Під льодом Антарктики виявили стародавній ландшафт, якого не бачили 14 млн років

Стародавній ландшафт, який залишався прихованим під Східно-Антарктичним льодовиковим щитом (EAIS) протягом принаймні 14 мільйонів років, був виявлений за допомогою нових супутникових даних і дослідження радіолокаційних зображень.

На думку дослідників, збереження цього первинного пейзажу свідчить про те, що EAIS залишався відносно незмінним протягом багатьох років, але незабаром ця стабільність може опинитися під загрозою через безпрецедентне підвищення глобальних температур, пише t4.com.

Автори дослідження використовували супутникові дані, щоб визначити хвилястість поверхні крижаного щита, яка дала підказки щодо природи рельєфу під ним. Використовуючи техніку радіолуни, вони змогли зобразити ландшафт, покритий льодом, на площі 32 000 квадратних кілометрів.

«Земля під Східно-Антарктичним льодовиковим щитом менш відома, ніж поверхня Марса, – пояснив у своїй заяві автор дослідження професор Стюарт Джеймісон. – І це проблема, тому що цей ландшафт контролює те, як тече лід в Антарктиді, і він контролює те, як він може реагувати на минулі, теперішні та майбутні зміни клімату».

Аналізуючи свої дані, дослідники визначили три височини, вирізані річкою, розділені глибокими U-подібними долинами. Цілком імовірно, що водні шляхи, які сформували цей ландшафт, текли під час і після розпаду суперконтиненту Гондвана, до появи перших льодовиків, які допомогли розмити долини на глибину близько 800 метрів.Річкові долини та височини розташовані приблизно за 350 кілометрів (217 миль) від краю льодовикового щита.

«Те, що ми знаходимо, – це стародавня поверхня суші, яка не була розмита льодовиковим щитом, а натомість виглядає так, ніби її створили річки до появи льоду, – сказав Джеймісон. – Це говорить нам про те, що в цій конкретній області не відбулося значних змін, а це вказує, що хоча ця частина крижаного покриву могла відступати в теплі часи в минулому, умови на цьому місці, ймовірно, не сильно змінилися. І це допомагає нам зрозуміти, як крижаний покрив може реагувати на майбутнє та поточне потепління».

У своєму звіті автори дослідження пояснюють, що ландшафт, ймовірно, був укутий льодом щонайменше 14 мільйонів років. Протягом цього періоду найтепліші температури спостерігалися приблизно три мільйони років тому в теплий період середини п’яцензійського періоду, але найнадійніші моделі льодовикового покриву свідчать про те, що EAIS не відступив так далеко до цього річкового ландшафту.

Можливо навіть, що стародавні пейзажі сформувалися ще 34 мільйони років тому, коли EAIS вперше з’явився після еоцен-олігоценового переходу (EOT) від теплих до льодовикових умов. Однак незрозуміло, чи льодовиковий покрив коли-небудь відступав настільки далеко протягом цього періоду, щоб оголити та змінити три річкові долини, які лежать приблизно в 350 кілометрах від краю EAIS.

«Вік поверхні суші невідомий, але він, ймовірно, передує середині міоцену (14 мільйонів років тому) і, можливо, датується переходом від теплих до льодовикових умов в Антарктиді після EOT», – пишуть дослідники. «Виживання ландшафту передбачає тривалий стабільний базальний тепловий режим і те, що край льоду навряд чи відступив так далеко вглиб суші, як ця місцевість, протягом теплих періодів останніх 14 мільйонів років».

Крім того, ці знахідки вказують на те, що підвищення температури теплого періоду середини П’яцензі було недостатнім, щоб змусити EAIS відступити аж до цього стародавнього ландшафту. Однак автори дослідження попереджають, що «ми зараз на шляху до створення атмосферних умов, подібних до тих, що панували між 34 і 14 мільйонами років тому від теперішнього часу до 2100 року за умови постійного спалювання викопного палива».

Якщо це не зупинити, довгострокова стабільність EAIS незабаром може залишитися в минулому.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---