«Така… тепла осінь…»: до Дня українського кіно лучани зібралися на перегляд фільму Івана Миколайчука

Напередодні Дня українського кіно в аматорській кіностудії «Волинь», легендарній локації міста, лучани зібралися на новий кіноперегляд.

Вибір організаторки, журналістки і кіноаматорки Світлани Зозулі випав на другу за ліком режисерську роботу відомого українського актора, сценариста і режисера Івана Миколайчука «Така пізня, така тепла осінь» 1981 року.«Для мене усвідомлене знайомство з українським кіно почалося саме з кінопереглядів, влаштованих Світланою в аматорській кіностудії», – поділилася перед початком сеансу одна з глядачок, блогерка Мальва. Таку ж думку висловили й інші лучани, який прийшли в кіностудію «Волинь» того вечора.

Дійсно, показ шедеврів національного кіномистецтва – а це свідомо обрані Світланою призабуті сучасниками стрічки, які свого часу лежали «на полиці» в радянський період – формат, який за власною ініціативою запропонувала небайдужа кіноаматорка. Тут вже переглянули експериментальний фільм «Людина з кіноапаратом» творчого тандему Дзиґи Вертова і Михаїла Кауфмана, «Камінний хрест» Леоніда Осики, «Анничка» Бориса Івченка, «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка та інші. Демонструвала Світлана і власні короткометражки на кіновечорі «Політ над кіном Зозулі». Працювала як сценарист і режисер-аматор в кіностудії в часи, коли тут ще творили Борис Ревенко і Валерій Бєлов. Пам’ять про цих людей вона трепетно береже і не втомлюється нагадувати про них у своїй журналістських роботах.Одна із найяскравіших сторінок життя кіностудії – це приїзд до Луцька Івана Миколайчука у 1985 році і його спілкування з луцькими кінематографістами. Тут йому присвячена фотокомпозиція, серед яких і фото актора, зроблене саме тоді в нашому місті.«Така пізня, така тепла осінь» – друга режисерська робота відомого кіноактора, його здійснена вимріяна ідея показати тугу за Україною вимушених емігрантів. Після років еміграції в Канаді, на схилі літ чоловік разом із онукою приїздить у рідне село. Він хоче побачити рідні місця, людей перед тим, як остаточно осліпне. А онучка відкриває для себе землю своїх предків і зустрічає буковинського хлопця Григора. Між ними спалахує кохання – «щось більше за нас». Повернеться Орися до Канади чи залишиться з коханим в Україні?Традиційно перед початком фільму Світлана Зозуля коротко розповіла про значення фільму у творчості Івана Миколайчука, виконавців головних ролей Петра Міхневича і Галину Сулиму (Щебивовк), цікаві перипетії їхніх доль: «Іван Васильович не тільки зіграв у ній головну роль, а й створив її як режисер та співавтор сценарію разом із Віталієм Коротичем. Цей ліричний і душевний фільм, хоч і порушує одвічну нелегку тему української еміграції, але дарує надію на повернення українців до свого коріння. Тим паче, коли до цього спонукає... сама любов». На жаль, ця кіноробота стала для Івана Миколайчука останньою.Після завершення сеансу лучани обговорили відкритий фінал фільму, обмінялися враженнями. Вдячна шанувальниця цих кінозустрічей Мальва зробила запис у книзі відгуків. До нових зустрічей з українським кіномистецтвом в Народній аматорській кіностудії «Волинь»!Фото з архіву Світлани Зозулі, фото події Маші Пилипчук

Маша Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---