«Окрім ліків, допомагають добре слово і щира посмішка», – медсестра з Торчина

У другу середу жовтня в Україні вшановують медсестер швидкої медичної допомоги. Людей, яким цілодобово доводиться спілкуватися з хворими, полегшувати їхні страждання і навіть рятувати життя. Напередодні професійного свята ми поспілкувалися з ветераном медсестринської справи Галиною Козак із Торчина. Своїй професії Галина Григорівна присвятила 57 років і вийшла на заслужений відпочинок у 75 літ.

Галина Опанасенко народилася і виросла у селі Велика Дорога на Чернігівщині. Так населений пункт назвали недаремно, адже воно на той час складалося із однієї вулиці завдовжки 10 кілометрів. У родині Опанасенків, крім Галі, зростало ще четверо діток. Глава багатодітної родини загинув на війні. Мама часто хворіла, доньці доводилося бігати за лікарем. Тому ще зі шкільних років Галя вирішила, що стане медсестрою.

Після семирічки дівчина вступила у Ніжинське медучилище. Щоправда, з документами тоді вийшла плутанина, бо серед абітурієнток були дві Галини Опанасенко. Щоб відновити справедливість, мама їздила аж у Київ у Міністерство освіти.

У 1956 році Галина стала студенткою фельдшерсько-акушерського відділення. Через три роки отримала диплом і опинилася серед сотні випускників, яких скерували працювати на Волинь. Галина потрапила в Торчинську районну лікарню. Головний лікар доручив молодому спеціалісту працювати акушеркою в Усичах.

Галя добре пам‘ятає перші пологи, які їй довелося приймати у родильній хаті. На світ з‘явився чотирикілограмовий хлопчик і в жінки почалася кровотеча. Довелося викликати завідувачку пологового відділення з Торчина.

За три роки, що молода акушерка трудилася в Усичах, прийняла близько сотні пологів. Тоді першородки лежали в лікарні 9 днів, а хто народжував повторно – 7 днів. Кого привозили кінними підводами, хто приходив сам. Дякувати Богові, усі дітки народжувалися здоровими, породіль не доводилося кесарити. Без УЗД Галина діагностувала, чи обмотана шия малюка пуповиною. Якщо таке траплялося, швидко перерізали пуповину, щоб дитинка не постраждала.В Усичах молода медичка зустріла свою долю – Івана Козака, який працював у меліоративній бригаді. Вийшла за нього заміж, народила чотирьох доньок. Чоловік був із Війниці Локачинського району, Галина пішла в невістки. Працювала за фахом у Війниці і Локачах.У 1966 році Галина Козак повернулася в Торчин. Головний лікар запропонував посаду патронажної сестри. Згодом довелося працювати фельдшером поліклініки, медсестрою у кабінеті профщеплень. Галина Григорівна пригадує, що у ті роки було менше обов‘язкових щеплень. Однак нікому і на думку не спадало відмовлятися від вакцинації. Ні медики, ні батьки, не сумнівалися у якості вакцини. До речі, вона тоді була вітчизняного виробництва. І сьогодні ветеран медичної галузі вважає, що відмова від щеплень – це міна сповільненої дії. Вона вибухне через кілька років і наслідки будуть невтішні.

Після декретної відпустки у 1974 році Галина пішла працювати в бригаду швидкої медичної допомоги. Сумлінно трудилася до 2017 року. Каже, за ці роки було всяке. І перебудова, і розпад СРСР, і лихі 90-ті. Іноді не мали бензину, щоб заправити швидку. Але бригаді щастило, що ніхто не помирав, коли приїжджала на виклики. Коли отримували виклик, Галина Григорівна відразу планувала, що робитиме по приїзді. Пригадує один фальшивий виклик – зателефонували, що на дорозі лежить мертвий чоловік. Бригада виїхала, побачила тіло в білій сорочці. Роздивилися зблизька, а це діти зробили опудало і одягнули, як людину.

Галина Григорівна обережно коментує новації, пов‘язані з медичною реформою в Україні. Каже, її запроваджують не медики. А від цього потерпають пацієнти.

Жодна з доньок не пішли слідами Галини Козак. А от два онуки закінчили медичні вузи. Олег Куприсюк став стоматологом, Юрій Куприсюк – протезистом.

Тим, хто хоче обрати фах медика, Галина Григорівна радить не забувати про людяність і постійно вчитися. А ще бути готовими, що доведеться витримувати напружений графік роботи, безсонні ночі, біль і страждання пацієнтів. Тому слід пам‘ятати, що крім лікарських препаратів хворому іноді допомагають добре слово і щира посмішка.

Оксана Куцик

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---