Волинські льотчики, які рятували життя

Аварії у волинському небі, про які всі мовчали, про які говорити не дозволялося. Але є імена тих, завдяки кому безліч трагедій, які могли статися, не ставалися.
Інформаційне агентство Волинські Новини вже неодноразово розповідало про авіаційне життя міста Луцька і Волинського краю.

Волиняни добре пам'ятають часи, коли майже щодня, а бувало і щоночі, волинське небо розривав гуркіт авіаційних двигунів, який нагадував, що Волинь - під надійною охороною.

Проте іноді траплялися випадки, які могли призвести до дуже трагічних наслідків, якби не професіоналізм військових льотчиків. Свідчення про всі ці випадки ретельно засекречувалися, пересічні волиняни нічого про них не знали.

Сьогодні, коли минуло вже 10 років з дня розформування 806-го бомбардувального авіаційного полку, який довгий час дислокувався на Луцькому військовому аеродромі, деякі події стають відомими через розсекречення архівів Міністерства Оборони і згадок ветеранів полку.

Про один з таких випадків йдеться в пабліку Організації Волинських Авіалюбителів "ОВАЛ✈".

Так, 22-го жовтня 1997 року у волинському небі сталася аварія.

При розвороті на посадочний курс 247 градусів на віддаленні 37 кілометрів від Луцького військового аеродрому в районі села Муравище Ківерцівського району на висоті 600 метрів і швидкості 500 км/год у фронтового бомбардувальника Су-24 б/н 22 льотчика майора Геруна О. А. і штурмана капітана Літвінцева А. Є. зі складу 806-го бомбардувального авіаційного полку (БАП) набігаючим потоком повітря зірвало носовий обтічник, який техніки літака перед польотом не закріпили належним чином.

Унаслідок цього набігаючим потоком повітря була пошкоджена бортова радіолокаційна станція бомбардувальника. Екіпаж не розгубився і зміг посадити аварійний літак на Луцькому військовому аеродромі.

Аби дізнатись подробиці інциденту, активісти Організації "ОВАЛ " звернулись до військових льотчиків, які в той час проходили службу у 806-му БАП в Луцьку і були безпосередніми свідками цієї аварії. Їхні коментарі, отримані у соцмережах, цитуються без змін.

Сухойван Олександр Григорович, військовий льотчик 1-го класу, командир ескадрильї, полковник Військово-Повітряних Сил у відставці:

"Была подготовка к учениям на Львовском учебном центре. Участвовали 4 экипажа (так называемое "звено"): подполковник Русин Г. Г. (заместитель командира 806-го БАП) - штурмана не помню, майор Клапатюк В. И. (начальник воздушной, огневой и тактической подготовки 806-го БАП) - штурмана тоже не помню, подполковник Сухойван А. Г. (командир авиационной эскадрильи) - капитан Акаловский С. В. (штурман авиационной эскадрильи), майор Герун О. А. (заместитель командира авиационной эскадрильи) - капитан Литвинцев А. Е. (помощник штурмана авиационной эскадрильи).

Накануне была тренировка - летали на Львовский учебный центр на минутном интервале, как и на учениях. На борту № 22 у Олега был отказ прицельного оборудования. После полёта техники ремонтировали самолёт.

За один день еле управились. Заканчивали поздно ночью. Конус закрывать на замки не стали, так как хотели по-светлому всё проверить ещё раз и закрыть. Утром тот, кто не закрыл конус, заступил в наряд, а о незакрытом конусе забыл напомнить... Перед полётом Герун осмотрел самолёт, на замки не обратил внимания. Просто толкнул конус рукой, как все мы делали, и пошёл дальше.

А конус под своим весом невозможно сдвинуть с места, то есть открыть. Нужно сначала его приподнять. Весь полёт на самолёт действовала перегрузка больше 1 и конус сидел на месте, но в развороте при заходе на посадку перегрузка меньше 1. Конус приподнялся и набегающим потоком его сорвало. При заходе на посадку с прямой с посадочным курсом 247 градусов (Олег был 4-ым) он доложил: "По-моему, столкнулся с гражданским. Мелькнуло что-то белое и приборы не работают".

Потом доложил, что сорвало конус. Русин дал команду установить необходимые обороты (по метеоусловиям и скорости ветра). Но для самолёта с нарушенной обтекаемостью этих оборотов было мало (самолёт покачивался с крыла на крыло, как перед сваливанием). Олег и увеличил оборотики... Сел Русин, сел Клапатюк, а меня сзади конкретно догоняют. Руководитель полётов дал команду мне: "Тормозной парашют попозже выпускать". А по радиообмену слышу, что Герун у меня на хвосте. Получилась практически посадка парой. Я на левую сторону взлётно-посадочной полосы, а он секунд через несколько - на правую сторону. Парашют я не выпускал, чтобы убежать подальше от него. На сруливании с полосы увидел обрубок самолёта. Конус через 2-3 суток с отрезанными всеми проводами нашли в болоте. Разборки были, но повернули всё так, чтобы никого не наказать. На учениях слетали на "5". А эту предпосылку мы запивали всю ночь".

Єкименко Олександр Михайлович, військовий штурман 1-го класу, старший штурман 806-го БАП, полковник Військово-Повітряних Сил у відставці:

"Слетали они на полигон и при заходе на посадку в расчетной точке выполняли разворот на посадочный... Ушел конус, ну, соответственно потеря скорости, чуть ли не форсаж включали, чтобы дотянуть до полосы, ибо сопротивление огромное... Олег Герун говорил, фигак, что-то улетело и как по булыжнику... Сели, начали разборки... с 24-х болтов на конусе (они там утапливаются и заворачиваются) 22 не завернуты... Проверяли радиолокатор переднего обзора перед вылетом, завернуть болты забыли, но нанесли красной краской метку завернутого состояния. Конус надо было найти (в нем некий секретный блок), было холодно и народ в поисках конуса ползунки одевал. Нашли его в болоте, Зиннатов Рашит Талгатович, старший штурман дивизии вычислил. Короче, слегка замяли, пацанам спасибо типа..."

Так, злагоджені і професійні дії екіпажу бомбардувальника, який не розгубився в аварійній ситуації і миттєво зреагував, врятували не одне життя. Адже літак з порушеними внаслідок втрати носового обтічника аеродинамічними якостями, який іде на посадку на швидкості, близької до швидкості звалювання, міг дуже легко вийти з-під контролю і впасти на землю.

В той день двоє мешканців Луцька, командир екіпажу аварійного бомбардувальника майор Військово-Повітряних Сил Олег Герун і його напарник, штурман бомбардувальника, капітан Військово-Повітряних Сил Артур Літвінцев стали героями, які, ризикуючи власним життям, не покинули аварійну машину, а посадили її на рідному аеродромі, врятувавши тим самим інші життя.

Утім тоді в Луцьку ніхто про це не знав, місто жило своїм життям, а всі відомості про аварію були засекречені і здані в архів Міністерства Оборони. І лише зараз, через 14 років після інциденту, лучани і волиняни можуть дізнатися про їх подвиг.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---