«Вульгарна п’єса»: творіння митця-провокатора у Луцьку

Наповнену чорним гумором та сарказмом «вульгарну п’єсу» «Мати» польського митця-провокатора Віткація втілили актори луцького та харківського театрів, а також пересічні лучани.

Виставу «Мати» за п’єсою Станіслава Іґнація Віткевича (відомого під іменем Witkacy польського митця-експериментатора) показали лучанам актори театру-студії «ГаРмИдЕр» та харківського театру «Арабески» сьогодні, 28 березня.

У експериментальному дійстві також взяли участь п’ятеро лучан, які зголосилися вперше спробувати себе у якості акторів на заклик «ГаРмИдЕру». За результатами чотиригодинного кастингу їх відібрали до участі в незвичній постановці.

Перед початком імпровізаційної вистави глядачам роздали листки паперу, аби ті могли на них поставити питання акторам та режисеру (після завершення вистави запланували спілкування з публікою).

Режисер театру-студії Руслана Порицька зізналася, що лише приблизно уявляє те, що зараз відбудеться на сцені. Завдяки Генеральному консульству Республіки Польща у Луцьку, зокрема консулу Кшиштофу Савіцкі та Генеральному консулу Беаті Бживчи з’явився черговий спільний проект. Раніше лучани мали змогу побачити виставу «Віткацій є / Віткація немає» у виконанні гармидерівців.



Цей проект поєднав волинських театралів із польським художником, драматургом та культурним провокатором, цікавим та непересічним Віткацієм. П’єси Віткація досі шокують публіку та змушують її замислюватися. Окрім цього, в рамках цієї постановки поєдналися два театри – харківський театр «Арабески» (його директор Світлана Олешко завітала до Луцька) та луцький «ГаРмИдЕр». Головну роль у виставі зіграв актор театру «Арабески», відомий співак Михайло (Місько) Барбара. Руслана Порицька зауважила, що дійство на сцені є імпровізацією, адже перед виставою провели лише одну репетицію.

Присвятили виставу 130-ій річниці від дня народження Станіслава Іґнація Віткевича, а також Дню театру.

Під музичний супровід барабанів на сцені з’явився сам автор – Віткацій, образ якого втілив актор Андрій Фаткулін. Глядачам повідомили, що «Мати» - «вульгарна п’єса у двох актах із популярним епілогом». В образі головної героїні, Матері, яка постійно вживає алкоголь та морфій, виступив вбраний у чорну сукню Місько Барбара.

«У першому акті всі бліді, як трупи, без тіні кольору, вуста чорні, рум’янець чорнуватий, костюми і декорації виключно у чорно-білих тонах, єдина кольорова річ – це в’язання», - оголосив Віткацій.



Незвичності постановці додавало те, що актори читали свої репліки із друкованого варіанту п’єси.

Цікаво, що до участі у виставі активно залучили глядачів. Так, вони були змушені розплутувати в’язання Матері у перерві між першим та другим актами та розганяти дим, що символізував кокаїн, у перерві між другим актом та епілогом.



Перед луцькою публікою постали Леон (син головної героїні, який хоче, аби його філософські ідеї здобули загальне визнання, а згодом стає альфонсом та шпигує), його наречена Софія (яка згодом стає повією), служниця Дорота, заможна дама Люцина Бір (утриманцем якої стає Леон) та інші неординарні герої. Дія вистави сконцентрована навколо складних стосунків Матері та Леона, який намагався жити за її рахунок (вдова-аристократка заробляла на життя в’язанням). Леон - філософ, який пророкує кінець цивілізації, зрештою, заробляє гроші, продаючи інформацію про військові таємниці та завівши роман із заможною жінкою. Його дружина, яка поділяє та підтримує ідеї чоловіка, перетворюється на повію та коханку одразу двох багатих чоловіків. Реальність вистави помітно викривлена, наповнена сарказмом та чорним гумором.

Завершується другий акт сліпотою та смертю Матері під впливом алкоголю та кокаїну, а епілог відбувається у закритому чорному приміщенні з манекеном, що зображає неживу Матір та всіма персонажами вистави (включно з померлим батьком головного героя, чий голос чувся за завісою впродовж перших двох актів, творячи своєрідну пародію на «Гамлета» Вільяма Шекспіра).



Після завершення імпровізаційної вистави у глядачів виникло чимало питань до акторів. Так, цікавилися тим, чому, на відміну від інших персонажів, обличчя Матері було природнього кольору, а не пофарбоване у білий колір. Місько Барбара у відповідь пожартував, що має природно жахливий колір обличчя.

Також запитували про те, що вживала Матір перед виставою. Місько Барбара відповів, що вживав горілку, морфій, кокаїн, все, що горить. Насправді, з його слів, в «Арабесках» існує правило не вживати жодних збудників чи заспокійливих перед виставою.

Про свої враження від вистави розповіли п’ятеро добровольців, які зголосилися стати акторами у цій постановці. Вони визнали, що експеримент був цікавим, ніхто заздалегідь не міг уявити, що відбудеться на сцені, перший театральний досвід дехто назвав великим екстримом.

Експериментальну та незвичну постановку луцька публіка, незважаючи на складність п’єси, сприйняла дуже позитивно.

«Чудово, класно, можливо геніально», все було настільки чудово, що незрозуміло, хто з театру, а хто з вулиці», – описали свою оцінку вистави глядачі.

На запитання, чому для постановки обрали саме цю п’єсу Віткація, Руслана Порицька відповіла, що цей твір принаймні має чітку сюжетну канву, порівняно з іншими п’єсами автора. Вона розповіла, що дехто з тих, хто зголосився взяти участь у постановці, отримавши текст п’єси, відмовився від цього.

«Нам добре з Віткацієм, він живе в нас, мені здається, що ми спіймали його хвилю і нам на ній комфортно в якийсь момент отак повар’ятувати», - зазначила Руслана Порицька.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---