У луцькому храмі – поминальна субота

" Корисним є в пам’ять про померлого жертвувати на церкву... Але жертва на церкву – це не тільки гроші. Древні християни приносили на могили померлих хліби і вино. На поминальні столи приносять кутю, хліб, крупи, печиво, фрукти, цукерки, борошно тощо. Те, що принесено у храм, треба залишити на столі: споживаючи принесене, священнослужителі й ті, кому вони передали пожертву, творять поминання." Тобто неси попам все, що є - гроші, продукти... Мало кто знает, что слово "кретин" в переводе с латыни означает христианин.

Почему, когда ты разговариваешь с Богом, это называется молитва, а когда он с тобой — шизофрения?

нетолерантність - у цьому вся суть нашої церкви, і московського, і київського патріархатів: "При цьому належить пам’ятати, що вносити імена потрібно тільки тих померлих, які були охрещені в Православній Церкві й до смерті залишалися її членами. Про охрещених в інших конфесіях, нехрещених та самогубців можна помолитися вдома чи над їх могилою."

Давайте згадаємо кожен своїх померлих рідних, щоб і нас коли не стане згадували в молитвах . Пам'ятаймо про них, незалежно від патріархатів і в який Храм ходимо молитися. Життя складне, а про загробне життя мало що знаємо.

Ми згадуємо святого великомученика Димитрія Мироточця Солу́нського, якого було закатовано (†) 8 листопада 306 р. в м. Солунь (Салоніки) Греція..., а до чого тут "московський святий" Дмітрій Донской?! ... Який усупереч поширеній думці, не показав себе як полководець належним чином, навіть виявив слабкодухість у битві з військами Золотої Орди, 8 вересня 1380 на Куликовому полі (прозваний за цю битву Донським, бо при впадінні р. Непрядва в р. Дон)... В той історичний кривавий день полягло тисячі воїнів московських ... Однак ця його "перемога" не привела до ліквідації золотоординського панування, і хан Тохтамиш, захопив Москву, і спалив її, як і інші міста Московії... Тоді ординцями було вбито понад 24 тис. москвичів, не рахуючи втоплених і спалених... Дмитро Донський зі своїм військом після тої "перемоги", не боронив свою Москву, а втік до м. Кострома. ( така тактика московських полководців)... Пізніше він змушений був віддати в заложники хану свого сина Василія, якому 1385 року вдалося втекти до Молдови, а звідти – на Галичину... Того ж року Дмитро уклав мир з великим князем рязанським Олегом Івановичем, який до цього був союзником Тохтамиша (за це Дмитро Донський спустошив Рязанщину), і віддав свою дочку Софію за його сина Федора. Взимку 1385–86 він завдав тяжкого удару своєму союзнику, Новгороду Великому... Та внаслідок Кревської унії 1385 року вплив Москви на західні напрями послабшав, насамперед у Смоленському князівстві... Загалом князювання Московії Дмитра Донського коштувало тяжких людських і матеріальних втрат... Головне досягнення,1389 року Дмитро Донський встановив новий (територіальний) устрій, обмежив права боярства, сприяв централізації органів влади... Канонізований 1988 році Російською православною церквою, причислений до лика святих. І сьогодні у кожному православному храмі моляться перед його іконою, а також в Україні модно в честь цього святого називати православні церкви! ... То ж почитайте історію, і задумайтесь яких "святих" згадуєте, та славите!

А неправославні прирівнжються до нехрещених і самогубців... Жесть!!!

согласно скрепов гундяева дмитрий солунский одержал победу в куликовской битве. в ней участвовали зеленые человечики лично путин во главе гос думы россии. ну а замполитом был сам кирил. это все при том что московия назвалась россией неполных 300 лет назад .вот так и забивают дурью головы прихожанам в расчете что не все грамотные