USD 39.55 39.84
  • USD 39.55 39.84
  • EUR 39.65 40.00
  • PLN 9.75 9.90

Митрополит Михаїл написав лист митрополиту Ніфонту

5 Березня 2012 12:34
Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл звернувся до митрополита Ніфонта, єпископа Володимира, керуючих Волинською та Володимир-Волинською єпархіями УПЦ щодо ситуації, що склалася навколо Української Православної Церкви, очолюваної митрополитом Володимиром.
Відкритий лист митрополита Михаїла митрополитові Нифонту, єпископові Володимиру, керуючим Волинської та Володимир-Волинської єпархій УПЦ (МП)
Ваше Високопреосвященство, Ваше Преосвященство!
Звернутися до вас нас спонукала непроста ситуація, яка склалася в Українській Православній Церкві, очолюваній митрополитом Володимиром (Сабоданом). Його відсторонення від керівництва Церквою, вилучення печатки й відібрання повноважень, яке вчинили деякі єпископи, зокрема митрополити Агафангел, Іларіон і Павло та архієпископ Митрофан, ми розцінюємо не інакше як спробу церковного перевороту, рейдерського захоплення й перетворення УПЦ на південну частину Російської Православної Церкви. Ми стурбовані закликами митрополита Агафангела об’єднуватися навколо Путіна як єдиного гаранта неподільності й непорушності російського Православ’я. Такі кроки свідчать про цілеспрямований наступ не лише на самобутність Української Церкви, а й на знищення національної ідентифікації й державної незалежності. І це при тому, що Православ’я в сучасну Росію поширилося з Києва – досить розвинутого на той час міста зі сформованою культурою і мовою.
Відсторонення митрополита Володимира і його помічника Олександра (Драбинка) від управління Церквою свідчить про високу агресію проросійських кіл в УПЦ Московського Патріархату щодо України і створення Помісної Української Православної Церкви. Такі дії згаданих єпископів означають мету всіляко завалити двосторонні переговори про об’єднання, підготовка до яких почалася. І хоча офіційно УПЦ не зареєстрована з додатком Московський Патріархат, дії вищого керівництва цю спрямованість підтверджують. В інтерв’ю телеканалу СТБ владика Олександр (Драбинко) чітко висловив причину спроби перевороту: «Є напрямок проросійський і є напрямок проукраїнський».
Те, що Церквою почали керувати неуповноважені архієреї, які силоміць зайняли ключові посади і зневажили митрополита Володимира, наштовхує на думку, що так заколотники можуть вчинити і з усіма архієреями: без їхньої згоди призначити нового Предстоятеля, залишивши за ним старий титул, але, відповідно, з повноваженнями керівника нижчого рангу – екзарха, глави екзархату. При цьому Синод вносить зміни у статут, де прописується відмова в самостійності й незалежності в управління і неможливість пожиттєвого обрання Предстоятеля.
Закликаємо вас жодним чином не піддаватися тиску, провокаціям та залякуванням на зразок отримання анафеми й відлучення від Церкви, адже кому як не вам відомо, що від Бога і від України не може відлучити ніхто. Дорогі у Христі владики! Не виключено, що ваша підтримка закликів і дій верхівки УПЦ, яка захопила церковну владу, може призвести до того, що й ви самі і багато священиків будуть вислані на парафії далеко за межі України, а сюди пришлють утверджувати «русскій мір» відвертих україноненависників. Адже при відмові від самостійності у статусі управління і втраті влади потім ви не зможете вдіяти нічого.
Ви народилися на Волині, прослужили тут багато років і не раз позиціонували себе як українці. Ви не раз наголошували на тому, що служите українцям і храми, які освячуєте, збудовані українцями і теж для українців. Ви тішитеся, що тут, удома, на Волині, можете сказати значно більше відверто, ніж могли б, якби очолювали кафедру в південних або східних областях. Тому закликаємо вас висловити свою чітку позицію незгоди з неканонічними діями, спровокованими у лоні УПЦ.
Те ж саме стосується і передачі з державної власності у приватну національних святинь – Києво-Печерської і Почаївської лавр. Бо тоді вони опиняться не стільки у володінні РПЦ, скільки перейдуть у власність Росії як держави. Але ж будували їх не москвичі, а наші з вами предки, коли поняття «Москва» ще й не знали. Ви кажете, це тільки повернення Церкві того, що колись відібрала держава. Але якщо тут осяде не УПЦ, а РПЦ, то кому відбудеться це повернення?! Тому збір підписів із цього питання несвоєчасний. Вашими руками вам і шкодитимуть. Якщо вивести святині з підпорядкування Української держави у підпорядкування Церкви іншої країни, то вийде так, що ми змушені будемо питати дозволу, щоб потрапити на територію святині, адже то вже буде площа іншої держави в межах України. Тим більше, що порушення Закону про свободу совісті й віросповідання в Почаєві й так на кожному кроці: записок від вірних Київського Патріархату не беруть, під час Сповіді змушують присягатися, що ти більше в жоден храм, окрім як Московського Патріархату, не зайдеш. Коли просиш помолитися за новонародженого чи померлого, питають, де хрестили чи хоронили. Якщо не в Московському Патріархаті – шляху до благодаті немає, забуваючи, а чи згідний з цим Господь. Адже благодаттю і поміччю обдаровує Бог, і до Нього ми звертаємося, а священик – лише посередник на землі. Лише Господь знає справжні почуття й істинну душу людини, яка молиться, і по вірі її буде дано. І чудотворна ікона – то святиня для всіх, і стопа Богородиці – то святиня для всіх, і мощі святих виставлені для поклоніння усім вірним.
Дорогі владики! Перебуваючи в духовній єдності з Московським Патріархом, не опиніться в матеріальній єдності з Росією. Не дозвольмо собі стати на ті самі граблі! Свою справжню «братськість» Росія продемонструвала вже давно. Переяславська угода з Богданом Хмельницьким, про наслідки якої 1845 року скаже Тарас Шевченко:
Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився.
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають...
1665 року гетьман Іван Брюховецький підписав угоду з московським царем, згідно з якою мусили узгоджувати навіть призначення митрополита Української Православної Церкви. Наслідок – московити втручаються у приватне життя людей, обкладають народ непосильними податками, що навіть церковні верхи, які колись підтримували промосковську орієнтацію, виступили проти посилення московських впливів. У ХVІІ столітті, а точніше 1686 року, після капітуляції лівобережного духовенства новообраний митрополит князь Гедеон Четвертинський після десятиліть обережних і тактовних умовлянь погодився підпорядкувати свою церкву московському патріархові. Наслідок – Петро І відмовляє Іванові Мазепі в допомозі виступити проти поляків, а потім ще й церква проклинає фундатора будівництва храмів за те, що гетьман після відмови царя перестав зберігати йому вірність. 1709 року цар видав наказ зруйнувати Січ, а кожного спійманого запорожця страчувати на місці. А 1775 року її остаточно руйнують за наказом Катерини ІІ.
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Потім валуївський циркуляр 1863 року й емський указ 1876 року про заборону української мови, три голодомори, сталінські репресії, нищення Церкви і її служителів, війна і теперішні заяви Путіна, мовляв, вони виграли б її й без України. Та чи встояла б та Москва без українців?!
Та й сьогоднішні реалії, газове питання – яскравий приклад того, як по-братському Росія ставиться до України і слов’ян загалом. Харківські угоди не дотримані, знову звинувачення на адресу нашої держави про крадіжку газу, які, мовляв, призвели до збоїв його постачання в Європу. Хоча Україна протягувала Росії руку допомоги в люті морози.
Постійні погрози і приниження ми не повинні більше терпіти. Не маючи змоги поставити наш народ на коліна, Росія взялася за найсвятіше – Церкву. І це незадовго до початку Великого посту. Диявол не спить, і нинішня ситуація в лоні УПЦ – це знак від Бога гуртуватися для захисту національних інтересів. Церква потрапила в ярмо – і мусимо її звідти витягти. Не будьмо збайдужілими, мовляв, якось воно буде. Скажімо разом «Ні!» антиукраїнській політиці в Україні і втраті нашої незалежності. А я, в свою чергу, готовий вам подати руку помочі у боротьбі з російською навалою.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 17
Bert O-Nill Показати IP 5 Березня 2012 12:50
А що тут сказати можна? Підручник з забороненої табачником "Історії України", а відповіді від Ніфонта - не буде. Зомбований люд - собі не належить, він - власність чарівника Вуду (читай ВВП).
Православний Показати IP 5 Березня 2012 12:55
Повнітю підтримую! Сильно сказано і головне дуже і дуже актуальною. Дай Боже усім нам взаєморозуміння та витримки у нелегкі часи.
Василь Показати IP 5 Березня 2012 13:49
І навіщо Михаїл переповідає Ніфонту газетні статті, ніби той - пацан і нічого не розуміє. Політиканство. Якби щиро хотів звернутиь і підтримати Ніфонта, говорив би по-іншому, без повчального тону.
ostap Показати IP 5 Березня 2012 14:06
гадаю Нифонту, як керівнику, слід задуматися і дати якусь відповідь, але від себе, а не погоджену в Києві.
лучанин Показати IP 5 Березня 2012 14:24
"Почаев стоял и будет стоять до Второго Славного Пришествия Господа нашего Иисуса Христа!!!" Так кажуть святі старці.
Українець Показати IP 5 Березня 2012 14:39
То чому ж тоді Михаїл вступив в семінарію яка знаходиться в місті на Неві? Михаїл крім національної ідеї нічого толкового не каже.
))) Показати IP 5 Березня 2012 14:54
мышиная грызня. пусть грызутся - в игнор их.
Exaboto до ))) Показати IP 5 Березня 2012 19:45
хххх :))), це точно :)
Заратустра Показати IP 5 Березня 2012 15:10
Нічого добавити, одним словом - МОЛОДЕЦЬ владика Михаїл. Правильний, сміливий, патріотичний і своєчасний крок.
вітя Показати IP 5 Березня 2012 16:11
Я також цілком підтримую нашого владику Михаїла....Він патріот нашої держави...Не підлабузник так як Ніфонт...що веде нашу Славну Україну під Москву....Але Бог йому суддя...
Ніка Показати IP 5 Березня 2012 16:25
Гарні,щирі українці, які в 1991 році били своїх наставників, виганяли з храмів, де послушання, повага,любов? А зараз така турбота !
Здрасте Показати IP 5 Березня 2012 16:37
Згідний з більшістю сказаного в звернені, але рука допомоги має подаватись міцно та тихо, а не на шпальтах ЗМІ. Не уподібнюйтесь тим, кого критикуєте.
Не расскольник Показати IP 5 Березня 2012 19:42
Для информационного баланса привожу текст Митрополита Агафангела: Оранжевые метят в сердце Святой Руси От себя замечу, что поп-расскольник, как всегда врет. Непогрешим только Господь, власть никогда не бывает идеальной. Но между конструктивной критикой и тем, что совершается со стороны так называемой несистемной оппозиции, лежит пропасть. Призывы отменить результаты выборов в Госдуму, освободить «политзаключенных», то есть не кого иного, как пресловутых ставленников антироссийских сил на Западе, и, главное, отстранить от власти лидера национального и государственного возрождения России Владимира Путина выдают подлинных кукловодов протестных акций в Москве. Сейчас над Россией, являющейся центром русского мира, нависла та же угроза, которая уже посещала Украину на рубеже 2004–2005 годов. В России многие «специалисты», в том числе из числа либеральных и привыкших к перманентной фронде священнослужителей, пытаются уверить нас, что протесты спонтанны, что все, кто считает иначе, — это любители теорий о мировом заговоре... Точно так же под убаюкивание подобных «специалистов» наш народ уже проспал и февраль 1917-го, и развал единого отечества в 1991-м. Не случайно, кстати, и Святейший патриарх Московский и всея Руси Кирилл в своих выступлениях вспоминает в связи с последними событиями именно эти трагические даты русской истории. В 2004 году нас на Украине абсолютно в том же духе успокаивали: ну при чем здесь какие-то манипуляторы? «Народ» устал от несменяемости «бандитской» власти, он глубоко возмущен «фальсификациями выборов» (общая тема всех цветных революций), майдан — это и есть подлинный голос народной свободы и т. п. Существует у российских событий важное отличие от того, что происходило на Украине в середине нулевых. Это несопоставимость масштаба последствий. Если удар по Украине оранжевых был весьма ощутимым, но все же относительно периферийным, то попытка осуществления цветного сценария в Москве — это удар в самое сердце Святой Руси. Я не считаю всех пришедших на московские митинги либо сознательными недоброжелателями России, либо людьми подкупленными. К сожалению, и на киевском майдане в 2004 году стояло много искренних людей, причислявших себя к интеллектуальной элите. Очень скоро они вынуждены были горько разочароваться, поскольку увидели, что ветер, который дует всегда в антироссийском направлении, чуть не разрушил дом украинского государства. Многие из лидеров митингующей в Москве оппозиции уже были во власти в скорбные для России 90-е годы. Их призывы свергнуть «режим Путина», лидера, который начал восстановление государственной, политической, экономической, военной мощи России, показывают, что организаторы протестных митингов действуют в интересах заокеанских хозяев. Тому есть множество явных свидетельств, не замечать которые может только слепец. Это и подготовка некоторых молодых лидеров оппозиции в наиболее одиозных американских вузах, это и поход «оппозиционеров» в американское посольство на поклон к новому послу с отчетом о проделанной и предстоящей работе. В какой исторический момент возникают эти якобы спонтанные выступления? Именно когда наконец-то начат процесс реинтеграции исторической России в рамках ЕЭП, когда российское государственное руководство приготовилось дать твердый ответ тем, кто решил охватить Россию заградительным ракетным поясом. Именно после того, как президенты России, Белоруссии и Казахстана подписали важнейший интеграционный документ. Может быть, в России этого не слышат, но с воззваниями и прокламациями в поддержку «идеалов» Болотной площади и «возрождения гражданского общества в России» (то есть попытки российского майдана) на Украине выступают самые одиозные раскольнические силы, посвятившие все свое существование борьбе с Русской православной церковью, самые отъявленные профессиональные русофобы и недальновидные политики. А восторженные крики в адрес митингов со стороны российских раскольников? А открытая поддержка «борцов с режимом» Госдепом США, господами Бжезинским, Березовским — неужели все это не указывает ясно, в чьих интересах протест? Дело россиян — за кого голосовать на этих выборах. Но надо, уверен, учитывать и опыт своих украинских братьев, едва не скатившихся в оранжевую пропасть.
Polyako Показати IP 6 Березня 2012 02:29
Pan Myxaylo lize ne v svoi spravy...Cerkva,z Bogoyu dopomogoyu,vyrishyt" svoi problemy,yakshcho vony vzagali isnuyut".U Vas "vladyko",slugba zaklyuchaet"sya,vydno,tilky nacionalizmu i polityci,-Shkoda shcho ne BOGU...
Bert O-Nill 2 Показати IP 6 Березня 2012 12:44
Панам УПЦ КП треба займатись своїми духовними проблемами, а не лізти з порадами до інших конфесій. Наводьте краще в себе порядок в експропрійованих Вами спорудах. Повторення рейдерський дій з боку УПЦ КП в 90-х показало Вашу істинну допомогу, як і робота Вашого політичного лідера Ющенка.
ведмеденко Показати IP 6 Березня 2012 13:14
отака любов до ближніх...
Док Показати IP 6 Березня 2012 18:08
Досить своєчасний лист, чи не так, вдало подано матеріал? Думаю, що останні події в УПЦ не піднімуть рейтинг прихильності мирян. Суджу по собі, оскільки, хоча й відвідую церкву УПЦ, бридко від висловлювань владики Павла. Я бачу очевидні речі. Дай Бог здоровя патріарху Володимиру, у своїй недузі він проявив справжній героїзм та висловив громадянську позицію, УПЦ не може бути залежною від Росії. Ганьба Агафангелу, Іларіону, Павлу та Митрофану - в боротьбі за матеріальне ви втратили духовне. Драбинко тримайся.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus