Волинянка сорок другий рік працює депутатом

Журналістські стежки випадково привели мене до незвичайного депутата. І унікальність цієї людини – не в мільярдних статках чи приватних церквах. А в тому, що прокидається о п’ятій ранку і лягає аж о 23-й. Трудиться на благо не тільки людей, а й тварин. На кожних виборах їй довіряє аж 80% виборців. І довіряє не рік, не два, а понад 40! Скажете, фантастика? Ні, реальність. Побачити її можна в селі Уховецьку, що на Ковельщині. І звати цю майже фантастичу героїню Надія Македон, - йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини від 24 листопада (№ 43).

Трудовий досвід почався… з криміналу

Із легендарним полководцем Македонським 69-річна Надія Леонтіївна нічого спільного не має. Хіба що принцип – боротися й перемагати. Бо як стала жінка ще у 1968 році депутатом, так і перемагає на виборах уже десять скликань поспіль. Винятком став хіба період, коли народила сина.



– Не думала й не гадала, що коли-небудь стану депутатом, ще й із таким стажем, – зізнається оповідачка. – Бо зростала у сім’ї колгоспників, із дванадцяти літ ходила з мамою на ферму, навчилася доглядати за тваринами. Дуже шкодувала худібку, що з якихось причин хворіла й помирала. І саме тоді вирішила стати ветеринаром.

Після дев’ятирічки дівчина вступила до Рожищенського ветеринарного технікуму, а після його закінчення заочно навчалася в Білоцерківському сільськогосподарському інституті. Заочно, бо вже тоді й на роботу влаштувалася у колгосп «Полісся», і заміж вийшла, і навіть доньок народила.

– Встигати усе мені допомагали чоловік, мама та, звісно ж, любов до професії, – провадить Надія Леонтіївна.

У нескладній, здавалося б, роботі ветеринара труднощів ніколи не бракувало. Навіть до судової лави доходило!

– Ще не встигла я в колгоспі й півроку потрудитися, як на мене завели... кримінальну справу! Звинуватили в тому, що у господарстві стався масовий падіж овець. І хоча це явище на той час було типовим, проте винного ж мусили знайти. А кого? Ветеринара, звісно! – тепер уже з усмішкою згадує «кримінальне» минуле пані Македон. Хоча тоді суворі радянські закони могли й за ґрати жінку запроторити.

На щастя, справу з вівцями вдалося «зам’яти» (півроку молодий спеціаліст мусила половину зар­плати віддавати як штраф). І відтоді Надію Леонтіївну турбували на фермі суто професійні клопоти. А їх, самі розумієте, ніколи не бракувало.

– Як у кожного лікаря – робочий день був ненормований, – зізнається оповідачка. – Коли є корова хвора чи телятко кволе, ціла ніч – у тривозі. І раптом що – сідай на велосипеда та їдь.

По консультацію до ветеринара ціла округа звертається. Адже все, що стосується тварин, Надія Леонтіївна знає достеменно. Приміром, аби корова менше хворіла та давала більше молока, треба двічі на рік проводити їй дегільментизацію (вводити спеціальні препарати проти глистів). Уперше – навесні, приблизно за два тижні до вигону на пасовище. Удруге – восени, коли худоба стає на стійло.



– Зараз, коли з’явилися мобілки, значно простіше людям помагати. Дуже часто телефоном консультую, якщо в господаря корова кашляє чи не встає, чи мало молока стала давати, чи поносить. Як є потреба – приїжджаю й оглядаю. Бо хоча вже рік, як на фермі не працюю, та за 47 літ роботи вмію хворобу визначити з того, який тварина має вигляд, як дихає, як реагує при натиску на той чи той орган, – розповідає жінка. – Якщо людина може розказати й показати, то худоба хворіє мовчки. І за тим, наскільки ветеринар розуміє тварину, якраз визначається його фаховість.

«Не хочу йти на вибори, та люди тягнуть»

Усе життя допомагаючи тваринам, Надія Македон і про людей не забуває. Коли 21-річною вперше стала депутатом, сприйняла це не більш як додаткове навантаження. Адже в позаробочий час мусила ходити до односельців, агітувати за безплатне здавання картоплі для військових та лікарень, дивитися, аби двори були охайні.

Та з часом громадська робота з обов’язку переросла в душевну потребу. І тепер Надія Леонтіївна прос­то не мислить, як це – лишитися осторонь проблем громади?!

– Якщо порівнювати часи радянські й нинішні, коли вже Україна незалежна, то бути депутатом зараз набагато складніше, – каже Надія Македон. – Старі люди повмирали, молодь байдужа, навіть зріле покоління до роботи не рветься. Тож не раз мусиш брати ініціативу у свої руки та нести відповідальність за реалізацію задуманого.

Серед проблем, якими клопочеться Надія Леонтіївна, – газифікація села, будівництво дитсадка, відкриття аптеки. Поряд із фінансово затратними є питання, на розв’язання яких потрібні час та бажання.

– Був період, особливо взимку, що молодь стала до чарки заглядати. Хлопці дебоширили, вдома сварки-бійки влаштовували. Тому разом із сільським головою, дільничним міліціонером, учителями здійснювали рейди закладами відпочинку, ходили в неблагополучні сім’ї, – розповідає співрозмовниця. – Навесні традиційно організовуємо сільську толоку, аби до Великодня навести в Уховецьку чистоту й порядок. Одне слово, як є бажання – робота депутатові зав­жди знайдеться. Причому не платять за неї ні копійки!

А коли запитую, чому саме Надію Македон уже десяте скликання громада депутатом обирає, жінка лиш усміхається:

– Мабуть, тому, що довіряють. Сільський депутат – це ж не такий, як у Верховній Раді. Нам треба підхід до людини мати, вміти порозумітися. От ходила я селом гроші на газопровід збирати. В одній хаті каже жінка: «Не дам, бо з фінансами проблеми». А вже наступного ранку приходить її чоловік: «Раз ви збираєте, значить, справа потрібна», – каже і дає потрібну суму.

У майже 70 літ (ювілей у квітні буде) давати всьому лад, зізнається Надія Леонтіївна, нелегко. Бо навіть із виходом на пенсію жінка не припиняє громадської роботи, у власнім господарстві трудиться.

– Тримаємо із сином багато живності. Корову, двох биків, четверо коней, свині, птицю. Невістку молоду будити шкода, бо дитя маленьке. Тому стараюся сама всьому дати раду. Ще як на фермі роботу починала о восьмій ранку, то щоби вдома попорати – вставала в четвертій-п’ятій. Увечері так само: лягаєш опівночі, влітку – і ще пізніше. Та доки Бог дає силу – працюєш.

А що ж до депутатства, то з ним, каже пані Македон, не раз хотіла «зав’язати». Мовляв, хай молоді йдуть. Одначе й тут не все так прос­то.

– На останніх виборах думала не висуватися. Стали люди приходити, просити – як відмовиш? І хоча на моєму окрузі йшли молодші, енергійніші, проте 80 відсотків голосів було за мене, – не без гордості зазначає оповідачка.

До речі, щодо гендерної рівнос­ті, то в Уховецьку ця проблема – не на часі. Бо тут із 11 депутатів сільської ради восьмеро – представниці прекрасної статі. На думку пані Македон, саме жінок обирає громада, бо вони відповідальніші, добріші, ініціативніші, проблемою кожного переймаються, як своєю. А те, що це справді так, – власним прикладом і численними нагородами демонструє Надія Леонтіївна:

– Маю ось чотири медалі. Вісім грамот і подяк, – демонструє. – Не те, що наші «слуги народу». Ми з уховецькими депутатами на останній сесії сільради як позбиралися, то всі казали: «Та на ті декларації страшно дивитися! Та скільки над народом можна знущатися?! – не стримує жінка і зараз емоцій. – Бо дай той документ заповнити мені – людині, яка вже сорок другий рік на благо громади старається, то серед статків – тільки корова, свині, птиця й півтора гектара поля.

– А ще, – додаю, – добра слава, довіра і шана. Тобто те, чого більшості парламентарів уже ніколи не отримати.

Оксана БУБЕНЩИКОВА

Ковельський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---