Жити. Не можна помирати: у Затурцях майже 30 років не добудовують амбулаторію
У селі Затурці Локачинського району вже 20 років поспіль не можуть добудувати сільську амбулаторію. Люди змушені ходити до лікарів у два напіврозвалені приміщення. Гроші на закінчення будівництва медзакладу обіцяли дати і європейські банкіри, і волинські чиновники, проте віз і нині там.
Село розташоване вздовж траси Луцьк-Володимир-Волинський і є центром Затурцівської сільської ради. Тут проживає близько трьох тисяч людей. Через недолугі реформи та небажання виконавчої влади працювати затурчан лишають один на один зі смертю, йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №29 (77).
АМБУЛАТОРНИЙ ПРИЙОМ ПІД ЯЛИНКАМИ
Ми стоїмо на сільській вулиці, з одного боку якої – старенька напіврозвалена хатина, а з іншого – добротний двоповерховий довгобуд.
«Колись наше село було центром Озютичівського району. Тут була повноцінна лікарня і навіть пологовий будинок. Уже потім це все почали модернізовувати, і в нас лишилася лишень амбулаторія, яка розкидана по двох приміщеннях», – розповідає затурцівський сільський голова Володимир Патійчук. Чоловік веде нас до старенької будівлі. На рудій цегляній стіні впадає у вічі синя вивіска «Лікарня». Поки ми її фотографуємо, з низького будиночка вибігає жінка в білому халаті та швидко її знімає.
«Ми не лікарня, – пояснює. – І це стара назва», – та хутко ховається за дверима закладу.
Щоб зайти в низьку цегляну будівлю, доводиться «кланятися». Нам, містянам, звиклим до високих стель, ріже око контраст білих стін із темними тріщинами. І постійно здається, що ця установа розчавить нас. Низькі кушетки, застелені біло-вилинялими простирадлами, пишні подушки та металеві, ще радянські, медичні прилади. Попри те, що лікарняний заклад дихає на ладан, його працівники намагаються створити тут затишок для пацієнтів – на вікнах тюль, на підлозі килимки.
Лікарі розповідають, що хатина дісталася їм у спадок від селян, яких радянська влада розкуркулила та вивезла до Сибіру. А цю будівлю розібрали та перевезли в Затурці.
«У нас тут денний стаціонар. Зараз людей немає – всі по городах, але часто приходять, щоб прокапатися від тиску або на інші процедури. Узимку тут холодно і вогко. Палимо дровами та брикетом. Та що те тепло», – махає рукою у бік старанно побіленої пічки завідувачка амбулаторії села Затурці Світлана Напханюк.
Ще одне приміщення для амбулаторного прийому пацієнтів медики орендують у будівлі, де розташована сільська рада. Там є кілька невеличких кабінетиків, які не опалюються. У зимовий період лікарі вмикають обігрівачі, так звані дуйчики, і так працюють.
В таких умовах лікуються затурчани
«Нас з того приміщення невдовзі виселять, бо воно сільської ради. Ми вже жартуємо, що візьмемо столи й перейдемо працювати під ялинки, – журиться Світлана Напханюк. – А найобразливіше те, що в селі є приміщення, де можна було б працювати і приймати людей, проте воно недобудоване».
В цьому приміщенні - денний стаціонар
ДАВНЯ ІСТОРІЯ НОВОГО ДОВГОБУДУ
Ми знову «кланяємося», виходячи з будівлі амбулаторії та прямуємо до біло-цегляного двоповерхового приміщення, яке, за задумом проектувальників, мало б бути повноцінною лікарнею для сільських жителів. Його будували ще у 80-х роках. У 1989 році тут звели коробку для майбутнього медичного закладу, і на тому все скінчилося.
Корпус лікарні не можуть добудувати вже 30 років
Провести нас всередину довгобуду взявся затурчанин Анатолій Музика. Розповідає: коли зводили це приміщення, сподівався, що на старості літ зможе тут поправляти здоров’я.
«Певно, не судилося мені тут лікуватися. Скільки часу вже вона стоїть пусткою... Ми її бережемо, проганяємо звідси всяких п’яничок. Оце ж бачте – вікна пластикові стоять. А якби ми не пильнували – то вже давно не було б», – каже чоловік.
Проте від вандалів будівлю не вберегли. То тут, то там на бетоні сіріють безглузді написи.
«Бачте, – показує їх нам рукою Анатолій Музика. – Це діти пролазять через дірку в стіні і шкрябають оце. Вхідні двері зачинені на ключ. Але дірку ми теж хочемо замурувати».
«У 2015-16 роках нам обіцяли, що цю амбулаторію фінансуватиме Світовий банк. Тоді приїжджали, дивилися, було складено проектну документацію, але якимось чином нас з того проекту «вибили». І так ми сидимо на тому. Люди мають купу відписок, у яких нам обіцяють зробити до такого року, до такого, але віз і нині там», – констатує завідувачка Затурцівської амбулаторії.
А в 2017 році, коли на амбулаторію обіцяли таки виділити кошти зі Світового банку, установа в програму чомусь не потрапила. Затурчани неодноразово бували на прийомі в голови Волинської обласної державної адміністрації Володимира Гунчика, та від нього адекватної відповіді й допомоги не домоглися.
Керівник Затурцівської сільради Володимир Патійчук головує тут з 2002 року. За цей час, каже, на амбулаторію виділили аж мільйон гривень, і то перед виборами.
«Як тільки перед виборами якісь оказії – відразу приїжджають і обіцяють. Кого тут тільки не було. Та все стоїть і далі так само», – знизує плечима Володимир Патійчук.
А за той мільйон встигли майже по всьому недобудованому приміщенню поставити вікна, двері, облаштували пандус. На цьому всі роботи й закінчилися.
«У нас збираються створювати об’єднану територіальну громаду. На це погодилися чотири сільські ради. Загалом це буде майже сім тисяч населення. Де їх лікувати?» – каже голова.
У ПОШУКАХ РІШЕННЯ
Селяни погоджуються із тим, що величезне двоповерхове приміщення лікарні завелике для однієї установи. Впевнені: аби були кошти, то тут можна розмістити чи не всі потрібні для функціонування майбутньої ОТГ інстанції.
«Ціна питання – 15 мільйонів гривень. Наша сільська рада такого проекту не потягне. А в цьому приміщенні могли б розміщуватися не тільки амбулаторія, а й пожежна, відділ поліції, центр надання адміністративних послуг. Та ні. На закінчення цього довгобуду нам грошей дати не хочуть», – констатує голова сільради.
Місцеві кажуть: зараз їм як ніколи потрібна підтримка. І щиро сподіваються, що цього разу справа таки зрушить з місця.
«Люди в селі заслужили отримувати нормальне лікування, а не прийти в нашу напіврозвалену хатинку. Бо ж, якщо крепкий вітер, ми боїмося, що дах нам і нашим пацієнтам впаде на голову», – зі сльозами на очах каже Світлана Напханюк.
Депутат Волинської обласної ради, голова фракції «УКРОП» Вячеслав Рубльов каже: аби справа зрушила з місця, потрібно заручитися підтримкою депутатського корпусу Волинської обласної ради.
«Цьому селу дуже потрібна амбулаторія. Проектно-кошторисна документація якраз сформована на те, що головну частину відведено під амбулаторію. А два крила можна розглядати для користування інших установ. Одне віддати для дитячого садочка, бо в Затурцях черга з 30 дітей і є глобальна потреба в нових групах. Інше крило згодиться для адміністративних приміщень, – каже депутат. – Потрібно писати звернення і наполягати на тому, щоб цей об’єкт було включено в проекти Світового банку. І я впевнений, що обласна рада могла б долучитися до його співфінансування».
Від двоповерхового довгобуду потихеньку розходяться люди. Світлана Напханюк вертається в стареньку амбулаторію. Під крислатими вишнями її чекають працівники, які жваво починають розпитувати про результати зустрічі. У їхніх очах загорається надія – люди вірять, що в їхньому селі таки стане комфортніше жити.
«НА МЕЖІ» – соціально-інформаційний проект
Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» реалізовує соціально-інформаційний проект «НА МЕЖІ».
Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у незадовільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, якщо ваша громада опинилася на межі, зателефонуйте нам (099) 637-14-15.
Анна Волощук, Локачинський район
Фото автора
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Село розташоване вздовж траси Луцьк-Володимир-Волинський і є центром Затурцівської сільської ради. Тут проживає близько трьох тисяч людей. Через недолугі реформи та небажання виконавчої влади працювати затурчан лишають один на один зі смертю, йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №29 (77).
АМБУЛАТОРНИЙ ПРИЙОМ ПІД ЯЛИНКАМИ
Ми стоїмо на сільській вулиці, з одного боку якої – старенька напіврозвалена хатина, а з іншого – добротний двоповерховий довгобуд.
«Колись наше село було центром Озютичівського району. Тут була повноцінна лікарня і навіть пологовий будинок. Уже потім це все почали модернізовувати, і в нас лишилася лишень амбулаторія, яка розкидана по двох приміщеннях», – розповідає затурцівський сільський голова Володимир Патійчук. Чоловік веде нас до старенької будівлі. На рудій цегляній стіні впадає у вічі синя вивіска «Лікарня». Поки ми її фотографуємо, з низького будиночка вибігає жінка в білому халаті та швидко її знімає.
«Ми не лікарня, – пояснює. – І це стара назва», – та хутко ховається за дверима закладу.
Щоб зайти в низьку цегляну будівлю, доводиться «кланятися». Нам, містянам, звиклим до високих стель, ріже око контраст білих стін із темними тріщинами. І постійно здається, що ця установа розчавить нас. Низькі кушетки, застелені біло-вилинялими простирадлами, пишні подушки та металеві, ще радянські, медичні прилади. Попри те, що лікарняний заклад дихає на ладан, його працівники намагаються створити тут затишок для пацієнтів – на вікнах тюль, на підлозі килимки.
Лікарі розповідають, що хатина дісталася їм у спадок від селян, яких радянська влада розкуркулила та вивезла до Сибіру. А цю будівлю розібрали та перевезли в Затурці.
«У нас тут денний стаціонар. Зараз людей немає – всі по городах, але часто приходять, щоб прокапатися від тиску або на інші процедури. Узимку тут холодно і вогко. Палимо дровами та брикетом. Та що те тепло», – махає рукою у бік старанно побіленої пічки завідувачка амбулаторії села Затурці Світлана Напханюк.
Ще одне приміщення для амбулаторного прийому пацієнтів медики орендують у будівлі, де розташована сільська рада. Там є кілька невеличких кабінетиків, які не опалюються. У зимовий період лікарі вмикають обігрівачі, так звані дуйчики, і так працюють.
«Нас з того приміщення невдовзі виселять, бо воно сільської ради. Ми вже жартуємо, що візьмемо столи й перейдемо працювати під ялинки, – журиться Світлана Напханюк. – А найобразливіше те, що в селі є приміщення, де можна було б працювати і приймати людей, проте воно недобудоване».
ДАВНЯ ІСТОРІЯ НОВОГО ДОВГОБУДУ
Ми знову «кланяємося», виходячи з будівлі амбулаторії та прямуємо до біло-цегляного двоповерхового приміщення, яке, за задумом проектувальників, мало б бути повноцінною лікарнею для сільських жителів. Його будували ще у 80-х роках. У 1989 році тут звели коробку для майбутнього медичного закладу, і на тому все скінчилося.
Провести нас всередину довгобуду взявся затурчанин Анатолій Музика. Розповідає: коли зводили це приміщення, сподівався, що на старості літ зможе тут поправляти здоров’я.
«Певно, не судилося мені тут лікуватися. Скільки часу вже вона стоїть пусткою... Ми її бережемо, проганяємо звідси всяких п’яничок. Оце ж бачте – вікна пластикові стоять. А якби ми не пильнували – то вже давно не було б», – каже чоловік.
Проте від вандалів будівлю не вберегли. То тут, то там на бетоні сіріють безглузді написи.
«Бачте, – показує їх нам рукою Анатолій Музика. – Це діти пролазять через дірку в стіні і шкрябають оце. Вхідні двері зачинені на ключ. Але дірку ми теж хочемо замурувати».
«У 2015-16 роках нам обіцяли, що цю амбулаторію фінансуватиме Світовий банк. Тоді приїжджали, дивилися, було складено проектну документацію, але якимось чином нас з того проекту «вибили». І так ми сидимо на тому. Люди мають купу відписок, у яких нам обіцяють зробити до такого року, до такого, але віз і нині там», – констатує завідувачка Затурцівської амбулаторії.
А в 2017 році, коли на амбулаторію обіцяли таки виділити кошти зі Світового банку, установа в програму чомусь не потрапила. Затурчани неодноразово бували на прийомі в голови Волинської обласної державної адміністрації Володимира Гунчика, та від нього адекватної відповіді й допомоги не домоглися.
Керівник Затурцівської сільради Володимир Патійчук головує тут з 2002 року. За цей час, каже, на амбулаторію виділили аж мільйон гривень, і то перед виборами.
«Як тільки перед виборами якісь оказії – відразу приїжджають і обіцяють. Кого тут тільки не було. Та все стоїть і далі так само», – знизує плечима Володимир Патійчук.
А за той мільйон встигли майже по всьому недобудованому приміщенню поставити вікна, двері, облаштували пандус. На цьому всі роботи й закінчилися.
«У нас збираються створювати об’єднану територіальну громаду. На це погодилися чотири сільські ради. Загалом це буде майже сім тисяч населення. Де їх лікувати?» – каже голова.
У ПОШУКАХ РІШЕННЯ
Селяни погоджуються із тим, що величезне двоповерхове приміщення лікарні завелике для однієї установи. Впевнені: аби були кошти, то тут можна розмістити чи не всі потрібні для функціонування майбутньої ОТГ інстанції.
«Ціна питання – 15 мільйонів гривень. Наша сільська рада такого проекту не потягне. А в цьому приміщенні могли б розміщуватися не тільки амбулаторія, а й пожежна, відділ поліції, центр надання адміністративних послуг. Та ні. На закінчення цього довгобуду нам грошей дати не хочуть», – констатує голова сільради.
Місцеві кажуть: зараз їм як ніколи потрібна підтримка. І щиро сподіваються, що цього разу справа таки зрушить з місця.
«Люди в селі заслужили отримувати нормальне лікування, а не прийти в нашу напіврозвалену хатинку. Бо ж, якщо крепкий вітер, ми боїмося, що дах нам і нашим пацієнтам впаде на голову», – зі сльозами на очах каже Світлана Напханюк.
Депутат Волинської обласної ради, голова фракції «УКРОП» Вячеслав Рубльов каже: аби справа зрушила з місця, потрібно заручитися підтримкою депутатського корпусу Волинської обласної ради.
«Цьому селу дуже потрібна амбулаторія. Проектно-кошторисна документація якраз сформована на те, що головну частину відведено під амбулаторію. А два крила можна розглядати для користування інших установ. Одне віддати для дитячого садочка, бо в Затурцях черга з 30 дітей і є глобальна потреба в нових групах. Інше крило згодиться для адміністративних приміщень, – каже депутат. – Потрібно писати звернення і наполягати на тому, щоб цей об’єкт було включено в проекти Світового банку. І я впевнений, що обласна рада могла б долучитися до його співфінансування».
Від двоповерхового довгобуду потихеньку розходяться люди. Світлана Напханюк вертається в стареньку амбулаторію. Під крислатими вишнями її чекають працівники, які жваво починають розпитувати про результати зустрічі. У їхніх очах загорається надія – люди вірять, що в їхньому селі таки стане комфортніше жити.
«НА МЕЖІ» – соціально-інформаційний проект
Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» реалізовує соціально-інформаційний проект «НА МЕЖІ».
Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у незадовільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, якщо ваша громада опинилася на межі, зателефонуйте нам (099) 637-14-15.
Анна Волощук, Локачинський район
Фото автора
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
журналіст
Показати IP
27 Липня 2017 17:41
Мої милі Затурці... В пам‘яті до тризни. Я вийшов у велике життя з Затурцівської середньої школи. Там прийшло перше кохання, там був перший поцілунок - пекучий, як удар струму. Там живий мій вчитель історії і класний керівник Анатолій Музика. Щастя йому, здоров‘я і довголіття. Затурці... Бальзам на серце... А лікарня? Я володію цією ситуацією: неприємна фраза "реформа охорони здоров‘я" стала евфемізмом слова "знищення". Дякую Анні Волощук за інформацію.
Україна повернула ще 140 полеглих воїнів
Сьогодні 12:52
Сьогодні 12:52
Один пасажир загинув, троє травмувались: волинянина, який п'яним скоїв смертельну ДТП, судитимуть
Сьогодні 12:18
Сьогодні 12:18
Іспанія дасть Україні ракети для Patriot
Сьогодні 11:44
Сьогодні 11:44
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.