Патріотка з Волині підкорила співом Варшаву

Відома співачка Світлана Григор’єва з онукою Світланою Мельник дають благодійний концерт для лучан на вулиці Лесі Українки, збираючи кошти для потреб бійців АТО.

Про це пише Волинська газета.

«Це ми робимо вже не вперше. Світланка виконує мою пісню «Україночка з Волині для татка з АТО», –каже Світлана Василівна.

Зазвичай, з авторськими концертами співачка виступає у Польщі, де працює декілька останніх років. Співає українською, польською, англійською і російською. Її волонтерську місію люди сприймають із розумінням, завдяки цьому вдається допомагати бійцям на сході, пораненим та їх сім’ям.

Але й на Волині, куди час-від-часу навідується Світлана Григор’єва, вона не лишається осторонь болючого українського питання.

«Нещодавно разом із онукою виступала у Луцькому військовому госпіталі. Побувала з концертами також у Цумані Ківерцівського району та у Клевані Рівненської області, де свого часу навчалася у школі», – розповідає співачка.

Про цей свій волонтерський шлях патріотка акцентує у пісенних рядках:

Нам знову виклик кинула війна.

Благословення шле синочкам мати.

На подвиг за Вітчизну, за життя!

Низький уклін від нас Синам-солдатам!

Світлана Григор’єва народилася в Одесі, звідти родина повернулася до батьківського краю (він народився у селі Ромашківка Ківерцівського району), оселились у Цумані на Волині. Тут Світлана продовжила навчання у 9 класі. Навчаючись у Цуманській середній школі, стала дописувати до Ківерцівської районної газети. Працівники пророчили їй кар’єру журналіста, а вона вступила на історичний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, разом із майбутнім чоловіком – фізиком і математиком, до речі, однокласником по Цуманській десятирічці – Степаном поїхала вчителювати до Залізницької ЗОШ Любешівського району, де пропрацювали десять років. Потім була інспектором обласного відділу народної освіти облвиконкому, тоді – методистом Інституту післядипломного навчання. Прилучилася до поетичної, а відтак і пісенної творчості, стала співачкою. Наприкінці 90-х доля покликала її до Варшави. Історик, поет, співачка, добре знаючи англійську, віднайшла своє місце у столичному бомонді сусідньої держави.

Каже, спершу було надзвичайно важко, дуже обтяжувала туга за Батьківщиною, адже, де б не була, почувалася українкою, та педагогічна практика і знання англійської, зробили своє діло. Виступає у найпрестежніших залах польської столиці, входить до Союзу польських естрадних артистів, дає концерти в інших країнах. Усі ці роки не забуває про рідне місто, де мешкають мама, син із сім’єю, друзі і знай­омі…

У її творчому доробку – близько десятка книг, зокрема «Осіннє», «Васильки», «І лишилися ми лише двоє», «А десь смутно ревуть океани», «Віки», «Англійська для дітей», «Англійські граматичні часи»… Одна з них «Сини України», що вийшла друком у видавництві ПрАТ «Волинська обласна друкарня», присвя­чена українським патріотам. Любов’ю до України освітлена і нова поетична книга «Симфонія Вічного…», що також готується до друку у цьому ж видавництві.Та й сама Світлана – велика патріотична особистість. Коли зібрався Майдан, подалася до столиці! Неводнораз виступала перед оборонцями нації. Співала там і разом із сином Василем, який також був активним учасником тих подій, допомагав лікарям витягати вбитих і поранених із «розстрільних» місць.

На питання «Хто виховав її такою патріоткою?», відповідає: «Родина! Сім’я…» Дядько був відомим журналістом, власкором «Сільських вістей», а батько працював у морфлоті, добре грав на баяні, гармошці й акорде­оні, сімнадцятирічним разом із чотирма старшими бра­тами пішов на Другу світову. Нагороджений медалями «За взяття Берліна» та «За взяття Кенігсберга». Але найбільшою нагородою стало повернення усіх братів додому, хоча один із них потрапив до концентраційного табору «Освєнцім» і лиш дивом там вижив. І про це також пише Світлана Григор’єва. А ще про дідуся, який хоч і повернувся із Першої світової без обог ніг, та, Слава Богу, також живим. Тому так і цінує мир і бореться за нього, як тільки може.

Коли почалася війна на Сході України, не вагаючись, долучилася до лав волонтерів. Цікавиться долею поранених та їх сімей, допомагає матеріально, підтримує піснею і морально.

Ось і цього разу через «Волинську газету» висловила велику вдячність лучанам за підтримку її волонтерського проекту.

– Дуже вразило, що і старі, і малі сприйняли наш вуличний концерт з великою повагою і вдячністю, – мовить співачка, – кожен перехожий намагався вкинути до скриньки допомоги нашим атовцям свій гріш. Усі вони будуть витрачені на реабілітацію поранених… – і пожурилася: «У селі Ветли Любешівського р-ну проживає Віктор Михайлович Качула. Йому прийшла повістка і чоловіка із роботи забрали в АТО, там отримав важке поранення, пережив складну операцію, ми також йому допомагали коштами, з трудом добився визнання учасника АТО, а тепер ось держава відмовляється платити пенсію… Чому бійців прості люди люблять, а держава – ні? Йому ж 48, з такою операцією не те що працювати, жити дуже важко…»

Ось така Світлана Григор’єва. Вона вже у новому змаганні за долю захисника. Так було і буде.

– Звідки берете таку віру, терпіння і натхнення? – поцікавився.

– Думаю, з любові і великого болю! – мовить Світлана Василівна. – Тут і пам’ять дитинства і сучасні реалії життя! Мої діди, батьки вірили і я задля своїх дітей і онуків роблю так само. За майбутнє мусимо змагатися!

Сергій ЦЮРИЦЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---