За 10 років бюджети різних рівнів втратили майже трильйон гривень через податкові пільги

Протягом 2010-2019 років державний бюджет України через надання податкових пільг суб’єктам господарювання недоотримав 776,8 млрд грн податкових надходжень, місцеві бюджети – 49,9 млрд грн у цінах 2019 року.

Такими є результати дослідження Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління Київської школи економіки.

Що таке податкові пільги?

Податкові пільги – це один з розповсюджених інструментів державної підтримки економічної активності. Це звільнення платника податків від обов’язку з нарахування та сплати податку або його сплата в меншому розмірі. Через надання податкових пільг влада намагається підтримати окремі галузі економіки чи підприємства. Часто це має стимулювати підприємницьку діяльність.

Здебільшого це пільги за такими податками: податок на прибуток для підприємств, податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів, акцизний податок з вироблених в Україні товарів, акцизний податок із ввезених на територію України підакцизних товарів, податок на майно, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір, державне мито.

Крім цього, є розгалужена система прихованих податкових пільг для різних галузей економіки: спеціальний режим оподаткування аграрного сектору, тимчасові стимулювальні ставки з рентної плати для нових родовищ, можливість перебування на четвертій групі спрощеної системи оподаткування і сплата єдиного податку (5%) замість податку на прибуток (18%), пільга зі сплати земельного податку тощо.

Як свідчать дані дослідження, у деякі роки обсяги податкових пільг були співмірними або й перевищували обсяги зовнішніх запозичень. Так, наприклад, у 2011 році Уряд дозволив не сплачувати бізнесу податки на суму 7,4 млрд доларів, і в той же час державний борг виріс на 5 млрд. У 2019 році обсяг втрат бюджету від пільг у доларовому еквіваленті склав 1,3 млрд доларів. Майже стільки ж Україна залучила боргу на європейських ринках капіталу (1 млрд євро станом на червень 2019 року під 6,75% річних).

У 2010, 2011, 2012 та 2015 роках щорічна сума податкових пільг складала більш як 100 млрд грн (це річний оборонний бюджет).

Протягом 2010-2019 років державний бюджет України через надання податкових пільг суб’єктам господарювання недоотримав 776,8 млрд грн податкових надходжень, місцеві бюджети – 49,9 млрд грн у цінах 2019 року. Разом – 826,7 млрд грн.

Що не так з українською пільговою системою податків?

В Україні фактично відсутня державна політика з надання податкових пільг, не сформовано перелік правил та принципів їх надання, а головне – немає оцінки соціально-економічного впливу надання пільг і того, які саме підприємства найбільше виграють від їх впровадження.

У нас немає правил та принципів надання пільг (яким підприємствам, яким галузям, на який термін, з якою метою тощо).

Фактично, пільги стали одним з інструментів політичного торгу, валютою в переговорах між урядом та парламентом про депутатську підтримку важливих урядових законопроєктів. Згідно з даними Державної податкової служби, за останні п'ять років 75% всіх пільг ухвалено наприкінці року (листопад-грудень, період розгляду в парламенті державного бюджету). Хоча податкові пільги мають ухвалювати не менш як за півроку до вступу їх у дію, згідно з чинним законодавством.

Податкові пільги отримують ті галузі, в яких є потужніше лобі: сільське господарство, переробна промисловість, торгівля та ремонт. Саме бенефіціари цих галузей мають великий влив на парламент. І саме ці галузі мають найбільшу частку у ВВП. Загалом, податкові пільги надають не за принципом підтримки інноваційних галузей, а тим галузям, які мають найбільшу вагу в економіці.

Зазвичай українські реалії такі, що після розширення податкових пільг уряди починають шукати джерела зменшення дефіциту держбюджету і деякі з пільг урізають. Тому й бізнес сьогодні не надто довіряє пільговій політиці.

Згідно з дослідженням ООН, найбільший ефект на залучення інвестицій мають короткострокові податкові канікули. А ось в Україні більшість податкових пільг парламент запроваджує безстроково або на 10 і більше років. І навіть якщо пільги впроваджують короткостроково, парламент може їх продовжувати (наприклад, пільгу з ПДВ на ввезення в Україну вугілля продовжували двічі).

Тривалий чи невизначений період податкових пільг не стимулює бізнес до оновлення і розвитку, а має ефект «теплої ванни».

Ще один недолік надання податкових пільг в Україні – непублічна структура отримувачів. Державна податкова служба відмовилась надавати експертам інформацію про окремих суб’єктів господарювання, які є найбільшими бенефіціарами податкових пільг. У результаті суспільство не може дізнатися, хто отримує найбільшу вигоду від пільг, а також невідомо, який економічний ефект ці пільги дають бізнесу і чи досягнені цілі запровадження цих пільг.

Наведені цифри враховують лише офіційну статистику податкових органів і не враховують низку прихованих інструментів пільгового оподаткування.

Навіщо пільги запроваджують і який вони мають ефект

Податкові пільги в Україні впроваджують з кількох причин:

- для підтримки або стимулювання певних галузей економіки;

- у відповідь на кризові явища (воєнна агресія, пандемія коронавірусу);

- пільги для певних категорій громадян, підприємств (громадські організації, особи з інвалідністю тощо).

Податкові пільги створюють різні правила гри для різних галузей, регіонів чи економічних агентів. Вони можуть бути виправданими, якщо дозволяють усунути ту чи ту неефективність ринкового механізму (наприклад, пільги для розвитку високотехнологічних галузей, які вимагають великої кількості інвестицій, але згодом стануть «локомотивом» іншим галузям і ефект відчує вся економіка).

Але мають бути чіткі правила надання таких пільг, щоб уникнути спотворення конкуренції.

Загалом, дослідники вважають, що більш ефективними є податкові реформи (спрощення системи оподаткування та розширення їх бази), аніж пільги. У дослідженнях Світового банку йдеться про те, що податкові пільги в Україні не мають явного позитивного впливу на економіку, а держава втрачає значний обсяг доходів. А з 2015 року, коли розпочався процес децентралізації, доходи почали втрачати і місцеві бюджети.

Кому найбільше пощастило?

Найбільший обсяг податкових пільг продукує ПДВ (72% станом на 2019 рік), на другому місці з великим відривом – податок на майно (21,6%), на третьому – податок на прибуток. У 2015 році на ПДВ припадало 91% пільг, а в 2019-му – 72%. У 2019 році в Україні було 11,2 тис. платників-пільговиків з ПДВ, середній обсяг пільги на одного пільговика складав 2,7 млн грн на рік.

Щодо пільг на прибуток, то, як виявилося, їх впроваджують для підприємств з високим прибутком, які ефективно розвивалися б і без цієї пільги.

Як свідчить дослідження, уряди за рахунок пільг підтримували не молоді, «зародкові» галузі, а найбільш розвинені. Наприклад, у 2010-2014 роках найбільше пільг отримували підприємства у сферах сільського господарства, переробної промисловості та торгівлі, а це – 37% економіки станом на 2015 рік. Згодом аграрний сектор вибув з лідерів. Проте залишив собі чимало пільгових інструментів. А переробна промисловість та торгівля продовжили нарощувати обсяги податкових пільг.

Щоправда, останні два роки інструмент впровадження податкових пільг стали впроваджувати для стимулювання соціально важливих бізнесів: освіти, медицини.

Що зробити, щоб пільги стимулювали українську економіку?

У згаданому дослідженні автори визначили рекомендації, як зробити систему податкових пільг ефективною для економіки країни. Головний меседж: в Україні мають бути чіткі правила гри, зрозуміла й аргументована система податкових пільг і головна мета – позитивний ефект для всієї економіки та суспільства.

1. Визначити на загальнодержавному рівні чітку державну політику з надання пільг.

2. Обмежити коло суб’єктів законодавчої ініціативи впровадження податкових пільг, щоб зменшити можливості корупційного впливу на народних депутатів з метою лобіювання пільг та забезпечити якісний аналіз доцільності цього інструменту.

3. Визначити в податковому кодексі, що пакет супровідних документів щодо впровадження податкових пільг має містити детальну аргументацію та розрахунки доцільності надання пільг.

4. Список отримувачів пільг має бути обґрунтований відповідно до національних соціально-економічних пріоритетів.

5. Оприлюднювати повну інформацію про те, хто є кінцевим бенефіціаром податкових пільг.

6. Регулярно досліджувати та оприлюднювати ефективність вливу на розвиток галузей та економіку впровадження податкових пільг.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---