Луцьк буденний: вулиця Шевченка

Вулиця, що починається у центрі міста, перетинає Набережну і далі через міст на Стиру, вигинаючись дугою, виходить на Ковельську магістраль, об’єднала дві вулиці, що виникли у різні історичні епохи, а своєю назвою завдячує часам УНР.

Перша з двох вулиць носила назву Володимирський шлях і вела на захід. Цей шлях функціонував з кінця XVI століття через Черчицьку переправу. З появою Красненської переправи, а згодом – і мосту, дорога на Володимир пішла коротшим шляхом, а старий напрямок на Красному, що йшов від Черчицького мосту до Ковельської дороги, з кінця XIX століття існував як Зелена вулиця. На звивистій Зеленій був розташований спиртовий склад з механізованим колодязем, а поряд спорудили повітову скарбницю (нині тут Волинське державне училище культури і мистецтв).

Друга дорога, що теж стала основою для виникнення майбутньої вулиці Шевченка, - Водопійна. З’явилася вона наприкінці XVIII століття, коли на місці сучасного Театрального майдану було влаштоване Марсове поле, а навпроти спорудили казарми та конюшні кінного полку Литовського корпусу. Відтоді влаштували між єврейським та караїмським кладовищем дорогу для відведення коней на водопій до Стиру. Виходила ця дорога на Староволодимирський тракт.

Після перенесення на колишнє Марсове поле ярмарків виїзд на старий Володимирський шлях почав здійснюватися по Водопійній дорозі, яка дуже швидко оформлялася у вулицю під назвою Староволодимирська. Наприкінці XIX– на початку XX століття її почали замощувати та впорядковувати. Тут облаштували один з перших артезіанських колодязів у місті. Сприяло впорядкуванню і те, що вона вела до основних міських пляжів, купалень та позичальні човнів біля стратегічного мосту. На Староволодимирській селилися переважно відставні вищі офіцери, і навіть мешкав адмірал.

Після звільнення міста від австрійської окупації у 1916 році міст та вулицю Староволодимирську стали називати Брусиловською (на честь російського генерала Олексія Брусилова). Оскільки вулиця була пряма, її тип був визначений як проспект. Об’єднали вулицю Зелену та Брусиловський проспект під час влади Української народної республіки. Цій об’єднаній вулиці спеціальним ритуалом присвоїли ім’я видатного українського поета Тараса Шевченка. В міжвоєнний час ім’я Шевченка носила лише західна частина вулиці, що пролягала територією Красного. Східна частина називалася Люблінською, згодом - Унії Люблінської. Повністю всій вулиці повернули ім’я поета в 1939 році. Деякі бічні вулиці у 1991 році назвали на честь творів Тараса Шевченка – Заповітна, Гайдамацька.

Нині на вулиці Шевченка розташовані Луцьке міське управління освіти, Обласна дитячо-юнацька спортивна школа, Обласна інфекційна лікарня, Волинське державне училище культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, Будинок учителя, Управління державної міграційної служби України, Луцький міськрайонний суд, Управління фінансів Луцької райдержадміністрації та Відділ культури і туризму Луцького району, чимало торговельних закладів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---