Прєдєл Чернецького, Зюзя Григоренка і Блейд Коритнєвої

Вони змушують сміятися до сліз, повертають у дитинство найсерйозніших циніків, і дають змогу виявити у людині особливу рису, притаманну лише їй – почуття людяності і обов’язку.
Кого приручили і за кого відповідають лучани публічних професій, «ВН» вирішили спитати з нагоди Всесвітнього дня Землі.

До речі, сьогодні - День весняного сонцестояння. Вважається, що саме з цього дня, 21 березня, наступає справжня весна, а природа пробуджується після зимового сну.
***
Депутат та бізнесмен Олег Чернецький каже, що доглядати за тваринами, вигулювати їх і самотужки прибирати за ними навчився вже сповна.

Він розповідає, що в різний час у нього вдома жили мишки, різного розміру папуги, хом’ячки, шиншили, собачки, котики і навіть скати з Гонконгу.
Чернецький каже, що має мрію колись відкрити свій власний зоопарк. Чи, можливо, сконструювати Ноїв ковчег? Адже Чернецький зізнався, що любить брати усіх тварин парами.
На братів менших свого часу бізнесмен виділяв два поверхи свого будинку на вулиці Володимирській в Луцьку. Депутат не лінувався самотужки прибирати після тварин і годувати їх.
Тепер тішиться маленькою собачкою Джесікою породи цвергшнауцер. Її йому подарували діти і саме вони переважно за нею доглядають і граються.
Чернецькому дісталося лише вигулювання пса з 6 до 6:30 ранку. Джесіка має власний гардероб, який купують аж у Києві.
Депутат каже, що ближча йому по духу депутату кицька Кіса, яка народжує раз в півроку білих та пухнастих котенят. Сама Кіса породиста, хоч відповідних документів не має. Кицька домашня, однак має свої примхи.
Однак найбільшим «тваринним коханням» Чернецького є його породисті коні Мелітополь і Прєдєл.
«Бо це об’єднання руху, енергії природи і тварини, це внутрішня розмова між мною і твариною. Прєдєл дуже швидкий. Люблю їздити на ньому галопом так, що аж сльози лилися. Але, на жаль, нещодавно я впав, травмувався, тому зараз катаюся обережніше», - розповідає депутат.
***
У громадського діяча, колишнього депутата Луцькради та журналіста Олександра Мартинюка вдома живе сіренький пухнаста кицька. Звати п’ятирічну улюбленицю по хлопчачому - Рікі.

Мартинюк каже, що назвав так тварину на честь свого улюбленого героя мультфільму - Рікі-Тікі-Таві.
«Її подарували колеги з управління внутрішньої політики ОДА на мій день народження в період нетривалого чиновницького досвіду на посаді начальника цього управління. Це, щоправда, був більше подарунок дружині, ніж мені. До цього я, м'яко кажучи, прохолодно ставився до утримання домашніх тварин. Тепер від терпимості перейшов до прихильності», - розповідає Мартинюк.
Кицька спить на дошці для прасування, мало переймається вибором їжі, дуже спокійна, любить дивитися у вікно або футбол по телевізору. Рікі має гарний голос, а її нявкіт і мурчання можуть передати десятки емоцій – від вдячності до обурення.
Чи схожа кицька на свого господаря, Мартинюку важко сказати, однак він відзначає її інтерес до книг та перебірливе ставлення до людей: до когось одразу агресивно налаштована, а ще когось зустрічає вдоволеним муркотінням і треться в ноги.
***
Жужа і Зюзя – так кличуть шиншил депутата Луцької міської ради Сергія Григоренка. Пухнастиків обранець купив разом зі своєю дружиною. Жужа – дівчинка і має чотири роки,а Зюзя – на півроку старший хлопчик.

Хоча Григоренко активний захисник і любитель природи – дозволити собі в квартирі більш великих тварин вважає не гуманним. Шиншили сподобалися сім’ї депутата тим, що не мають неприємного запаху, гарні, дуже чистоплотні і активні.
Однак, депутат згадує, що проблем з гризунами вистачало. Наприклад, якщо вигулюючи тваринок в кімнаті він забував прибрати сторонні речі – шиншили їх гризли. Така доля чекала на сумку та чоботи господині дому, а також капці Григоренка.
Тепер вже Григоренко навчений гірким досвідом, а тому забирає потенційні іграшки від шиншил, а під стінами ставить коробки, аби тваринки не погризли шпалери.
«Зюзя має спокійний характер, дає себе погладити і врівноважений. А Жужа має гонор, може дряпатися, не любить, коли її чіпають і може вкусити» , - розповідає депутат.
Парочка вже давала своє потомство, хоча плодяться вони і не часто. Маленьких шиншил депутат роздає в хороші руки. Однак перед цим змушує майбутніх господарів прочитати книжку про цих тварин і здати своєрідний міні-екзамен.
***
Зустріч котенятка на кличку Тигрюля та депутата міськради Ірини Комлик була абсолютно випадковою. Комлик довго мріяла про кошеня британсько-голубої породи, але ніяк не могла знайти гідний варіант. Одного разу депутат побачила на Привокзальному районі Луцька жінку, що несла в кошику двох кошенят і хотіла віддати їх в добрі руки.

«З моєю натурою, ще з дитинства тягти усіх котів додому, які потрапляють мені на очі – в даному випадку ситуація закінчилася аналогічною. А ще як жіночка сказала, що мама у кішечки британська голуба, батько правда – дворовий смугастий, - віддати назад тварину я вже не змогла», - згадує депутат.
Згодом виявилося, що кішка мало має спільного з британською породою, однак стала улюбленицею не лише Комлик, а й її чоловіка, який до того кішок терпіти не міг.

Нині Тигрюля є повноправним і гоноровим членом родини, дуже любить чистоту і не дозволяє господарям навіть речі на радіатори класти, - аби всюди був порядок.
В сім’ї Тигрюлю називають лагідно Кицюха і з нею пов’язано чимало смішних історій. Наприклад, одного разу Тігрюля відгризала шнурівки на спортивних штанях чоловікові депутата, або ж носила їжу зі столу у ванну кімнату.
«У неї не те що своє крісло, у неї своє ціле двоспальне ліжко. На ньому вона спить, де хоче і на кому хоче, а коли перевертаєшся і ненароком її зачепиш чи скинеш з себе, ще й свариться. І не доведи Господи закрити у спальню на ніч двері. Одного разу я це зробила. Ні очей півночі не зімкнула, і двері тепер треба ремонтувати», - розповідає господиня.
Ірина Комлик каже, що її домашня улюблениця схожа на неї за характером - проста і відкрита, щира і водночас загадкова, а головне не соромиться своїх емоцій, якими б вони не були.
***
Мати в якості домашнього улюбленця таксу було давньою мрією підприємця та шоу-мена Андрія Котищука. Одного разу, розповівши про таке бажання одній зі своїх подруг, Котищук отримав в подарунок чорного криволапого короткошерстного друга.

Вже три роки такса Боба – вірний і надійний друг Андрія. З таким другом Котищуку комфортно і вдома, і на полюванні, і в житті.
Боба став улюбленцем усієї сім’ї Котищука. Тому кожен вважає своїм приємним обов’язком його якось побалувати.
Нині такса живе з Андрієвою сестрою Наталкою, однак зустрічі давніх друзів Котищука і Боби відбуваються ледь не щодня.
«Коли я декілька днів не заходжу до Наталки, то як приходжу, Боба залазить мені на руки, кладе лапи на плечі і дуже до мене тулиться, ніби обіймає», - розповідає шоу-мен.
Андрій Котищук каже, що собака дуже розумна і віддана. Має свій характер і часто його проявляє, однак тонко відчує стан душі і господаря.
«Він відчуває, коли у мене поганий настрій і просто лягає біля мене, а коли хороший – то вимагає, щоб я з ним грався», - тішиться Котищук.
***
Кицька Поліна фронт-мена гурту «Фіолет» Сергія Мартинюка або як його називають – Колоса - вибрала його сама. Соліст групи пригадує, що сидів з трьома друзями в автівці і кицька пішла саме до нього на руки.

Тоді, власниця кошеняти – подруга Колоса з Києва - вирішила руду кицьку подарувати Сергію і його другу. Однак, сталося так, що опіку над рудою кицькою змушений був взяти повністю на себе вокаліст рок-гурту.
Незабаром Мартинюку доведеться глядіти ще декількох рудих котів. Адже майже дворічна Поліна, не зважаючи на те, що нині лише початок весни, вже встигла завагітніти.
Поліна повністю горда і самостійна, як справжня кішка. Спить – де заманеться, на заборону лягати на ліжко господаря не зважає, гуляє – коли хоче.
«Поліна в більшості спокійна, якщо справа не стосується їжі. Тоді вона перетворюється на кровожерливого монстра з творів Стівена Кінга і готова руки мені кусати, коли я їй до прикладу насипаю корм», - розповідає музикант.
***
Любить прокататися з вітерцем верхи заступник міського голови Василь Байцим. Про його кобилу Діву, подаровану дружиною, знає усе – адже був присутній при її народженні на родинній фермі.

Кобила має спортивну породу голштин і своєрідний характер. Чиновник каже, що Діва дуже гонорова, однак до нього привітна, бо пам’ятає, хто саме її годував з перших тижнів життя.

Та все ж, зізнається Байцим, улюбленою твариною в його численному господарстві залишається вівчарка Ненсі. Тварина надзвичайно розумна та дисциплінована. Заступник мера зізнається, що йому часом здається, що Ненсі навіть його думки вміє читати.

Вівчарку, як і коника, Байцим виховав сам, нині собаці близько двох років. Навмисне командам її не навчали, однак вона завжди вірна і слухняна.
«Якщо треба йти поруч – йде поруч, якщо треба гратися – грається. Ніколи не плутається під ногами, коли щось роблю по господарству. На відміну від інших трьох собак – спаніелів і кавказця, які постійно заважають», - розповідає Байцим.
Зам мера каже, що Ненсі на нього за характером не схожа, скоріш навпаки – вона вміє завжди пристосуватися до настрою та гонору власника.
***
Зазнімкувати кицьку Брюсю депутата Луцькради Андрія Калахана виявилося непросто. Адже в пухнастої тварини весна почалася в повному розпалі і кицька цілими днями і вечорами шукала любовних пригод за межами садиби депутата.

Очевидно, Калахану в міжсесійний період доведеться шукати господарів для потомства своєї улюблениці.
Разом з тим, господар Брюсі каже, що кішка за характером схожа на нього: флегматична, врівноважена і самостійна. До того ж – справжня господиня. Восени вона ловить мишей в окрузі приносить їх в дім господарю як трофеї.
Брюся сама завжди вибирає з ким з домашніх їй дружити, поруч з ким лягати спати і гратися.
Калахан пригадує, що коли вперше кицьку приніс до нього додому сусід – звали її інакше – Брюс. Бо тоді, усі домашні були переконані, що кошенятко – то майбутній кіт, а не кицька.
Як з’ясувалося згодом, сім’я Брюсі з сімейством Калаханів вже мала зв’язок. Адже предок кішки –кіт Мусій, що жив у Андрія Калахана і помер у 2004 році.
***
Великою кількістю тварин може пишатися депутат обласної ради і Президент футбольного клубу ФК «Волинь» Василь Столяр. У нього в господарстві – і птахи, і коні, і екзотичні поросятка, і десятки собак. Свого часу навіть був ведмідь – однак того довелося віддати.
У депутата навіть є ідея зробити рекреаційний відпочинковий центр в районів Гараджанських лісів, якщо територію для такого місця йому нададуть.
Столяр розповів, що кожну з тварин вважає домашньою, адже саме він їх годує. Однак, справжньою пристрастю депутата були і залишаються акваріумні рибки, які той не лише тримає, а й розводить з допомогою професіонального акваріуміста.

«Нерви заспокоюють», - пояснює Столяр свою любов до мовчазних тварин.
Точну кількість акваріумів і кількість риб депутат пригадати не зможе – акваріумів у нього близько двадцяти. За десяток років захоплення рибками, у Столяра були і екзотичні піраньї, і сомики різних видів, і плоский дискус – екзотична кругла плоска риба з гарним візерунком.
Нині заспокоюють нерви Столяра у робочому кабінеті в великому акваріумі дві риби – акула та білий сом. Годує їх президент футбольного клубу печінкою, риби між собою не сваряться, а лише гордовито кружляють у воді.
***
Депутат Луцької міськради та підприємець Микола Яручик вирішив назвати свого кота Кокосом. Вже як рік - це його кращий друг: разом прокидаються, їздять на рибалку, відпочивають, катаються в авто.

Яручику тепер і повірити важко, що коли рік назад йому подарували Кокоса – депутат планував йому інше життя – не у себе в квартирі.
«Якби мені хтось раніше сказав, що у мене в квартирі буде жити кіт, то я б посміявся б з тієї людини. Тепер кожного ранку він мене будить лапою і своїм мокрим носиком», - розповідає депутат.
Кокос супроводжує Яручика під час рибалки. Підприємець каже, що його кіт справжній мисливець. На риболовлі ловить мишей в окрузі і приносить господарю. Після цього – гризунів їсть. Обожнює живу рибу.
Сміливого кота депутат бере з собою на відпочинок на Світязь. Кокос служить не гірше охоронного пса.
«Одного разу надавав псу по морді і потім ще раз на нього кинувся. Курей дорослих ганяє. Не сказав би що він спокійний, більше всього хижий і енергійний», - каже Яручик.
Депутат говорить, що кіт на нього схожий, особливо блакитними очима. А крім цього – він гарний господар.
***
«О Боже! Заберіть його! З нього ж виросте жорстока потвора…», - такою була перша реакція начальниці відділу молоді і спорту Ольги Коритнєвої, коли її знайомі принесли дівчині ще щеням її майбутнього ротвейлера Блейда.
Нині вже як п’ять років Коритнєва не може натішитися своїм чотирилапим другом і ласкаво називає його «Моя Пуся». Блейд охороняє покої Коритнєвою, вмощуючись на килимі поряд з її ліжком.

«Улюблена його команда: «Блейд, дай цьом!» Ну, і звісно, мої подруги… Він їх обожнює. Справжній кавалер! Покладе голову на коліна і так заглядає в очі, - диву даєшся!..», - розповідає очільниця «молодіжки» Луцькради.

Блейд безпосередній, має веселий норов та вміє щиро радіти. Однак, Коритнєва каже, що за характером вона багато в чому схожа зі своїм другим домашнім улюбленцем – котом Баксом, який живе у неї вже чотири роки.

Кота породи «російський голубий» чиновниця вибирала сама і сама регулярно слідкує за його іміджем. Хоча, Коритнєва зізнається, що левова частина обов’язків по догляду за твариною все ж припадає на її рідних – вичісування та водні процедури відбувається виключно під її наглядом.
***
Депутат Луцькради Олександр Пиза може довго розповідати про своїх улюбленців, адже в різні часи їх було чимало. Наприклад, про спокійного і розсудливого добермана Барона, якого невідомі отруїли приблизно п’ять років. Він був дуже вірним і відданим охоронцем, що дбайливо ставився до дітей.

Довгий час в оселі депутата жила кудлата ньюфауленд Баффі, яка нині стереже будинок тещі Пизи. Дочка Бафі – Сімба - скоро очікує на поповнення. І один з маленьких щенят найймовірніше оселиться в будинку Пизи.
Поки усі функції з охорони будинку депутата бере на себе «двортейр’єр» на кличку Бімка.

«Колись я йшов по вулиці Лесі Українки і побачив біленького цуцика. Він до всіх приставав, біг за усіма. Мені його стало шкода і я взяв дворняжку. Думав, що того хлопчик спочатку, а потім виявилося, що дівчинка», - згадує Пиза.
Депутат каже, що за характером на нього більше були схожі доберман та ньюфауленд, бо вони по натурі були спокійними та врівноваженими. А от часом вередлива, своєрідна і самобутня Бімка – схожа сама на себе.
Одного разу Бімка загубився. Олександр Пиза навіть шукав її, розпитуючи читачів «Волинських новин». Того ж дня Бімку знайшли – живого і неушкодженого. Тільки дуже голодного.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---