«Просила на колінах, щоб не виганяли», – волинський блогер розповів про покинутих заробітчан в Італії

Після закриття кордонів у зв’язку з карантином сотні українців не можуть повернутися додому з Італії. Особливо не пощастило заробітчанам, які вперше поїхали шукати кращої долі якраз напередодні спалаху коронавірусу в Європі.

Волинський блогер Віталій Карпік з Камінь-Каширського району вже більше 15 років мешкає в Італії. Він розповідає: ще 8 березня в передмісті Мілану скептично ставилися до повідомлень про спалах нового вірусу і карантинні заходи. Та вже згодом італійці зрозуміли, що це не жарти.

Ситуація, каже, спонукала запропонувати допомогу: можливо, комусь потрібно підвезти продукти, можливо щось інше. Але навіть не очікував, що буде далі.

Після одного з таких звернень він отримав повідомлення, що двоє українців вже кілька днів живуть в Мілані просто на вокзалі: без грошей, без можливості повернутися додому. З’ясувалося, що двоє молодих буковинців приїхали ще на початку лютого на заробітки, але роботодавець виявився несумлінним: коли розпочалася епідемія перестав платити гроші, годував обіцянками. В результаті хлопців вигнали з житла, яке вони наймали, а останні гроші витратили на те, щоб дістатися консульства. В консульстві їм не допомогли і в розпал епідемії вони опинилися на вулиці і 6 днів ночували на вокзалі в центрі Мілану.Після того, як Віталій Карпік розповів їхню історію, знайшлася родина, яка на кілька днів прихистила заробітчан. Згодом працівники консульства таки допомогли їм виїхати з Італії і наразі вони вже в Україні – перебувають в готелі на 14-денній обсервації.Але на цьому історія не закінчилася. Після цього випадку Віталій почав отримувати сотні дзвінків та повідомлень з проханням допомогти. Люди, які не встигли евакуюватися, тепер не мають змоги повернутися в Україну. Всі вони залишилися без будь-якої підтримки, дехто просто телефонує, щоб поговорити про свою біду, бо більше – нікуди.

«Доброго дня. У нас така ситуація: ми з дружиною приїхали в Рим ще 6 березня до сестри в гості на кілька днів. Вона вагітна. Консульство не може допомогти. Потрібно якнайшвидше повернутись додому. Тесть інвалід, один залишився. Просимо про допомогу чи можливо якось повернутися додому? Ми вже не маємо коштів. У наших родичів, в яких ми зупинились, теж закінчуються кошти. Можливо, маєте дані когось з Риму, щоб нам допомогли», – пише один українець.Інша українка залишилася без роботи, не знає мови, не має куди іти. Свого часу, каже, теж доводилося спати на центральному вокзалі. Нині – боїться знову опинитися на вулиці.Ще одна жінка просить допомогти, адже навіть не знає як зареєструватися в консульстві в чергу на евакуацію. Каже, приїхала до Італії вперше, планувала бути тут з 20 лютого до 16 квітня – доглядати італійку. Вдома в неї лишилися двоє маленьких дітей. А тепер родичі кажуть, що доглядальниця їм не потрібна: вони всі вдома і невідомо, що буде далі.

«Я на колінах їх просила, щоб вони мене не виганяли з хати. Вона сказала: ненадовго, добре». Я мови майже не розумію. Вчора знайшла в інтернеті номер нашого консула, додзвонилася, він мені каже: «Реєструйся на літак, я вам не можу нічим допомогти». Навіть якщо я зареєструюся, як мені добратися до літака? «Шукайте знайомих». Я йому кажу: «Я перший раз, знайомих не маю, я навіть картки італійської не маю». Боже, я не знаю як і до кого мені звертатися в цій ситуації», – пише українка.Віталій Карпік теж зі свого боку пише до українського Консульства, але хороших новин мало.

«Вони кажуть: «Що ми можемо зробити? Таких звернень мільйони». Розповідають, що ведуть переговори з Україною, планують організовувати літаки. Люди записуються онлайн в черги на літак, але коли все це буде – невідомо. І тому в людей паніка, бо уже багато разів все відмінялося, як воно буде – ніхто не знає», – каже він.

Чоловік резюмує: так не можна з людьми. Можливо, варто було б організувати «гарячу лінію», долучити службу психологічної допомоги. Люди у відчаї, кинуті напризволяще і просто не знають, що робити. Сам же він переконує: намагатиметься і надалі допомагати в міру своїх можливостей.

«Тримайтеся! Всім зараз тяжко, але все мине. Намагайтеся один одного підтримувати, зідзвонюйтесь, допомагайте морально близьким і головне самі не падайте духом», – звертається він до співвітчизників.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---