Трагедія родини протоієрея Георгія Лобачевського

На сільському кладовищі Смідина, навпроти Хресто-Воздвиженської церкви, стоїть капличка, збудована в другій половині 1913 року, за іншими даними – на початку 1914-го. З нею пов’язана одна із трагічних сторінок історії населеного пункту, в якому в різні часи функціонувало шість храмів, зокрема Микільський (друга половина ХІV ст.), Святого Симеона, Хресто-Воздвиженський (1693–1944 роки), Свято-Троїцький (1869–1944 роки), Світлого Воскресіння Христового (1884–1944 роки) та збудований у 1991 році також Хресто-Воздвиженський.

Згадувану капличку на прохання тодішнього настоятеля храму протоієрея Георгія Лобачевського разом з іншими односельчанами споруджував Федір Кулінчик, якого згодом забрали на фронт. Як згадує його донька Тетяна Конончук, було це напередодні Першої світової війни. Люди возили для каплиці на цвинтар цеглу із сусіднього Мацейова, тому вона виросла швидко і вправно.

Про це йдеться на сторінках щотижневої газети Волинські Новини (№ 31).

Незважаючи на плин років і пошкодження під час Другої світової війни, каплиця збереглася і до наших днів. В усипальниці знаходяться дві домовини доньок батюшки Георгія Лобачевського: рідної Ніни та прийомної Домініки. Над ними на листовому залізі – зображення їхніх святих покровительок. На стіні навпроти вхідних дверей – напис про те, хто тут спочиває.

– Священик Георгій Лобачевський був родом із Білостока Луцького повіту Волинської губернії, – розповідає заслужена вчителька України, місцевий краєзнавець Надія Шевчук. – Він закінчив Холмську духовну семінарію. Спочатку працював псаломником, вчителем церковнопарафіяльної школи, а згодом його рукоположили в духовний сан. У 1908 році отця Георгія направили служити в Смідин. Духівник відзначався сумлінністю, чесністю, зразковою поведінкою, не мав жодного службового стягнення, отримував лише нагороди та відзнаки, його шанували односельці.Відповідно виховував і свою доньку Ніну, яку родина віддала здобувати освіту в Острозьке жіноче училище імені графа Блудова. Денний розпорядок там був дуже насичений та організований так, що дівчатка практично весь день навчалися, мали вільні лишень дві години.

Ніна повернулася після закінчення училища додому. Хтозна, як склалася б її доля, якби не зустріла молодого польського землевпорядника, який закохався в єдину доньку священика. Та на біду він був католиком, отже, мови про одруження не могло вестися. Православний Георгій Лобачевський ніколи б не погодився на такий шлюб.

18 квітня 1913 року батюшки Георгія та його дружини матушки Хіонії не було вдома. Закоханий парубок викликав дев’ятнадцятирічну Ніну на побачення. Можна тільки здогадуватися, який відчай та смуток огортали серця молодих людей, коли вони зрозуміли, що не зможуть бути разом. Хлопець відважився на жахливий вчинок: він застрелив Ніну й сам покінчив життя самогубством. Сталося це неподалік Хресто-Воздвиженської церкви. Ховали дівчину 20 квітня, відспівував її священик із сусіднього села Паридубів протоієрей Іоанн Михалевич. На місці трагічної загибелі Ніни Лобачевської батько встановив пам’ятник, однак, на жаль, він не зберігся. Згодом на цвинтарі збудували каплицю з усипальницею, у якій і перепоховали Ніну.

Після пережитої біди подружжя Лобачевських удочерило дівчинку Домініку. Але зла доля продовжувала переслідувати родину. Невдовзі Домініка захворіла і померла ще у дитячому віці. Її поховали у каплиці поряд із Ніною. Та родина не впала у відчай. Вона бере на виховання ще одну дівчинку – Людмилу, яка виросла, вийшла заміж та народила двох дітей. Однак після Другої світової війни жінка підірвалася на міні, що залишилась у землі після активних бойових дій в Смідині. Родичі Людмили й досі мешкають в Лісняках та Смідині.

– Георгій Лобачевський служив у Хресто-Воздвиженському храмі до лютого 1925 року і помер від хвороби, – продовжує розповідь Надія Тарасівна. – А в каплиці у післявоєнний період проводили заупокійні богослужіння та панахиди у Провідну неділю. Довгий час її ніхто не ремонтував, тому купол каплиці міг у будь-яку мить упасти. У 2007 році місцева громада замінила повністю на споруді дах, виготовила новий купол, пофарбувала стіни. Лише в одному місці залишилася первісна кладка цегли як свідчення про роботу майстрів, що споруджували каплицю.

Наталія ЛЕГКА

Фото автора

Старовижівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---