Волинське село на сто людей: там зростали відомі письменники і стоїть 400-річний каштан

Багате на таланти село Ужова Копачівської громади, де мешкає трохи більше за сотню людей. У цьому селі провів молоді роки письменник-шістдесятник, заслужений діяч мистецтв України Йосип Струцюк. Він навіть має «свій» древній каштан. В Ужові також минуло дитинство письменника та поета Ігоря Павлюка.

Обоє радо поділилися спогадами про село в сюжеті ТРК «Аверс».

Місцева підприємиця і продавчиня єдиного на село магазину Світлана Тананайко з гордістю показує древній «каштан Струцюка».

«Виходець із нашого села – Йосип Струцюк. Це його каштан, бо він жив тут. Хати, на жаль, уже немає, бо її продали. А каштан, якому понад 400 років, залишився», – зауважила Світлана Тананайко, додавши, що в селі ще є 300-річна липа.

Письменнику-шістдесятнику й почесному громадянину Луцька Йосипу Струцюку цього липня виповнилося 90 років. Він не зміг завітати в село, де минула його юність, але поділився спогадами телефоном.

«Біля хати стояв каштан старий. Тоді казали, що йому 400 років. Якось хлопці кинули клич: «Давайте позмагаємось: хто вилізе на каштана». Скільки хто не пробував вилізти – ніхто не міг», – пригадав Йосип Струцюк.

Читати ще: «Не продам, вони – у мене в душі», – єдиний власник коней у волинському селі

Йосип Струцюк народився на Холмщині, в 1944 році його з батьками депортували у Запорізьку область. Уже звідти двома роками пізніше, рятуючись від голоду, родина переїхала в село Глинище, що потім приєдналося до Ужови.

В Ужові жив і племінник Йосипа Струцюка – поет Ігор Павлюк. З його слів, біля хати дядька колись був німецький цвинтар.

Ігор Павлюк навідався і до своєї хати – жив тут із дідусем, бабусею, прадідом і прабабусею. Мама поета померла через кілька днів після пологів.«Тут жили переселенці з Холмщини – мої дід, бабуся, прадід і прабабуся. Вони мене забрали, коли мама померла. Я в Ужові ріс до 17 років. Зараз у тій хаті живуть інші люди. Коли закінчив факультет журналістики у Львові, то дав оголошення про розмін хати, яку успадкував після смерті бабусі. Не міг уявити, що знайдеться людина, яка дасть мені львівську квартиру, а сама переїде сюди. Але знайшовся такий собі пан Гущенков – росіянин із Калузької області, який мав сімох дочок. Село його прийняло, українізувало», – розповів Ігор Павлюк.

Читати ще: «І шкода продавати, і важко тримати». У волинському селі – одна корова

Нині в хаті мешкає одна з дочок українізованої сім’ї. Письменник виріс на казках і магічних легендах свого села, тепер переповідає їх онукові. А першу книгу «Острови юності» майже повністю присвятив хаті свого дитинства. Рідне село досі надихає Ігоря Павлюка на творчість.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---