розробки Стратегії розвитку Луцька до 2020 року. На початку жовтня має відбутися засідання групи, до цього кожен з її учасників вносив свої пропозиції стосовно того, яким шляхом має розвиватися місто у наступному десятиріччі. З моєї сторони до створення цього документу були запропоновані розділи моєї книжки. Сподіваюсь, що спільними зусиллями такий стратегічний документ буде напрацьовано, прийнято і реалізовано.

- Чому лучанам так і не повернули ціну проїзду у маршрутках по 1,5 гривні? Багато хто вважає, що Андрій Козюра різко втратив інтерес до цієї теми, після виборів. Ми пам’ятаємо вашу тезу: «Я все залежне від себе зробив - суд виграв». Але невже ви ні разу навіть не піднімали питання перед новою міської владою про виконання цього рішення?
- Справді, суд по тарифах, а саме повернення ціни на проїзд у розмірі 1,5 гривні, я виграв. Інша справа, що Луцька міська рада спочатку відмовилась виконувати постанову Львівського апеляційного суду, тим самим вчинила злочин проти правосуддя, а через кілька днів, а саме 2 листопада 2010 року, виконком Луцької міської ради прийняв нові рішення, яким встановив тариф на проїзд у маршрутних таксі 2 гривні, у тролейбусах 1 гривня. Знову ж таки з порушенням усіх тих самих норм закону, які були допущені при прийнятті попереднього рішення. Після цього я двічі вносив пропозицію у міську раду, щоб скасувати на сесії такі тарифи. Проте депутати не підтримали їх. Тоді мені довелось звернутися із позовом до Луцького міськрайонного суду. Розгляд справи затягнувся і триває до цих пір. Як вирішиться справа, думаю, дізнаємось вже найближчим часом. В будь-якому випадку буде це рішення на нашу користь чи навпаки, і громадяни, і засоби масової інформації обов’язково будуть про це поінформовані. Тому закиди про те, що мої вчинки непослідовні в цьому питанні є безпідставними. Справедливості я шукаю у суді, а не у владних кабінетах. Маю надію, що рішення суду буде справедливим і законним, тобто на користь лучанам.

- Один з ваших колег-депутатів Олександр Пиза якось казав, що Андрія Козюру не дуже люблять у міськраді. «Коли вони ініціюють якесь питання, то шанси, що за нього не проголосують, збільшуються», - сказав він, маючи на увазі Бірюкова, Голєву, Ткачука і Козюру. Вас дійсно не люблять?

- Тут, напевно, питання не в любові чи нелюбові до мене, а ставлення до мене продиктоване дещо іншими чинниками. Що маю на увазі: проекти рішень та пропозиції, які я вношу, є актуальними і послідовними з точки зору виконання наших передвиборчих програм та обіцянок. Наприклад, проект «Положення про порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність ОСББ та житловим кооперативам». Здавалось би, питання надзвичайно актуальне для багатьох мешканців нашого міста, які на сьогоднішній день створили чи планують створити ОСББ у своєму будинку. Більше того, сприяння у створенні та діяльності ОСББ були задекларовані у більшості виборчих програм моїх колег-депутатів і політичних сил, від яких вони балотувалися на виборах. Чому ж сьогодні вони не голосують за рішення, які сприятимуть розвитку ОСББ? Де логіка цих депутатів? Відповідь проста: ті, хто не голосує за такі рішення, непослідовні в своїх діях і не збираються виконувати свої обіцянки, які вони давали своїм виборцям. Аналогічно можу назвати питання по «генделиках» біля шкіл та вузів, які так само відмовились підтримувати депутати. Більше того, яскравим підтвердженням цьому є голосування за звітування перед громадою міста кожного окремого депутата, як це передбачено чинним законодавством. Результати цього голосування свідчать самі за себе, хто й для чого прийшов раду: хто прийшов працювати і вирішувати проблеми лучан, а хто зручно влаштувався аби вирішувати свої власні інтереси. Я не Мадонна, щоб мене любили. Я прийшов у раду працювати для людей і вирішувати їхні проблеми, а не для того, щоб комусь подобатись чи не подобатись.

- Наступне запитання стосується вже згадуваного вами обов’язкового звітування депутатів перед виборцями. Чому рішення не знайшло підтримки серед депутатів?

- Напевно, перш ніж відповідати на поставлене запитання, варто відповісти на інше запитання. Хто і для чого нас обирав у раду Луцька? Напевно, щоб ми вирішували проблеми людей та відстоювали їхні інтереси при прийнятті рішень. Мандат довіри людей у нас для того, щоб робити кроки, які від нас очікують лучани. Нас обрали люди, і вони мають право із нас спитати: «Що Ви зробили?» А наш обов’язок прозвітувати раз в рік як мінімум, як того вимагає закон. Я розумію, що для деяких колег це не зручно, особливо коли немає про що звітувати. Голосування з даного проекту рішення показало всім, хто проти прозорого діалогу з громадою, хто не хоче віч-на-віч перед виборцями розповісти, чим він займався цей рік як депутат, що конкретно зробив для людей, кому допоміг, на чию проблему відгукнувся. Це голосування стало лакмусовим папірцем і для людей, і для депутатів. Всі побачили, хто не хоче розповідати про свої справи і кому не можна давати мандат довіри. Якими мотивами керувалися мої колеги-депутати, мені невідомо. Думаю, це вам варто з’ясувати у них самих. Мені теж цікаво буде почути, як вони це пояснять своїм виборцям.

- Прокоментуйте, будь ласка, останнє рішення міської ради по впорядкуванню відлову безпритульних собак?

- Вважаю, що таке рішення потрібне і правильне. Більше того, таку пропозицію висловила керівник товариства захисту тварин Дана Новарчук, оскільки є тварини зі сказом і з різними хворобами, агресивні, до яких інших методів, як евтаназія, уже застосувати не можна. Коли гуманні методи по відношенню до тварин не дають результату і від цього страждають люди, таке рішення є виправданим. В лучан є чимало зауважень до того, як проводиться робота по відлову собак, які відповіді надаються на скарги громадян щодо безпритульних собак. Проте, на мою думку, варто підвищити і відповідальність власників собак. Для прикладу, за сім місяців 2011 року до Луцької міської лікарні звернулось 310 громадян із укусами собак, а до Волинської обласної лікарні з аналогічних причин ще 127 дітей. Невже така статистика не заставляє задуматися, чиє життя і здоров’я важливіше?! У Луцьку діють «Правила утримання тварин», однак, на превеликий жаль, не всі власники собак, особливо бійцівських порід, які часто вигулюють своїх домашніх улюбленців без намордника і повідка біля житлових будинків, цих правил не дотримуються. Сподіваюсь, прийняте рішення хоч якось вирішить цю складну ситуацію.

- Чи мають підстави прогнози окремих експертів-політологів, які пророкують, що Андрій Козюра спробує поборотися за крісло нардепа?

- Сьогодні я депутат Луцької міської ради 6-го скликання, тому всю свою увагу і зусилля зосереджую на роботі в раді і з моїми виборцями. Треба починати з малого і добиватися там результатів, щоб братися за щось більше.

Розмовляла Яна ДРОЗДОВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---