Волинянину на передовій потрапило до рук «Послання Путіну»

«Москва. Кремль. Двом карликам» - так називається поетичне послання Путіну, яке потрапило на передовій з рук волонтерів до волинського добровольця із 95-ої аеромобільної механізованої бригади.

Лист привезли разом з іншими подарунками – дитячими малюнками, ляльками-оберегами, які не просто піднімають бойовий дух бійців, а вкотре переконують їх, що українці у неоголошеній війні з Росією не «укропи» чи «майдануті», а герої, які ціною власного життя відстоюють гідне майбутнє нашої Батьківщини.

Судячи з тексту «послання», лист прийшов з Івано-Франківська. Автор листа – дядько Петро, напевно, людина немолода, що не може стати в ряди захисників України, але підтримує їх серцем і душею, називаючи своїми синами. А у формі відкритого листа прагне змалювати власне бачення причин військового конфлікту.

Москва. Кремль. Двом карликам

Ще лани широкополі, і Дніпро, й Карпати

Стануть кісткою вам в горлі, карлики прокляті.

З чого взяв ти, підлий гноме, що ти є великий?

Ти для мене, лисий карлик, фальшивий, безликий,

Ти і твої холуї ллють брудом з екрану,

Мов забули, хто господарі від Дону й до Сяну!

Ти неначе вовкулака із розбійним свистом

Називаєш українця цинічно фашистом.

Чи ви думали колись, два нікчемних гноми,

Що подумають про вас оті міліони,

Що пліч-о-пліч, голі й босі, фашиста спиняли,

І як згодом «брати старші» їх внуків вбивали.

Подивися, Юдо клятий, на братські могили,

Що тебе, як братовбивцю, треба в клітку гнати,

Десь далеко в твоїй тундрі в землю закопати.

Щоб земля ота сибірська мозок твій студила,

Щоб не знав ніхто на світі, де твоя могила.

Скільки є могил, катюго, по цілому світі,

Скільки там лежить без слави вкраїнського цвіту.

Ви ж тепер із німаками мед-горілку п’єте,

А по мені й Україні з мінометів б’єте.

Як сказав наш дід Богдан, аж дверима гуркнув,

Його тато як робив, щоб ще раз був штуркнув.

Тож почуйте ви мене і Вкраїну милу,

Осідлайте ви, два гноми, скажену кобилу,

І, як кажуть в нас в Франківську, поки ще не смеркло,

Підкрутіть хвоста кобилі і летіть у пекло!

Будуть вас там харцизяки у смолі варити,

Щогодини заставляти сльози сиріт пити.

Проклянуть вас на цім світі і звірі, і люди.

Знову лине плач трембіти від хати до хати,

Щоб ти здох іще до ранку, іроде проклятий.

Плачу щиро, сивий батьку, і я із тобою.

Слава вічна Україні і слава герою!

З великою любов’ю і повагою моїм синам, яких я не знаю в обличчя, але щиро люблю. Бережіть себе, хлопці! Забийте кіл осиковий гадині в груди і повертайтеся додому живі і здорові!

Слава Україні! Слава героям!

Слава нації! Смерть ворогам!

Дядько Петро

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---