У волинських селах з колодязів зникає вода

У селах Лежниці та Михалє в Іваничівському районі, поблизу яких розташовані гірничі виробки шахт, зникає вода навіть у тих місцях, де донедавна можна було ловити рибу.

Про це пише видання БУГ.

Ще зовсім недавно мешканці Іваничівського району та Жовтневого оббивали пороги кабінетів різних інстанцій з проханням зарадити проблемам, які виникли через підтоплення будинків, підвальних приміщень, гаражів, городів. Люди потерпали від знищення врожаїв і винуватили владу та керівництво шахт, бо сааме закриття вугільних підприємств спричинило підняття рівня ґрунтових вод. Тепер же проблема полягає у тому, що води у місцевостях поблизу гірничих виробок, зовсім не стало.

Рівень води в колодязях у селах Лежниці та Михалє Іваничівського району коливається від 1,5 до 2-ох метрів. Хоч одночасно з шахтою №10 “Нововолинська” будувався водогін у селах, які територіально наближені до копальні, це будівництво так і не було доведене до кінця. Варто додати, що неподалік знаходиться також і шахта №1.

“Проклали 300 метрів труб у Лежниці, на тому робота закінчилась. Кажуть жителі, що біля кілометра труб прокладено також під польовою дорогою, що веде на Михалє. Ці два села в буквальному сенсі перерили ровами і лишили все напризволяще. Люди потім засипали щебінем власноруч. Гірничі виробки дають про себе знати – стіни на будинках тріскають. Мій дім на підвищенні знаходиться, то в нас ще не така біда, а є ж сім’ї, що за 300-400 метрів за водою їздять, у бочках додому возять. Водойма була біля села, люди з Нововолинська та навколишніх сіл рибу ловити їздили, і та висохла. Нас і землі позбавили, шахті віддали, приговорюючи: буде побудована копальня – буде все”, – скаржиться жителька Лежниці Наталія Грищук.

Видання зазначає, що у проектах не передбачили жодних природоохоронних заходів. Спеціалістів, які б спостерігали за станом довкілля на полях шахт, теж немає.

Незавершена водопровідна мережа – наслідок безвідповідальності та байдужості до долі людей, які живуть поблизу шахт, адже її наявність є необхідною передумовою початку будь-якого будівництва, зауважують журналісти видання.

“Якби ви бачили, як грандіозно все починалося, скільки техніки працювало над тим водогоном. Сільський голова каже, що проекту не показували, як шахту будували. Подейкують, згідно цього документу і дитячі садки в наших селах мали бути. А зараз таке враження складається, що про нас зовсім забули. Без дороги, без освітлення вулиць, а тепер ще й без води”, – розповідає Катерина Столярук, яка також живе у Лежниці.

У 2002-му році люди власним коштом провели газ в селах, додатково фінанси виділила облдержадміністрація. Тепер деякі жителі будують артезіанські свердловини – недешеве задоволення, яке обходиться в 30 тисяч гривень.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---