USD 25.5 25.65
  • USD 25.5 25.65
  • EUR 29.8 29.95
  • PLN 6.97 7.02

«Вибиті зуби – не найстрашніше у хокеї», – чемпіон світу з хокею Дмитро Христич

На відкриття міжнародного турніру з хокею серед аматорських команд до Луцька приїжджали зірки українського хокею – Юрій Гунько та Дмитро Христич.
Зірки українського хокею побували в гостях у "Волинських новин" та взяли участь відеочаті. Найцікавіші моменти розмови пропонуємо вашій увазі.

Юрій Гунько – капітан хокейної команди «Сокіл» (Київ), восьмикратний чемпіон України. А Дмитро Христич – чемпіон світу 1990 року, найрезультативніший український хокеїст НХЛ, який грав у Національній хокейній лізі 12 років.

- Нещодавно в інтернеті з’явилася інформація, що Юрій Гунько залишає спорт. Це правда?

Гунько: Думки такі виникали, але остаточного рішення я ще не прийняв. Дуже тяжко розлучатися з хокеєм. Тож з оприлюдненням цієї інформації трохи поспішили.

- Поява такої інформації не пов’язана з травмою, яка завадила грати за збірну України у чемпіонаті світу?

Гунько: Так, за збірну у останньому етапі я не зіграв жодної гри. Дається взнаки стара травма коліна і свіжа – голеностопу. Тож довелося відмовитися від участі, бо я розумів, що в такому стані виступати за збірну я не можу.

- Чемпіонат світу з хокею з шайбою стартує 7 травня 2010 року у Німеччині. Цьогоріч Україна не потрапила до вищої ліги, а наступного року вона лише боротиметься за право участі у чемпіонаті світу. Чому Україна не може пробитися до вищої ліги? Адже за часів Радянського Союзу українські хокеїсти були одними з найсильніших…

Христич: Я лише три роки виступав за збірну України. Бо до того часу я не мав такої можливості, оскільки був у Америці.

Потрапивши до вищої ліги чемпіонату світу перед нами стояла задача затриматись. А це всього лиш одна гра. На одну гру зібрались, обіграли когось, задачу виконали. Набагато складніше в першому дивізіоні потрапити у вищу лігу, коли треба зіграти п’ять ігор. Рівень напруги сильніший, бо треба виконати складніше завдання.

Гунько: У першу чергу, це можна пов’язувати з тим, що у нас в Україні дуже погано держава ставиться до розвитку хокею. Це одна з найголовніших причин. Коли ми грали в групі А, у найвищому дивізіоні ще залишився той запас гравців, які мали хороший досвід, виступаючи за інші команди Росії. Хтось приїжджав з-за кордону, граючи в сильних чемпіонатах тієї ж Німеччини, Фінляндії. У гравців була хороша практика і тому ми якось затримувалися у цьому дивізіоні. Але потім, з роками, все-таки вік дає про себе знати, а у нас немає нового покоління, яке могло б нас підтримувати. Так, є молоді хокеїсти, але на жаль, чемпіонат України проводиться на дуже слабкому рівні

- Але чому у нас немає молодих перспективних спортсменів?

Гунько: Я вже казав, що розвиток хокею в Україні йде дуже слабко. Лише останні роки завдяки тому, що Федерація хокею за це взялася, прийшли нові люди, які намагаються щось зробити. Два роки тому була розроблена програма по розвитку хокею в Україні, згідно з якою планувалося побудувати чимало катків…

- Дмитре, в одному з інтерв’ю ви говорили, що федерація хокею вас ігнорує, не хоче брати на роботу. Це правда, що вони не хочуть вас залучати, наприклад, до тренерської діяльності?

Христич: Після завершення кар’єри я офіційно брав участь у роботі Федерації один сезон, коли був помічником тренера збірної України. Зараз я на добровільних засадах пропоную свої послуги: допомогти будь-якій команді – молодіжній збірній, наприклад, за кордоном. Я знаю мову, знаю хокей, мені легше спілкуватися із людьми з різних делегацій. Адже часто вони спілкуються англійською і наші хокеїсти не знають про що говорити.

Я і в цьому сезоні був двічі на офіційних змаганнях: на молодіжному чемпіонаті в грудні у Франції і нещодавно був у Голландії з основною командою. Тож контакти є, але офіційного статусу у Федерації, на жаль, немає. Але я думаю, що з часом це зміниться.

- Ви рік тренували збірну України з хокею…

Христич: Бути одним із тренерів і бути головним тренером – це різні речі.

- А стати головним не пропонували?

Христич: Ні. І я поки що цього не прагну. Якийсь час потрібно побути, як кажуть, у шкурі тренерського складу. Одного року, скоріше за все, недостатньо. Але було цікаво.

- Юрію, ви казали, що держава недостатньо уваги приділяє розвитку хокею. Рік тому київський «Сокіл» опинився у дуже складному становищі: гравцям заборгували зарплату і преміальні. Була загроза, що гравці клубу покинуть «Сокіл». Ситуація змінилася?

Гунько: «Сокіл» – не державна, а приватна структура. Є спонсор, який нас фінансує. Торік така неприємна ситуація тільки почалась і триває досі. І зараз є заборгованість. Днями я спілкувався із віце-президентом, який мене завірив, що найближчим часом все має бути добре. І як буде жити «Сокіл» цього року, повинно вирішитися найближчим часом.

- Але чому у футболі з’являються спонсори, які вкладають гроші у цей вид спорту, а у хокеї – ні.

Гунько: Це треба питати у людей, які вкладають гроші. Але хокей в Україні дуже люблять. Про це можна судити за тими змаганнями, коли збірна проводить ігри у Палаці спорту в Києві. Збираються практично повні трибуни.

Три роки тому, коли «Сокіл» почав виступати у російській вищій лізі і перші ігри проводилися у Києві, то глядачі повністю заповнювали Палац спорту. Це свідчить про те, народ любить хокей і якби ігри проходили в самому місті, все було б інакше. А часто «Сокіл» приймає у Броварах – це 20 кілометрів, і не кожен вболівальник може туди добратися. Це одна з причин.

Хокей люблять і це дуже прибутковий бізнес. Треба просто побудувати хороший палац тисяч на 10 глядацьких місць – і глядачі будуть.

Зараз уже є програма, згідно з якою хочуть створити нову команду «Будівельник». Цю команду хочуть заявити в КХЛ (Київська хокейна ліга – ред.). Але це теж має вирішитися найближчим часом.

- Дмитре, в Америці ж також люблять хокей, але він розвивається геть не так, як в Україні…

Христич: Ці всі питання, про які казав Юрій вирішуються: будуються палаци, організовується яскраве видовище, грандіозне шоу. Запрошуються провідні гравці з усього світу, збирають боєздатну команду проти лідируючої команди своєї ліги.

І зараз у планах «Будівельника» - крок, якого не було в Україні. Адже якщо був хокей, то він засновувався на місцевих випускниках. А «Будівельник», мені здається, спочатку збере іноземних хокеїстів. Це робитиметься з тією метою, щоб молоді українські гравці бачили ступінь, за яким можна розвиватися, не покидаючи країну.

Наприклад, спочатку потрапляєш в молодіжну команду свого міста чи області. Граєш на чемпіонатах України. Потім можна буде переходити у той самий «Будівельник» чи іншу сильну команду. І вже потім можна буде виходити на світовий рівень.

- Після розпаду Радянського Союзу в Україні хокей занепав. А у Росії, Білорусі він залишився на високому рівні. Їхні команди навіть цього року беруть участь у чемпіонаті світу. А українські спортсмени виїжджають за кордон. Чому? Там їм більше платять чи просто хокей на вищому рівні?

Гунько: Звичайно, якщо людині пропонують хороший контракт, вона виїжджає. Адже у кожного з гравців є сім’я, діти і їх потрібно годувати. А якщо тут, в Україні, немає ніякого достойного заробітку, люди виїжджають. І команда «Сокіл» не може вмістити усіх. Адже побутує думка, що в Україні мало хокеїстів. Але якщо зібрати їх по всьому світу, то можна організувати дві-три (дві – це точно), команди хокеїстів хорошого рівня.

Білоруси добре виступають і тримаються в групі А. У них щороку відкривається мінімум два сучасних катки. Навіть цього року вони побудували в Мінську каток на 15 тисяч глядацьких місць. Вони там проводили фінал чемпіонату Білорусі і особливо на останній грі був повний палац глядачів.

- Якщо не секрет, скільки заробляють хокеїсти в Україні?

Гунько: Зарплати в кожного гравця різні. Кожен гравець окремо складає контракт. Тож ніхто не знає, у кого які зарплати. Я думаю, що в «Соколі» достатнього рівня зарплати, щоб гравець міг спокійно жити і нікуди не виїжджати. Це за умови, що ці гроші виплачуються вчасно.

Але цього року фінансова криза це все призупинила, нам довго обіцяли виплатити гроші, ми навіть намагалися робити якийсь страйк, доводилося їхати розмовляти з нашим спонсором. І хоч строки не дотримуються, але обіцянки поступово виконуються. Я сподіваюся, що свого слова він дотримає і повністю з нами розрахується.

- Дмитре, а ви пам’ятаєте суму свого першого контракту в НХЛ?

Христич: 160 чи 140 тисяч доларів, але це була сума до податків. Тобто тобі називають одну суму, виплачують іншу, а потім кожного року в квітні йде перерахунок і буває, що повертають, буває – додають.

Справа в тому, що я потрапив у Америку в той час, коли з кожним роком середня зарплата хокеїста в НХЛ зростала. І за десять років вона зросла майже в десять разів.

- А найбільшу суму контракту можете назвати?

Христич: Це було в кінці моєї кар’єри в НХЛ. Сума в контракті значилася близько двох мільйонів доларів, знову ж таки, до сплати податків. А чистими я отримував майже наполовину менше.

- Скільки в середньому триває кар’єра хокеїста?

Гунько: Молоді хокеїсти, які мають досвід гри в чемпіонатах, відповідно, за рахунок молодості витісняють старших. Але у нас в Україні таких дуже мало. Наприклад, Віталію Литвиненку цього року виповнилося сорок. Він досі грає, і, наскільки мені відомо, не збирається закінчувати кар’єру. А в НХЛ грає захисник Чіліус, то йому, по-моєму, уже 52 роки. Все ще залежить від здоров’я хокеїста, від природних даних.

- Ну вам, Дмитре, до 50-ти ще далеко...

Христич: У мене була доволі серйозна травма. Якщо придивитися уважно – я трохи накульгую. І така травма не тільки у мене. У таких випадках постаєш перед вибором: або в 35 років ти погоджуєшся на серйозну операцію, пропускаєш близько року, і потім – може відновишся, а може й ні. Я вирішив: без операції і без хокею. Життя, звісно, змінилося, проте операції не було.

- А чим займаються хокеїсти на пенсії?

Христич: У кожного є своя кар’єра. У нас є хокей, можна влаштуватися близько до цього. Є гольф, який в Україні почав розвиватися…

- До речі про гольф. Ви – віце-президент федерації гольфу в Україні.

Христич: На сьогодні в Україні лише три хокейних поля. Тільки два роки тому в Луганську з’явилося перше гольфове поле. Зараз є ще в Харкові й Києві. У західній Україні таких полів немає.

- А чому ви зацікавилися саме гольфом? Він подібний до хокею?

Христич: Я з гольфом познайомився в Америці. Завжди казав, що гольф і хокей – дуже сумісні види спорту: гольф влітку, а хокей – взимку.

Гунько: Правда, гольф менш травматичний. Хіба коли хтось кулею випадково вдарить.

- До речі, про травми: знаю, що Дмитру не один раз навіть зуби вибивали…

Христич: Зуби всі замінили. Як колеса в машині. Починали вибивати спочатку ключкою, потім шайбою, ліктем, об бортик. Та чим завгодно. Хокей – дійсно травматичний вид спорту. Зуби – це не найстрашніше. От коли травмуються суглоби – це вже серйозніше.

Гунько: У мене була досить серйозна травма коліна, тричі оперували. Близько року пропустив через травму плеча. Майже всі м’язи відірвані були. По тому, можна сказати, що кар’єра пішла вниз. Травми дуже сильно впливають на кар’єру. Особливо якщо погано залікувати, чи не долікувати, а потім намагатися швидше повернутися у спорт…

Христич: …І заліковуються травми набагато легше до 30-ти років.

- А щитки захищають від травм?

Гунько: Від шайби захищають. Але коли тебе під сто кілограмів, ти летиш зі швидкістю 50 кілометрів за годину і на тебе летить такий самий гравець… Коли ти з силою вдаряєшся у борт, то ніякі щитки вже не допоможуть.

- То хокей щодо травматизму можна порівняти з боксом?

Гунько: І в хокеї «бокс» трапляється. Не без цього. Доводиться іноді захищати свого воротаря, партнерів. Доводилося і рукавички скидати. Одного разу на одній універсіаді в Іспанії брала участь команда Кореї, так ті битися не хотіли, а ключками розмахували, як мечами. Тож довелося займатися ще й «фехтуванням».

- Дмитре, а як ви потрапили до НХЛ? Адже не один український хлопець, який захоплюється хокеєм, мріє потрапити до Національної хокейної ліги. Чи реально досягти у спорті таких висот?

Христич: Шлях, який я пройшов, був через збірну СРСР. Тоді була вибудувана якась ієрархія. Метою хокеїста було спочатку потрапити до збірної, яка завжди виступала на високому рівні. А там уже були скаути НХЛ, які слідкують за твоєю грою. Зараз цих скаутів набагато більше. Вони їздять скрізь по світу і шукають перспективних гравців. Потрапити в НХЛ можна, але грати треба на високому рівні.

- І все-таки, що потрібно зробити, щоб хокей в Україні піднявся на вищий рівень?

Гунько: Дуже важливим є дитячий хокей. Це найперший ступінь. Бо коли буде молодь і старі кадри й не буде середньої ланки – у хокеї буде провал у 10-15 років. У наші часи дитячий хокей був дуже добре розвинений. Часто проводилися дитячі турніри, щотижня ми грали по два матчі, їздили по всьому Союзу, і в Казахстан, і в Сибір, і в Прибалтику. А сьогодні наші діти далі Білорусі не їздять. І то, якщо вони туди їздять, то це вже добре.

По тому йдуть юніори. Вони закінчують школу, і їм теж потрібно десь грати. Тобто потрібна ще одна ліга – юніорська. Уже потім ідуть молодіжна і доросла команди.

- А коли ви почали грати в хокей?

Гунько: У вісім років.

Христич: У дев’ять.

- Тож, ви «захворіли» хокеєм у дитинстві. А що вам сподобалося у цьому виді спорту?

Христич: Я думаю, швидкість. Не даремно кажуть, що це найшвидша спортивна гра в світі. Це швидкість, створена людиною. Ти ще маєш блискавично приймати рішення.

Та й коли я був маленьким, збірна Радянського Союзу досягала значних успіхів, і мені теж туди хотілося (сміється).

Гунько: Так, були хороші приклади і кумири, до яких хотілося прагнути.

- До речі, в Луцьку є кілька дитячих хокейних команд. Що б ви хотіли побажати діткам, які вчаться грати у хокей?

Христич: Коли мені було вісім-дев’ять років, то я вже знав, що десь за кордоном є набагато кращі умови, набагато краща форма. Але вперед усе рухала любов до хокею. І всі зручності відходили на задній план. Це стимулювало досягати кращих результатів. Незважаючи на стан хокею в Україні, цю гру любити можна і треба. І ті, хто любить цей спорт, зможуть досягнути успіхів.

Гунько: Треба, щоб було бажання, не здаватися. Хочу побажати, щоб маленькі дітки потрапили у команди майстрів, і ці команди були в Україні.

Детальний відеозапис розмови з Дмитром Христичем та Юрієм Гуньком дивіться у відеоархіві «Волинських новин» .
Загрузка...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.